ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2010 р. Справа № 89517/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді Сапіги В.П.
Суддів Попка Я.С. , Яворського І.О.
при секретарі судового засідання Стецків І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції в Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.10.2009 року у справі за позовом суб»єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції в особі Зарічненського відділення про скасування рішень щодо застосування штрафних санкцій,-
ВСТАНОВИЛА :
Позивач - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції в Рівненській області про визнання неправомірними дій відповідача по проведенню перевірки та скасування рішень про застосування штрафних санкцій від 22.08.2008 року № 0000402351/0 та № 412351. В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що дане рішення винесене на підставі акту перевірки, яка проведена у його відсутності. Не своєчасне роздрукування фіскальних звітних чеків за 20.04.07р. та 08.01.08р. викликано відсутністю електроенергії, а відтак вини в цьому нема. Окрім того, зазначив, що штрафну санкцію за незбереження в книзі обліку розрахункових операцій, накладено з порушенням строків передбачених ст.250 ГК України. Також позивач вказав, що цигарки були продані по належній ціні, оскільки в приміщенні магазину перебували виключно цигарки по ціні реалізації 1.90грн. та 1,95грн.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2009 року позов задоволено частково, скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій суб'єкта владних повноважень - Дубровицька міжрайонна державна податкова інспекція в особі Зарічненського відділення від 22 серпня 2009 р. за № 0000402351/0 в частині накладення штрафної санкції в розмірі 340 грн. за не забезпечення зберігання позивачем в книзі обліку розрахункових операцій фіскального звіту №0105 за 17.04.2007 року та скасовано повністю рішення відповідача №412351 від 22.08.08року та присуджено на користь позивача суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 1,70грн.
Непогодившись з прийнятим рішенням, Дубровицька міжрайонна державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу, вказуючи при цьому на невірне застосування норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт вказує на те, що ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Пунктом 16і частини 1 статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в України» № 509 - XII від 04 грудня 1990 року передбачено, що державні податкові інспекції в районах здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виробами, максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів. Пунктом 11 частини 1 статті 11 цього Закону передбачено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 790 від 02 червня 2003 року затверджено Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» і пунктом 6 Порядку передбачено, що рішення про застосування фінансових санкцій приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованій виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономіки), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Державної податково адміністрації, Держкомстату.
Щодо скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкції № 0000402351/0 від 22 серпня 2008 року в частині незабезпечення зберігання в книзі обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків, а саме, відсутній Z - звіт № 0105 за 17.04.07р. штрафна санкція за дане порушення передбачена в сумі 340 грн., то судом в даному випадку застосовано статтю 250 Господарського кодексу України № 436 - IV від 16.01.2003 року строки застосування адміністративно - господарських санкцій: адміністративно - господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше, як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачень законом.
Виходячи зі змісту ст. 1 Господарського кодексу України - цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання, поряд з суб'єктами господарювання є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.
Відповідно до ст. 10 Закону України від 4 грудня 1990 року «Про державну податкову службу в Україні», в редакції Закону № 3813 - XII віх 24.12.1993р., державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції, зокрема здійснюють контроль за додержанням законодавства про податки, інші платежі.
У відповідності до абз. 6 п. 1 ст. 4 Господарського кодексу України не е предметом регулювання цього Кодексу адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган держаної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно - господарських повноважень щодо суб'єктів господарювання.
Тому апелянт просить скасувати постанову суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та відмовити останьому в позові.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи щодо того, що перевірка позивача проводилась посадовими особами відповідача на підставі направлень на перевірку №57 та №58 від 15.08.2008року
З акту від 17.08.2008 року слідує, що перевірка проведена в присутності продавця магазину-Дехтерук ОСОБА_2. Позивачем та його представником не заперечувались обставини, що названий продавець, здійснюючи реалізацію товарів в магазині, діяла по дорученню та від імені позивача.
А відтак, вірним є висновок суду, що перевірка позивача проведена працівниками відповідача в присутності уповноваженої особи на здійснення роздрібної торгівлі від імені позивача.
Відповідно до ст.ст. 11 та 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" відповідач наділений повноваженнями щодо здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення планових та позаплановими перевірок в межах повноважень податкових органів.
З наведеного слідує, що перевірка проведена посадовими особами відповідача в межах наданих ним повноважень та на підставі згаданих норм законодавства.
Відповідно до ст. 250 Господарського Кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не містить положень, щодо строків застосування адміністративно-господарської санкції. Отже адміністративно господарська санкція повинна бути застосована в строки визначені ст. 250 ГК України.
Приймаючи до уваги, що позивач допустив порушення законодавства (з питань не зберігання Z- звіту в книзі обліку розрахункових операцій) 17.04.2007року, то штрафна санкція (за назване правопорушення) застосована відповідачем 22.08.2008року (в розмірі 340грн.) з порушенням строків визначених ст. 250 ГК України.
Тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що скасування рішення відповідача про застосування штрафних санкцій від 22.08.2008року № 0000402351/0 підлягає до задоволення лише в частині застосування штрафної санкції в розмірі 340грн. визначеної за не зберігання позивачем в КОРО Z- звіту №0105 за 17.04.2007року.
Стосовно ж рішення відповідача № 412351 про визначення позивачу штрафу (фінансової санкції) в розмірі 1000грн. за роздрібну торгівлю тютюновими виробами за цінами вище максимальних, що полягає в реалізації 1 пачки цигарок «Прилуки особливі», по ціні 1,95грн, тоді як на пачці зазначена максимальна роздрібна ціна 1,80грн., то суд погоджується з твердженням апелянта, що Постановою Кабінету Міністрів України № 790 від 02 червня 2003 року затверджено Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» і пунктом 6 Порядку передбачено, що рішення про застосування фінансових санкцій приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованій виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономіки), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Державної податково адміністрації, Держкомстату.
Проте суд першої інстанції вірно визначив, що посадові особи відповідача акту контрольної закупки цигарок не складали, названої пачки цигарок відповідачу не надали та не зберегли, тому відповідач не довів обставин, що стосуються продажу продавцем позивача пачки цигарок, що належала саме позивачу, а не іншим особам.
Таким чином, відповідач прийняв рішення № 412351 про застосування фінансових санкцій до відповідача з порушенням вимог ст. 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому рішення суду по даній справі постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справи, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ч.4 ст.196, п.1ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1ч.1 ст.205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
апеляційну скаргу Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції в Рівненській області – залишити без задоволення; постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.10.2009 року у справі №2а-5817/09 – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Сапіга В.П.
Судді Попко Я.С. , Яворський І.О.
Ухвалу виготовлено 17.05.2010р.