ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2010 р. Справа № 69147/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді Богаченка С.І.
Суддів Багрія В.М. , Старунського Д.М.
при секретарі судового засідання – Балич-Шапальчук М. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Управління праці та соціального захисту населення виконкому Івано-Франківської міської ради на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 серпня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Івано-Франківської міської ради про стягнення недоотриманої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2005-2008 роки,-
В С Т А Н О В И Л А :
07.05.2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Івано-Франківської міської ради.
В обґрунтування позовних вимог вказав на те, що йому встановлено статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, інваліда ІI групи і відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали від Чорнобильської катастро фи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ ) він мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Посилаючись на те, що відповідачем зазначена допомога виплачується не в кратних розмірах до мінімальної заробітної плати, як передбачено згаданим Законом, а в розмірах згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2005 р. № 562, що призвело до порушення його прав, позивач просив стягнути на його користь з відповідача по справі недоплачених коштів за 2005-2008 роки. Зазначив, що звернувся до відповідача по справі у квітні 2009 році про проведення перерахунку, у чому йому було відмовлено.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 серпня 2009 року адміністративний позов задоволено частково. Постановлено визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Івано-Франківської міської ради щодо невиплати у 2008 році суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення інваліду 2-ої групи, учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконкому Івано-Франківської міської ради провести нарахування та виплату ОСОБА_1 суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2008 рік. В решті позовних вимог відмовлено.
Прийняту постанову суд першої інстанції мотивував тим, що позивач на підставі поданих документів (посвідчення, довідка МСЕК) та відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щорічну допомогу на оздоровлення, як інвалід 2-ї групи в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, однак така була виплачена йому всупереч вище вказаним нормам законодавства за 2008 рік в значно меншому розмірі. На його користь підлягає стягненню різниця недовиплаченої суми спірних допомог.
Вказану постанову в апеляційному порядку оскаржили ОСОБА_1 та Управління праці та соціального захисту населення виконкому Івано-Франківської міської ради, в поданих апеляційних скаргах покликаються на те, що постанова прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Як на доводи в апеляційній скарзі, ОСОБА_1І покликається на те, що судом першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги у зв’язку з пропуском строку звернення до суду не взято до уваги того, що управління по справі свідомо замовчувало відповідні суми на оздоровлення, які повинні були виплачувати згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому йому не могло бути відомо про дані відомості. Просив рішення суду скасувати та винести нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю.
Управління праці та соціального захисту населення виконкому Івано-Франківської міської ради в своїй апеляційній скарзі, вказало, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» (підпунктом 11 пункту 28 ) внесено зміни до ряду статей Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і, зокрема, ст. 48 в частині виплати щорічної допомоги на оздоровлення текст статті 48 викладено в такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України від 12.07.2005 року №562». Просили постанову суду скасувати та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.
Заслухавши суддю доповідача, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що дані апеляційні скарги не підлягають до задоволення з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, а також як інвалід 2-ї групи має право на пільги, встановлені зокрема, ст. 48 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і має надаватися щорічна одноразова грошова допомога на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України та ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові чи службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією України та законами України.
Відмовляю у задоволенні позовних вимог за 2006 рік, суд першої інстанції вірно врахував, що дію абзацу другого ч.4 ст.48 зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-У.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зупинення дії абзацу 2 ч.4 ст.48, передбачене п. 30 ст. 71 Закону України від 19.12.2006 року № 489-У.
Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і зокрема до ст.48.
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 визнано неконституційними положення п.28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін у ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнорильської катастрофи». Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.
Судом першої інстанції було вірно встановлено, що всупереч рішенню Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 Управління праці та соціального захисту населення виконкому Івано-Франківської міської ради неправомірно не виплатив оспорюваної позивачем суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік, а тому такі дії є неправомірними.
Щодо покликання апелянта ОСОБА_1 на те, що судом першої інстанції неправомірно було відмовлено у задоволенні позовних вимог за 2005, 2007 роки на підставі ч. 2 ст.99 КАС України, то такі не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за 2005, 2007 роки, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не представлено достатніх доказів того, що він не міг звернутися за захистом свого порушеного права у встановлений законом термін, а тому без поважних причин пропустив річний строк на звернення до суду, а відповідачем по справі було подано клопотання про застосування ст.99 КАС України.
У відповідності до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встанов лено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, 196, 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління праці та соціального захисту населення виконкому Івано-Франківської міської ради залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 серпня 2009 року у справі № 2а-1088/09 - без змін
Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Богаченко С.І.
Судді Багрій В.М. , Старунський Д.М.
Повний текст виготовлений 01.10.2010 року.