ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2010 р. Справа № 75992/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді Онишкевича Т.В.

Суддів Попка Я.С. , Сапіги В.П.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 квітня 2009 року у справі за його позовом до управління державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИЛА :

У березні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив скасувати постанову старшого інспектора ДПС УДАІ УМВС України в Тернопільській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 серії ВО № 018446 від 05.01.2009 року про його притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 квітня 2009 року у задоволенні вказаного позову було відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначене судове рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення його вимог у повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неврахування істотних обставин справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що дорожній знак «Рух заборонено» не поширюється на окремі випадки, зокрема, якщо водії працюють у зоні дії такого знаку. Оскільки він підвозив свого батька на прийом громадян, вважає, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, за вчинення якого відповідачем його було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з’явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, суд виходив із того, що він допустив порушення правил дорожнього руху, яке полягало у невиконанні вимог дорожнього знаку, що повністю підтверджується матеріалами адміністративної справи та наявними у ній доказами, а тому його правомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП. Крім того, позивач без поважних причин пропустив передбачений ст. 289 КУпАП строк на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, на застосуванні якого наполягає відповідач.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам справи і є правильними.

Встановлено, що 05.01.2009 року о 19 год. 10 хв. на вул. В.Чорновола в м. Тернополі позивач ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «Део Ланос» (д/н НОМЕР_1), не виконав вимогу дорожнього знаку «Рух заборонено», чим порушив п. 3.1 додатку № 1 до ПДР України.

Згідно із ч.1 ст. 122 КУпАП невиконання вимог дорожнього знаку тягне за собою накладення штрафу від п’ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 255 до 340 грн.).

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вина позивача у вчиненні вказаного правопорушення повністю доводиться зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами, а його покликання на правомірність проїзду на заборонний дорожній знак є надуманими і не можуть прийматися до уваги.

Таким чином, оскільки оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, прийнята відповідачем обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 квітня 2009 року у справі № 2а-1122/09 – без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Онишкевич Т.В.

Судді Попко Я.С. , Сапіга В.П.

< Текст >