ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2010 р. Справа № 5192/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді Шавеля Р.М.
Суддів Ліщинського А.М. , Олендера І.Я.
при секретарі судового засідання Козира В.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.12.2009р. у адміністративній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства ОСОБА_1 завод «Точприлад» до ОСОБА_1 об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, зобов’язання до вчинення певних дій, -
В С Т А Н О В И Л А:
11.08.2009р. позивач ОСОБА_2 акціонерне товариство /ВАТ/ «Точприлад» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення ОСОБА_1 об’єднаної державної податкової інспекції /ОДПІ/ № 0001372340/0 від 20.07.2009р. про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість /ПДВ/ на суму 21144 грн., № 0005241640/0 від 27.07.2009р. про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ на суму 6387 грн. та № 0001452340/0 від 03.08.2009р. про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ на суму 81657 грн.; зобов’язати податковий орган видати Мукачівському відділенню Державного казначейства висновки про відшкодування з бюджету ПДВ на суми 21144 грн., 6387 грн. та 81657 грн. на користь позивача (а.с.4-8).
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.12.2009р. заявлений позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ОСОБА_1 ОДПІ № 0001372340/0 від 20.07.2009р., № 0005241640/0 від 27.07.2009р. та № 0001452340/0 від 03.08.2009р.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.120-126).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач ОСОБА_1 ОДПІ, яка у поданій апеляційній скарзі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду в частині задоволених вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю (а.с.130-131).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідно до змісту пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкових кредит звітного періоду формується із операцій придбання товарів або основних фондів; позивачем ввезено на територію України обладнання на умовах договору оренди, через що сплачені при ввезенні суми податку до податкового кредиту не відносяться.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачем подано до податкового органу розрахунки сум бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, згідно яких сума наведеного відшкодування за квітень 2009 року складає 383673 грн., за травень 2009 року – 67061 грн. і за червень 2009 року – 235632 грн. (а.с.11-30).
У зв’язку із заявленням позивачем сум бюджетного відшкодування ревізорами ОСОБА_1 ОДПІ проведені виїзні позапланові та невиїзну (камеральну) перевірки ВАТ «Точприлад» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень, травень та червень 2009 року, за результатами яких складені відповідно Акти перевірки № 1464/23-01/14307452 від 20.07.2009р., № 1456/16-40/14307452 від 17.07.2009р. та № 1505/23-01/14307452 від 29.07.2009р. (а.с.32-46, 57-54, 77-85).
На підставі наведених Актів перевірок відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0001372340/0 від 20.07.2009р. про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2009 року на суму 21144 грн., № 0005241640/0 від 27.07.2009р. про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2009 року на суму 6387 грн. та № 0001452340/0 від 03.08.2009р. про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2009 року на суму 81657 грн. (а.с.31, 51, 71).
Позиція податкового органу обгрунтована тим, що платником податку порушені вимоги пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до яких податковий кредит формується лише з операцій придбання або виготовлення товарів та послуг, основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника; у розглядуваному випадку позивач здійснив сплату ПДВ із операцій ввезення орендованого майна на митну територію України, через що сума податку до податкового кредиту не може відноситися.
Частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно змісту пп.3.1.2 п.3.1 ст.3 та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ввезення товарів з-за меж митного кордону України на підставі договору оренди з метою оподаткування прирівнюється до імпорту товарів, а сплачені суми при такому імпорті включаються до складу податкового кредиту.
Також на підставі приписів пп.7.7.8 п.7.7 ст.7 вказаного Закону судом відмовлено у задоволенні вимог в частині зобов’язання податкового органу надати органу державного казначейства висновки про відшкодування з бюджету сум податку.
Між тим, такі висновки суду першої інстанції частково відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.
Згідно представлених документів позивачем укладено з фірмою VT IMS Kft договір оренди обладнання № 251 від 20.02.2009р. (а.с.60-70), на умовах якого ВАТ «Точприлад» імпортовано на митну територію України обладнання, що засвідчується оформленими вантажно-митними деклараціями /ВМД/ № 001807 від 28.03.2009р., № 002392 від 27.04.2009р., № 002308 від 11.04.2009р., № 002986 від 25.05.2009р., № 002886 від 21.05.2009р., № 002943 від 19.05.2009р., № 002977 від 19.05.2009р., № 002773 від 12.05.2009р. (а.с.47-50, 55-59, 86-99).
По вказаним операціям позивачем сплачено митним органам наступні суми ПДВ:
у березні 2009 року – 21144 грн.,
у квітні 2009 року – 6397 грн. 23 коп.;
у травні 2009 року – 81656 грн. 70 коп.
Відповідно до пп.3.1.2 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту згідно з положеннями глав 29-30 Митного кодексу України.
З метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюються операції з ввезення на митну територію України об'єкта лізингу (крім повернення об'єкта оперативного лізингу, раніше наданого (вивезеного) лізингодавцем чи іншою особою за його дорученням з території України у митному режимі тимчасового вивезення (ввезення) для вільного обігу згідно з положеннями глави 34 Митного кодексу України); об'єкта майнової застави на користь заставодержателя (іншої особи за його дорученням); майна, переданого у схов (відповідальне зберігання) або в користування чи розпорядження та ін.
Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.1.18. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк. Операції з лізингу (оренди) цілісних майнових комплексів державних підприємств регулюються відповідним законодавством.
Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди землі та оренди жилих приміщень.
Аналізуючи наведені норми закону, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що операції з ввезення товарів на митну територію товарів на умовах договору оренди з метою оподаткування прирівнюється до імпорту товарів , а суми ПДВ, сплачені при такому імпорті товарів, включаються до складу податкового кредиту звітного періоду.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що позивач правомірно відніс до податкового кредиту відповідну суму коштів на підставі оформлених у встановленому законом порядку ВМД, які засвідчують ввезення орендованих товарів на митну територію України та сплату платником податків сум ПДВ до бюджету.
При цьому вказані ВМД містять всі необхідні реквізити, передбачені пп.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», і відповідачем не оспорюються; також вказані операції та ввезене майно пов’язані з господарською діяльністю позивача.
Таким чином, матеріалами справи та нормами чинного податкового законодавства підтверджена правомірність включення ВАТ «Точприлад», яке сплатило при ввезенні на митну територію України суму ПДВ, та провело належне митне оформлення вказаного обладнання, сум податку до податкового кредиту та заявлення суми бюджетного відшкодування, що визначені у податкових деклараціях з ПДВ за квітень-червень 2009 року.
За наведених обставин підстав для втрати позивачем права на бюджетне відшкодування колегія суддів не знаходить.
Разом з тим, в частині позовних вимог про зобов’язати відповідача надати Мукачівському відділенню Державного казначейства висновок на суми, що підлягають відшкодуванню з бюджету, суд першої інстанції помилково виходив з того, що такі підлягають судовому розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Вимога про зобов'язання відповідача надати органу державного казначейства висновок із визначенням суми податку, яка підлягає відшкодуванню, не є способом захисту прав платника ПДВ і не підлягає розгляду в суді. Через те, що в разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується неодержанням коштів з бюджету, способом захисту має бути вимога про їх стягнення (відшкодування заборгованості).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З врахуванням наведеного, провадження в частині позовних вимог про зобов’язання податкового органу надати органу державного казначейства висновки із визначенням сум податку, які підлягають відшкодуванню, підлягає закриттю.
Таким чином, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов в частині визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень ОСОБА_1 ОДПІ № 0001372340/0 від 20.07.2009р., № 0005241640/0 від 27.07.2009р. та № 0001452340/0 від 03.08.2009р. є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно по суті вирішив розглядуваний спір, однак помилково застосував норми матеріального права при вирішенні вимог про зобов’язання податкового органу надати органу державного казначейства висновки із визначенням сум податку, які підлягають відшкодуванню, через що оскаржувану постанову в частині цих вимог слід скасувати і закрити провадження.
В решті постанова суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків прийнятого судом рішення, а тому підстави для його скасування чи зміни у цій частині є відсутніми.
Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.п.1, 4 ч.1 ст.198, ст.200, ч.1 ст.203, п.п.1, 4 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 об’єднаної державної податкової інспекції задоволити частково.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.12.2009р. в частині вирішення позовних вимог про зобов’язання ОСОБА_1 об’єднаної державної податкової інспекції надати Мукачівському відділенню Державного казначейства в Закарпатській обл. висновки на суми грошових коштів, що підлягають бюджетному відшкодуванню, - скасувати та провадження у цій частині справи - закрити.
В решті постанову суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя Шавель Р.М.
Судді Ліщинський А.М. , Олендер І.Я.
< Текст >