ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2010 р. Справа № 91284/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді Сапіги В.П.

Суддів Онишкевича Т.В. , Попка Я.С.

при секретарі судового засідання Вітер І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19.11.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -

В С Т А Н О В И Л А :

28.10.2009 року ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою до управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови нарахування та виплати їй допомоги по догляду за дитиною за період липень-грудень 2007 року та провести перерахунок недоплаченої допомоги.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19.11.2009 року позов ОСОБА_1 задоволено, визнано незаконними дії управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради щодо відмови нарахування і виплати недоотриманої допомоги ОСОБА_1 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 року та зобов’язано управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року в розмірі передбаченому ст.. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім»ям з дітьми», тобто у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Не погодившись прийнятим рішенням суду першої інстанції, управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права.

Апелянт у своїй апеляційній скарзі покликається на те, що суд при розгляді справи не звернув увагу на норми ст.51 Бюджетного кодексу України відповідно до якої, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних призначень. При здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в тій частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». З огляду на це Управління не може змінити видатки держави, затверджені державним бюджетом, оскільки це є прямим порушенням Конституції та чинного законодавства.

Судом не врахована норма ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно ч.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Отже, враховуючи положення ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та ч. 2 ст. 19 Конституції України, УПСЗН Калуської міської ради здійснив виплату допомоги у розмірі, встановленому чинним законодавством, і, відповідно, немає жодних правових підстав для винесення рішення про стягнення коштів, а тим більше про визнання дій відділу неправомірними, оскільки дані дії вчинено виключно на виконання вимог діючого на той час законодавства. Більше того, вчинення інших дій (виплата допомоги в іншому розмірі) мало би незаконний характер та суперечило б вимогам закону.

Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе проводити апеляційний розгляд справи у їх відсутності.

          Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження та відповідно до положень Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» має право на пільги відповідно до вимог цього Закону, а саме на отримання щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім'ї, по догляду за якими надається допомога.

Згідно із довідкою управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради №383 від 05.10.2009 року, позивачці починаючи з квітня 2007 року по вересень 2009 року щомісячна грошова допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачувалася в розмірі, передбаченому Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік», Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» та Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік»

За наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах повинні застосовуватись положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

          Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст.56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", за якою щомісячна грошова допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, який дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Положення статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У відповідності до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції помилково не враховано ту обставину, що позивачка пропустила строк звернення до суду, оскільки звернулась з позовом лише 28.10.2009 року, а відповідачем заявлено клопотання про застосування річного строку звернення до суду. Твердження суду першої інстанції, що поивачкою не пропущено строку звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав вона дізналася із листа відповіді управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради і саме тоді вона звернулася до суду за захистом своїх прав є помилковим.

Колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст.99 КАС України, оскільки такий позивачкою пропущено без поважних причин та про відмову в задоволенні позову в частині виплати позивачці підвищення до пенсії за 2007 рік.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та приходить до переконання про підставність вимог управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради.

          Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з’ясування ним обставин, які мають значення для справи та невідповідність його висновків дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою в позові слід відмовити.

          Керуючись ч.3 ст. 160,ч. 4 ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради задоволити, скасувати постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19.11.2009 року у справі № 2а-1387/09.

          В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції в порядку цивільного судочинства.

Головуючий суддя Сапіга В.П.

Судді Онишкевич Т.В. , Попко Я.С.

Повний текст виготовлено 14.06.2010р.