ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2010 р. Справа № 89685/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді Сапіги В.П.
Суддів Попка Я.С. , Яворського І.О.
при секретарі судового засідання Стецків І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.07.2009р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області про стягнення заборгованості,-
В С Т А Н О В И Л А :
31.12.2008 року ОСОБА_1 звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області, в якому просила поновити пропущений строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, визнати дії відповідача неправомірними, стягнути з відповідача на її користь недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з січня 2006 року по грудень 2008 року включно в сумі 3891,90 грн. та зобов`язати відповідача нараховувати та виплачувати їй щомісячну державну соціальну допомогу, відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», надалі при нарахуванні пенсії.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.07.2009р. позов задоволено частково, визнано протиправними дії відповідача, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області провести нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно в сумі 1426,13 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області оскаржило його в апеляційному порядку вважає постанову суду прийнятою з порушенням норм матеріального права.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано такою, що не відповідає Конституції України. Положення ст.111 вищенаведеного закону втратили чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення № 6-рп/2007.
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» , якими обмежується дія ст. 6 Закону України «про соціальний захист дітей війни». Проте, зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» у видаткову частину не внесені тому кошти на виплату даних підвищень в 2007-2008 роках були відсутні.
Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Оскільки управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України, реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного Фонду України, то у відповідності до п.9 Положення «Про Пенсійний фонд України» передбачено вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду України, які використовуються виключно за призначенням та вилученню не підлягають.
Крім того апелянт вказує, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. На думку апелянта, при застосуванні мінімального розміру пенсії, судом першої інстанції неправильно застосовано положення ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки ч.3 ст.28 даного Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе проводити апеляційний розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивачки, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що остання має право на підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 було визнано неконституційними окремі положення Законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 роки, якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних доплат, а саме зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тобто рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 мають перспективну дію та преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, є остаточними і не можуть бути оскаржені.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо нарахування та виплати на користь позивачки невиплаченого підвищення до пенсії з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року, оскільки ч.2 ст.152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов»язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, тому доводи апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області в цій частині є необґрунтованими.
У відповідності до п.3 ч.2 ст.64 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» обов’язок по здійсненню функції щодо призначення (перерахунку), забезпечення своєчасного та в повному обсязі фінансування і виплати пенсій та надання соціальних послуг покладається на відповідну виконавчу дирекцію Пенсійного фонду України та її територіальні органи і визначення розмірів конкретної заборгованості перед позивачем є неможливим без проведення управлінням Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області відповідного перерахунку пенсії на підставі даних відповідної пенсійної справи, а тому колегія суддів приходить до переконання, що оскаржувану постанову слід змінити, виключивши з резолютивної частини постанови суду першої інстанції суму оспорюваної допомоги.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачці у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів вважає, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
На підставі ст. 201 ч.1 п.1 КАС України, враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про зміну постанови суду першої інстанції.
Керуючись ч.3 ст. 160, ч.4 ст.196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 201, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А :
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області задовольнити частково, змінити постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.07.2009р. у справі №2-а-11562/2008.
Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з врахуванням ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
В решті постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.07.2009р. залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції в порядку цивільного судочинства.
Головуючий суддя Сапіга В.П.
Судді Попко Я.С. , Яворський І.О.
Повний текст виготовлено 17.05.2010 р.