ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2010 р. Справа № 93625/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді Сапіги В.П.
Суддів Онишкевича Т.В. , Попка Я.С.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського обласного військового комісаріату на постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 26.11.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського обласного військового комісаріату про визнання неправомірними дій щодо не проведення повного розрахунку при звільненні із Збройних Сил України і стягнення заборгованості за речове майно,-
В С Т А Н О В И Л А :
28.09.2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Тернопільського обласного військового комісаріату про визнання неправомірними дій щодо не проведення повного розрахунку при звільненні із Збройних сил України і стягнення заборгованості за речове майно в сумі 3502,10 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що проходив військову службу з 24 жовтня 1993 року по 30.10.2005 року на офіцерських посадах в районних військових комісаріатах Тернопільської області, з 30. 10 2005 року по 07.03.2006 року заступником начальника 3-го відділення оперативного та територіальної оборони Тернопільського обласного військового комісаріату та з 07.03. 2006 року по 30.10.2006 року заступником начальника мобілізаційного відділу штабу Західного Округу м. Львова. У вказаний період стояв на Військовому забезпеченні в Тернопільському обласному військовому комісаріаті. Звільнений з військової служби по стану здоров»я згідно Наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України № 431 від 17 жовтня 2006 року та виключений із списків особового складу наказом Командувача Західного оперативного командування № 123 від 25.10.2006 року. При звільненні Тернопільським обласним військовим комісаріатом з ним не було проведено повний розрахунок в день звільнення, а саме йому було нараховано і компенсацію за не отримане речове майно в сумі 3502,10 грн.. На його усні звернення відповідач відмовляв у виплаті даної компенсації, посилаючись на відсутність коштів, але постійно обіцяв, що при наявності коштів провести дані виплати.
Постановою Чортківського районного суду Тернопільської області від 26.11.2009 року позов задоволено, визнано неправомірними дії Тернопільського обласного військового комісаріату щодо непроведення повного розрахунку при звільненні та вирішено стягнути з відповідача в користь позивача 3502,10 грн. грошової компенсації за не отримане речове майно. При цьому суд послався на постанову Кабінету Міністрів України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час" від 28.10.2004 року № 1444.
Не погодившись з постановою суду її оскаржив Тернопільський ОВК, який просить скасувати дану постанову та відмовити в задоволенні позову.
В апеляційній скарзі покликається на те, що відповідно до Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року № 1459-ІІІ, призупинено дію ч.2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 201 1-ХІІ, а Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" від 03.11.2006 року N 328-У (який набрав чинності з 01.01.2007року) ст. 9 Закону № 201 1-ХІІ, викладена в новій редакції та доповнено статтею 9-1, якою за іншим порядком врегульовано здійснення продовольчого та речового забезпечення військовослужбовців, а саме не передбачено за бажанням військовослужбовців одержувати грошову компенсацію замість продовольчих пайків і речового майна. Окрім цього апелянт вважає, що позивачем пропущено річний строк звернення до суду з даним позовом.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило а тому, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмови ти. Суд вірно встановив обставини справи, що мають значення для правильного вирішення позову та визначив правові норми, що регулюють дані правовідносини.
ОСОБА_1 проходив військову службу на офіцерських посадах в районних військових комісаріатах Тернопільської області з 24.10.1993 року по 07.03.2006 року та з 07.03.2006 року по 30.10.2006 року в мобілізаційному відділі штабу Західного Округу м. Львова.
Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України № 431 від 17.10.2006 року позивач був звільнений з військової служби по стану здоров»я з правом носіння військової форми та його було виключено із списків особового складу наказом № 123 від 25.10.2006 року.
При звільненні з позивачем не було проведено повного розрахунку, а саме не виплачено грошової компенсації за не отримане речове майно.
Факт заборгованості та визнання такої заборгованості відповідачем доводиться довідкою - розрахунком № 135 від 25.10.2008 року начальника АГВ Тернопільського ОВК, згідно якої вбачається, що сума заборгованості за речове майно звільненого в запас підполковника ОСОБА_1 становить 3502,10 гривень
Згідно ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 201 1-ХІІ соціальний захист військовослужбовців— діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 9 даного Закону передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення в розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов військової служби. Порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів. За офіцерами, прикомандированими для роботи в органах державного управління, на підприємствах, в установах, організаціях і вищих навчальних закладах, зберігаються всі види матеріального забезпечення, гарантії та пільги за рахунок бюджету Міністерства оборони України, Державної прикордонної служби України та інших військових формувань.
На виконання вимог Закону № 2011-ХІІ Кабінетом Міністрів України 22.07.1998 року було прийнято постанову №1135 "Про забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном у мирний час".
Необхідно погодитись з твердженням апелянта, що відповідно до Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року № 1459-ІІІ, призупинено дію ч.2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 201 1-ХІІ.
Проте постановою Кабінету Міністрів України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час" від 28.10.2004 року № 1444 відновлено право на грошову компенсацію за не отримане речове майно.
Відповідно до п. 27 Постанови 1444 військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Також не можна погодитись з твердженням апелянта, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" від 03.11.2006 року N 328-У (який набрав чинності з 01.01.2007року) ст. 9 Закону № 201 1-ХІІ, викладена в новій редакції та доповнено статтею 9-1, якою за іншим порядком врегульовано здійснення продовольчого та речового забезпечення військовослужбовців, а саме не передбачено за бажанням військовослужбовців одержувати грошову компенсацію замість продовольчих пайків і речового майна, оскільки за ч.1 зазначеної статті Закону України N 328-У продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, а це визначено постановою Кабінету Міністрів України № 1444.
Частиною 2 ст. 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся в квітні місяці 2009 року з даною вимогою в порядку цивільного судочинства і справу в серпні місяці 2009 року в порядку п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України було закрито. 28.09.2009 року позивач звернувся з даним позовом в Чортківський районний суд.
Тому обґрунтованим є висновок суду, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України, оскільки і керівництво Тернопільского ОВК переконувало останнього, що при наявності коштів здійснить дані виплати, зокрема це стверджується довідкою розрахунком заборгованості № 135 від 25.10.2008 року, виданою Тернопільським ОВК.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційну скаргу по даній справі необхідно відхилити.
На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення постанови суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 160, п.п. 1, 2 ст. 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1ч.1 ст.205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА :
апеляційну скаргу Тернопільського обласного військового комісаріату залишити без задоволення; постанову Чортківського районного суду від 26.11.2009 року у справі №2а-540/09 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п"ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Верховного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Сапіга В.П.
Судді Онишкевич Т.В. , Попко Я.С.
< Текст >