ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2010 р. Справа № 44322/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді – Олендера І.Я.,

суддів – Каралюса В.М., Улицького В.З.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області на постанову Іршавського районного суду Закарпатської області від 05 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 до Управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії як дітям війни, -

ВСТАНОВИЛА :

В квітні 2009 року позивачі звернулись до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області про зобов’язання здійснити нарахування щомісячного підвищення до пенсії за 2006-2007 роки, зазначивши, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено виплату такої у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Незважаючи на це, відповідач її не виплачує.

Постановою Іршавського районного суду Закарпатської області від 05 червня 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області щодо невиплати позивачам підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, недоплачену кожному з них, як дитині війни підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. В решті позовних вимог відмовлено.

Зазначена постанова мотивована тим, що позивачі є дітьми війни, а рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано таким, що не відповідає Конституції України положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким обмежується дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак вимоги позивачів щодо виплати підвищення до пенсії є підставними та обґрунтованими за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. Стосовно пропущення позивачем строку звернення до суду, який передбачений ст.99 КАС України, суд першої інстанції прийшов до висновку, що такий позивачем не пропущено, оскільки згідно ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що суд першої інстанції при прийнятті постанови порушив норми матеріального права. Судом порушено ст.ст. 6, 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 159, 163 КАС України. Крім того вказує про те, що норма ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»не застосовується для перерахунків або підвищень до пенсії, оскільки питання величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни»не вирішено у законодавчому порядку. УПФ України наполягає на застосуванні наслідків пропущення річного строку звернення до суду передбаченого ст. 99, 100 КАС України.

За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з наступних підстав.

Вирішуючи позовні вимоги щодо спірних виплат за 2006 рік, то Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік»було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак Законом України від 19.01.2006 року №3367-ІУ дію цієї статті було відновлено, але встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5, запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6 –у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом верховної ради України з питань бюджету. Тобто, такі підвищення до пенсії повинні були здійснюватись у випадку вищезазначених умов. Оскільки такі умови не настали, в задоволенні позовних вимог щодо виплати підвищення до пенсії за 2006 рік слід відмовити.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивачі є дітьми війни, що підтверджується відповідними посвідченнями, а відтак, вони мають право на отримання підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким обмежується дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визнано неконституційним та таким, що втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

При цьому згідно п.п. 5,6 резолютивної частини такого це рішення має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що підвищення до пенсії відповідно до ст.6 «Про соціальний захист дітей війни» повинно було виплачуватись за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, тобто, з дня набрання чинності рішення Конституційного Суду України.

В той же час, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Посилання представника відповідача на пропущення позивачами строку звернення до адміністративного суду, який передбачений ч.2 ст.99 КАС України, колегія суддів вважає обґрунтованими з наступних підстав.

Так, згідно ч.1 ст.99 КАС України, в редакції, яка була чинна на момент звернення позивача до суду, розгляду і вирішення справи судом першої інстанції, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (ч.1 ст. 100 КАС України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції).

З урахуванням наведеного та фактичної дати звернення позивачами за захистом своїх порушених прав, виходячи із передбаченого законом строку звернення до адміністративного суду, на застосуванні якого наполягав відповідач, колегія суддів приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивачів у частині зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату підвищення до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно.

Будь-яких поважних причин, які б позбавляли можливості своєчасно звернутися до суду за захистом своїх порушених прав позивачами не наведено.

Суд першої інстанції зобов’язаний був врахувати клопотання представника відповідача, де ним ставилось питання про відмову в задоволенні позову з підстав пропуску строків, передбачених ст. 99 КАС України та застосування наслідків, передбачених ст. 100 КАС України, зокрема в частині позовних вимог позивачів за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно.

При цьому, колегія суддів вважає, що у задоволенні позовних вимог щодо виплати підвищення до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року слід відмовити у зв’язку з пропуском строку звернення до суду позивачами.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неповністю з»ясував обставини справи, які мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, має місце порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи..

Керуючись ст. 195, ст. 196, ч.1 ст. 197, п.3 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області задовольнити.

Постанову Іршавського районного суду Закарпатської області від 05 червня 2009 в справі № 2а-1377/09 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий : Судді : ОСОБА_20 ОСОБА_21 ОСОБА_22