ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2010 р. Справа № 94610/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді Сапіги В.П.
Суддів Онишкевича Т.В. , Попка Я.С.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області на постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 22.07.2009р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області про стягнення заборгованості,-
В С Т А Н О В И Л А :
16.06.2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області про поновлення строку для звернення до адміністративного суду, визнання дій відповідача неправомірними, стягнення з відповідача на її користь недоплачену їй щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за період 2006 - 2009 роки в сумі 3891,9 грн. та зобов'язання відповідача нарахувати їй щомісячну державну соціальну допомогу, відповідно до ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", в подальшому при нарахуванні пенсії.
Постановою Кременецького районного суду Тернопільської області від 22.07.2009р. позов задоволено частково. Визнано неправомірними дій управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, а також з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, з врахуванням розміру встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року та виплаченої надбавки, встановленої для учасників війни. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області оскаржило його в апеляційному порядку вважає постанову суду прийнятою з порушенням норм матеріального права.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Однак судом не проводився аналіз законів про Державний бюджет України на відповідні роки, в яких визначено розміри видатків, що направляються органам пенсійного фонду України для проведення виплат "дітям війни" . Суд не взяв до уваги й не дав належної оцінки тому факту, що кошти для виплати підвищень до пенсій, запроваджених ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" з розрахунку саме 30 % мінімальної пенсії за віком на кожну особу, що має статус "дитини війни" розділами видатків законів про державний бюджет України на відповідні роки не передбачались і, відповідно, Пенсійному фонду в такому розмірі не перераховувались.
Оскільки управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України, реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного Фонду України, то у відповідності до положень "Про Пенсійний фонд України" передбачено вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду України, які використовуються виключно за призначенням та вилученню не підлягають.
Крім того апелянт вказує, що Законом України "Про соціальний захист дітей війни", не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. На думку апелянта, при застосуванні мінімального розміру пенсії, судом першої інстанції неправильно застосовано положення ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки ч.3 ст.28 даного Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило а тому, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивачки, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що остання має право на підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 було визнано неконституційними окремі положення Законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 роки, якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних доплат, а саме зупинено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Тобто рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 мають перспективну дію та преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, є остаточними і не можуть бути оскаржені.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо нарахування та виплати на користь позивачки невиплаченого підвищення до пенсії з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року, оскільки ч.2 ст.152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Що стосується нарахування підвищення до пенсії за 2006 рік, то п.17 ст.77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19.01.2006 року, який набрав чинності 02.04.2006 року, п.17 ст.77 виключено. Однак ст. 110 даного Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету. Враховуючи те, що Кабінет Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету не приймав жодних нормативно-правових актів за результатами виконання бюджету у першому півріччі 2006 року, не був визначений порядок проведення таких виплат, а також те, що зазначена норма не була визнана у встановленому порядку неконституційною, отже, підлягала виконанню, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову в частині виплати позивачці підвищення до пенсії за 2006 рік.
У відповідності до ч.2 ст.99 КАС України в редакції, що діяла з 01.09.2005 року, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції помилково поновлено строк для звернення до суду за захистом порушених прав, оскільки, як стверджує позивачка, про порушення її прав їй стало відомо із засобів масової інформації у звязку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України від 09.07.2007р. У зазначеному рішенні вказано, що воно повинно бути опубліковано у офіційному періодичному виданні "Вісник Конституційного Суду України", що і було зроблено у № 4 від 07.11.2007 року. Позивачка в цей час мала право звернутись за захистом своїх прав, але цим правом не скористалася. Інших причин поважності пропуску строку не навела. Отже строк звернення до суду пропущено нею без поважних причин і, оскільки звернулася з позовом лише 16.06.2009 року, а відповідачем заявлено клопотання про застосування річного строку звернення до суду, тому слід застосувати строк звернення до суду, визначений ст.99 КАС України в редакції, що діяла з 01.09.2005 року та задоволити позовні вимоги з 16.06.2008 року. В задоволенні позовних вимог за 2007 рік та до 16.06.2008 року слід відмовити.
Одночасно колегія суддів вважає підставними заявлені вимоги позивачки в частині зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2009рік, оскільки дія норм ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" на 2009 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни". А відтак слід зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за 2009рік.
Судом не може бути встановлено кінцевого строку нарахування та виплати підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки пенсія позивачу нараховується та виплачується, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачці повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Положення ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов"язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, тому доводи апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області в цій частині є необґрунтованими.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачці здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області обов'язок щодо нарахування і виплати спірних виплат правильно покладено на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачці у передбаченому ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" розмірі колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів вважає, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування ним обставин, які мають значення для справи та невідповідність його висновків дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою позовні вимоги слід задовольнити частково.
Керуючись ст. 160, ст. 195, п.п. 1, 2 ч.1 ст. 197, п.п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И ЛА :
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області задоволити частково, скасувати постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 22.07.2009р. по справі № 2а-1482/09.
Позов ОСОБА_1 задоволити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області щодо ненарахування та невиплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" неправомірними.
Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" за період з 16.06.2008 року з врахуванням ч. 1 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п"ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції в порядку цивільного судочинства.
Головуючий суддя Сапіга В.П.
Судді Онишкевич Т.В. , Попко Я.С.
< Текст >