Судове рішення #50896640

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД


УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


07 вересня 2010 р. Справа № 88160/09/9104


Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді Сапіги В.П.

Суддів Онишкевича Т.В. , Попка Я.С.



при секретарі судових засідань ОСОБА_1

          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства фірми «Ніко» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.10.2009 року у справі за позовом Приватного підприємства фірми «Ніко» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,-


В С Т А Н О В И Л А :

          29.12.2004 року ППФ «Ніко» звернулося в суд з адміністративним позовом до Тернопільської ОДПІ про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень за № 536/0010661800/0/2471 від 16.08.2004 року та №0010661800/1/6631 від 10.09.2004 року В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що 13.08.09 року по результатах камеральної перевірки Тернопільської ОДПІ, був складений акт за №15/312 в якому зазначено, що позивач не сплатив орендну плату за період з 25.07.2002 року по 30.06. 2004 року в зв'язку з чим виникла недоплата в розмірі 24099,20 грн. на підставі якого 13.08.2004 року сформовано податкове повідомлення-рішення за №536/0010661800/0/2471 від 16.08.2004р. на суму 24099,27 грн. ОСОБА_2 рішення позивачем оскаржувалось в апеляційному порядку, однак уповноваженими органами скасованим не було. Одночасно позивач зазначає, що в акті відмови від підпису вказано, що керівник позивача ознайомлений з актом перевірки, своїми правами, а також порядком оскарження дій службових осіб органів ДПІ, однак цю обставину останній заперечує та вважає, що акт відмови є сфальсифікованим.

          Окрім цього позивач наголошує, що відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі», договір про оренду землі набуває чинності з моменту його реєстрації, а відповідно до п.З ст.125 Земельного кодексу України не дозволяється приступати до використання земельної ділянки, до моменту отримання документа, що підтверджує право на земельну ділянку і до державної реєстрації такого документа. З огляду на те, що позивач вважає, що він не мав змоги користуватися земельною ділянкою до дня державної реєстрації договору, а тому вважає висновки викладені в акті такими, що суперечать вимогам чинного законодавства. Також позивач покликається на ст.75 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» та п.8 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу України» та вважає, що даними нормами і встановлено лише строк сплати орендної плати та земельного податку, а не повноваження відповідача здійснювати контроль за сплатою кожного з них.

          Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.10.2009 року в задоволені позову відмовлено з тих підстав, що при фактичному користуванні земельною

ділянкою, користувач зобов'язаний сплачувати земельний податок, не чекаючи доки з ним буде укладено договір оренди землі.

          Не погодившись з постановою суду її оскаржило ППФ «Ніко», яке просить скасувати дану постанову та задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі покликається на те, що ним був укладений договір оренди з Тернопільською міською радою, згідно якого в його користування передається земельна ділянка площею 6581,0 кв.м. для обслуговування викупленого арматурного цеху, де і зазначено, що договір набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації. Цей договір зареєстровано у Тернопільській міській раді 20.07.2004 року.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації. До моменту отримання документа, що підтверджує право на земельну ділянку, і до державної реєстрації такого документа приступати до використання земельної ділянки не дозволяється, про що прямо зазначено в ч. 3 ст. 125 ЗК України.

Апелянт покликаючись на ст. 21 Закону України «Про оренду землі» зазначає, що право на звернення до суду за неналежне виконання умов договору мають сторони договору, тобто Тернопільська міська рада та ППФ «Ніко».

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмови ти.           Суд вірно встановив обставини справи, що мають значення для правильного вирішення позову та визначив правові норми, що регулюють дані правовідносини.                      22.07.2001 року укладеного договір купівлі-продажу між ППФ «Ніко» та TOB фірма «Тернопільбуд-ЛТД» за яким позивач придбав арматурний цех з прибудовами та залізничною колією по вул. Поліська,6, в м. Тернопіль.

Відповідно до п.2.1. цього договору земельна ділянка під придбаним позивачем об'єктом та прилегла територія належали продавцю TOB фірма «Тернопільбуд-ЛТД» на праві постійного користування та підлягала до передачі позивачу в розмірі 0,4 га прилеглої до придбаного об'єкта нерухомості території та площі під самим об'єктом, з внесенням відповідних змін до державного кадастру.

24.07.2001 року зазначене в Договорі купівлі-продажу від 22 липня 2001 року майно було передано продавцем та прийнято позивачем по акту прийому-передачі.

25.07.2002 року Тернопільською міською радою прийнято рішення №4/4/42 про надання в користування земельних ділянок, відповідно до п.5.1 якого ППФ «Ніко» надано в оренду терміном на 25 років земельну ділянку площею 0,6581 га для обслуговування викупленого арматурного цеху по вул. Поліська,6 в м. Тернополі та зобов'язано в місячний термін оформити в Тернопільському міському відділі земельних ресурсів надання земельних ділянок відповідною документацією.

Актом винесення в натуру меж земельної ділянки від 16.07.2002 року в присутності представника ППФ «Ніко» винесенню в натуру зовнішні межі земельної ділянки викупленої будівлі арматурного цеху по вул. Поліська, 6, в м. Тернополі, площа якої становить 0,6581 га. та передано межові знаки.

12.01.2004 року між ППФ «Ніко» та Тернопільською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки на 25 років в період з 25.07.2002 року по 25.07.2027 року, який зареєстрований 20.07.2004 року за №1401. Відповідно до умов Договору оренди Позивач прийняв в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вул. Поліська,6 в м. Тернополі, площею 0,6581га.

Пунктом 3.2. Договору визначено, що орендна плата за землю вноситься ППФ «Ніко» помісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця у розмірі 970,23грн., а п.3.6 Договору оренди визначено, що орендна плата справляється також у тому випадку, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за мовами Договору.                                                            20.07.2004 року ППФ «Ніко» та представниками Тернопільської міської ради складено акт прийому-передачі земельної ділянки за адресою вул. Поліська,6 в м. Тернополі відповідно до якого земельна ділянка площею 0,6581 га. передана ППФ «Ніко» в оренду з 25.07.2002 року по 25.07.2027 року, для обслуговування арматурного цеху.

Тернопільською ОДПІ проведено камеральну перевірку по оренді землі ППФ «Ніко» за період з 25.07.02 року по 30.06.2004 рік та складено акт №15-312 за яким встановлено, що ППФ «Ніко» в порушення ст. 75 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» №1344 від 27.11.2003 року та ст. 19 Закону України «Про плату за землю» від 09.04.1993р. №3091 не сплатило орендну плату за період з 25.07.02 року по 30.06.2004 рік в розмірі 24099,27грн. з розрахунку 5070,23грн за 2002 рік, 11752,30грн. за 2003 рік, та 7276,74 грн. за 2004 рік.

На підставі акта перевірки відповідачем сформовано податкове повідомлення-рішення №536/0010661800/0/2471 від 16.08.2004 року на суму 24099,27грн.

ППФ «Ніко» податкове повідомлення-рішення №536/0010661800/0/2471 від 16.08.2004р. оскаржено до Тернопільської ОДПІ в адміністративному порядку. Рішенням Тернопільської ОДПІ від 09 вересня 2009р. дана скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення /0010661800/0/2471 від 16.08.2004 року без змін. Відповідно, з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні-рішенні, податковим органом складено та надіслано повідомлення-рішення №0010661800/1/6631 від 10.09.2004 року на суму 24099,27грн., яке містить новий граничний термін сплати зобов'язання.

Закону України «Про оренду землі» від 06.10.98 року №161-XIV визначає, що під орендою землі розуміється засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької і інших видів діяльності.

Статею 13 вказаного Закону встановлено, що договір оренди землі - є договір, за яким орендодавець зобов'язаний передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

ОСОБА_2 не містить норм, які дозволяють або, навпаки, забороняють поширювати окремі його положення на відносини між сторонами договору, що виникли до його укладання. Проте відповідно до ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються і до відносин між ними, які виникли до укладення такого договору.

Статтею 120 Земельного кодексу України встановлено, що якщо будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Тому обґрунтованим є висновок суду, що ППФ «Ніко» фактично користувалось земельною ділянкою після придбання нежилих приміщень, а місцева рада ухвалила рішення про розробку проекту відведення земельної ділянки для передачі її в оренду.

Чинне законодавство визначає, що використання землі в Україні є платним. Стаття 2 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.92 р. № 2535-ХІІ вказує, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Стаття 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначає, що завданнями органів державної податкової служби є, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов»язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

ОСОБА_2 норма кореспондується з положеннями ст.20 Закону України «Про систему оподаткування», відповідно до якої контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов»язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.

Перелік загальнодержавних податків та зборів (обов»язкових платежів) закріплено в ст.14 зазначеного Закону, серед яких передбачена і плата (податок) за землю (п.8 ч.1 ст.14).

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов»язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов»язкових платежів) є ОСОБА_2 України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Контролюючий орган, згідно із визначенням, наведеним в п.1.12 ст.1 цього Закону, це державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов»язкових платежів) та погашенням податкових зобов»язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається ст.2 цього Закону.

Статтею 2 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до контролюючих органів віднесено, зокрема, податкові органи-стосовно податків і зборів (обов»язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у п.п.2.1.1-2.1.3 цього пункту.

Аналізуючи чинне законодавство на час спірних правовідносин необхідно зробити висновок, що орендна плата вноситься тільки за наявності чинного договору оренди (тобто право на оренду земельної ділянки виникає тільки після укладення договору оренди та його державної реєстрації), в решті ж випадків сплачується земельний податок.

Стаття 15 Закону № 2535-ХІІ встановлює обов'язок користувача земельної ділянки сплатити за користування навіть у разі відсутності оформлених документів на земельну ділянку.

Відповідно до статті 14 Закону про плату за землю платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку та станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Податкове зобов'язання із земельного податку, а також з орендної плати за землі державної та комунальної власності, визначене в новій податковій декларації, у тому числі й за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.

Тому суд прийшов до обґрунтованого висновку, що ППФ «Ніко»протягом місяця з дня виникнення права на користування земельною ділянкою (зокрема «фактичного» права) зобов»язане було подати декларацію у відповідний податковий орган, а також щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду, сплачувати плату за користування землею.

Зважаючи на зазначені вище норми законодавства, чинного на момент спірних правовідносин та вимоги ст.75 Закону України «Про Державний бюджет України 2004 на 2004 рік» та ст. 19 Закону України «Про плату за землю», не можна погодитись з твердженням апелянта, що Тернопільська МДПІ при винесенні податкових повідомлень-рішень перевищила наданні повноваження.

Окрім цього суд першої інстанції правильно відмітив,що роз'яснення законодавства головним податковим відомством також вказують на те, що у разі переходу прав на земельну ділянку у зв'язку з придбанням у власність будівлі або споруди (за ст. 120 ЗКУ), платня за землю повинна вноситися з дня виникнення права власності на будівлю або споруду (листи ДПАУ від 17.12.03 р. № 6398/В/17-0515 і від 17.12.03 р. № 6397/С/17-0515). Аналогічне розв'язання питання пропонує Вищий господарський суд України в своїх листах від 07.02.2000 р. №01-8/48 і від 16.11.01 р. №01-8/1228.

Також необхідно погодитись з висновком суду першої інстанції, що судова практика в аналогічних випадках вирішує ці питання таким шляхом: фактично користуючись земельною ділянкою, користувач зобов'язаний сплачувати земельний податок, не чекаючи доки з ним буде укладено договір оренди землі (постанови Вищого господарського суду України від 25.10.07 р., справа №43/399 і від 07.04.05 р., справа №7/204-А).

ППФ «Ніко» стверджує, що плата за користування землю не сплачувалась ні у формі орендної плати, ні як земельний податок, податкові декларації не подавались.

Наведені судом першої інстанції докази про те, що в період з 25.07.2002 року по 20.07.04 року землекористувачем земельної ділянки (орендарем) по вул. Поліська, 6 в м. Тернополі, площею 0,6581га. згідно рішення міської ради №4/4/42 від 25.07.2002 року було ППФ «Ніко», а не ВАТ „Тернопільбуд» апелянтом не спростовано.

          Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.                                                                      Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому обґрунтованим є висновок суду, що вимоги позивача є безпідставними та не підлягають до задоволення, так як відповідачем правомірно сформовано податкові повідомлення - рішення №536/0010661800/0/2471 від 16.08.2004р., та № 0010661800/1/6631 від 10.09.2004р., з урахуванням умов договору оренди земельної ділянки, який зареєстрований 20.07.2004р. за №1401., зокрема щодо розміру плати за користування земельною ділянкою - в розмірі орендної плати визначеної сторонами в договорі оренди за період з 25.07.2002р. по 20.07.04р. та на підставі і в межах повноважень наданих відповідачу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційну скаргу по даній справі необхідно відхилити.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 160, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1ч.1 ст.205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

апеляційну скаргу Приватного підприємства фірми «Ніко»залишити без задоволення; постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.10.2009 року у справі №2а-2271/09 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.





Головуючий суддя Сапіга В.П.

Судді Онишкевич Т.В. , Попко Я.С.


Повний текст ухвали

виготовлено 13.09.2010р.




Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація