ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2010 р. Справа № 87687/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді Сапіги В.П.
Суддів Онишкевича Т.В. , Попка Я.С.
при секретарі судового засідання Стецків І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Радивилівського районного суду Рівненської області від 5 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора Рівненської роти ДПС ОДДЗ УДАІ м. Рівне ОСОБА_2 про скасування постанови щодо притягнення до адміністративної відповідальності,
В С Т А Н О В И Л А :
14.07.2009 року ОСОБА_1К звернувся в Радивилівський районний суд з адміністративним позовом до інспектора ДПС Рівненської роти ДПС ОДДЗ УДАІ УМВСУ в Рівненській області ОСОБА_3 про скасування постанови ВК № 2-1341 від 27.05.2009 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.І КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 260 грн. та закриття справи провадженням.
В обґрунтування позову посилається на те, що інспектор ДПС Рівненської роти ДПС ОДДЗ УДАІ УМВСУ в Рівненській області ОСОБА_3 27.05.2009року виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 260 грн. за те, що 19.05.2009 року на 422 км автодороги Київ -Чоп на території Радивилівського району Рівненської області порушив вимоги ПДР, керуючи автомобілем «Фольксваген Бестел» з реєстраційним номером ВК 3883 АР перевищив швидкість руху на зазначеній автодорозі та рухався зі швидкістю 117 кмгод при обмеженні швидкості руху до 90 кмгод. Дана постанова винесена без складання протоколу на підставі показань приладу, який не працює в автоматичному режимі.
Постановою Радивилівського районного суду Рівненської області від 5 листопада 2009 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову за пропуском звернення до суду.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, вказуючи при цьому на те, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального
та процесуального права, зокрема висновки суду не відповідають обставинам справи. Так апелянт зазначає, що судом не враховано, що постанову про притягнення до адміністративної відповідальності отримав 23.06.2009 року та подав до суду позовну заяву 30.06.2009 року, а тому вважає, що не пропустив 10 денний строк на звернення до суду з даним позовом. Тому апелянт вважає, що постанову суду необхідно скасувати та постановити нову за якою задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Суд першої інстанції встановив, що постановою від 27.05.2009 року інспектор ДПС Рівненської роти ДПС ОДДЗ УДАІ УМВС України в Рівненській області ОСОБА_3 притягнув до адміністративної відповідальності за ст.. 122 ч.І КУпАП ОСОБА_1 і наклав стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260 грн.. за перевищення швидкості руху при керуванні автомобілем «Фольксваген Бестел» з реєстраційним номером ВК 3883 АР, що мало місце 19.05.2009 рою о 06 год.34 хв. на 422 км автодороги Київ - Чоп в Радивилівському районі на дорозі загального користування поза населеним пунктом, оскільки рухався зі швидкістю 117 кмгод при обмеженні швидкості руху до 90 кмгод.. Правопорушення зафіксовано приладом "Візир" серійний № 0812434.
Статтею 251 КУпАП України передбачено, що доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дапі, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчинення та інші обставини.
Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена у відповідності ст.14-1 КУпАП, тобто за результатами застосування фіксації порушень ПДР засобами фото- та відео фіксації, що працюють в автоматичному режимі. За змістом ч. 1 ст.14-1 КУпАП слідує, що до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Відповідно до статті 258 КУпАП посадові особи органів Державної автомобільної інспекції мають право застосовувати безпротокольну форму фіксації адміністративних правопорушень та розглядати справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, лише у разі виявлення правопорушень у сфері дорожнього руху, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Водночас, за інформацією ДП “Укрметртестстандарт”, вимірювач швидкості “Візир” не належить до спеціальних технічних засобів, що працюють в автоматичному режимі, оскільки він має лише обмежені функції для автоматичного процесу вимірювань і не може працювати без участі оператора.
Прилад “Візир” не є автоматичним засобом фото - або відеофіксації, оскільки він знаходиться у співробітника Державної автомобільної інспекції, управляється ним безпосередньо або через комп’ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, такі як швидкість, об’єкт зйомки, його режими і т. п).
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З наведеного необхідно погодитись з висновком суду, що відповідач не довів правомірність і законність своїх дій як суб"єкт владних повноважень при винесенні оскаржуваної постанови. Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Не можна погодитись з висновком суду, який відмовив позивачу в позові за пропуском строку звернення до суду, оскільки відповідач такої вимоги по відношенню до поданого позову не заявляв. За змістом ч.1 ст.100 КАС України слідує, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Окрім цього слід відзначити, що у разі відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку. Наслідки пропущення строку звернення до суду, що передбачені статтею 100 КАС України, є однаковими як щодо загального, так і щодо спеціальних строків.
Питання закриття провадження по даній адміністративній справі не може бути вирішено судами, оскільки входить в компетенцію лише органу, який приймає рішення про притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.
На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, скасувати постанову Радивилівського районного суду Рівненської області від 5 листопада 2009 року та постановити нову за якою частково задовольнити позовні вимоги, а саме скасувати постанову серії ВК за №2-1341від 27 травня 2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 260 гривень, а в решті позовних вимог відмовити.
Керуючись ч.3 ст. 160, ч.4 ст.196, п.3 ч.1 ст. 198, п.3 ч.1 ст. 202, ч.2 ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И ЛА:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково, скасувати постанову Радивилівського районного суду Рівненської області від 5 листопада 2009 року у справі №2а-661/09р. та постановити нову.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Скасувати постанову серії ВК за №2-1341від 27 травня 2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 260 гривень.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Сапіга В.П.
Судді Онишкевич Т.В. , Попко Я.С.
Повний текст постанови
виготовлено 25.05.2010р.