ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2010 р. Справа № 86626/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді Сапіги В.П.

Суддів Онишкевича Т.В. , Попка Я.С.

при секретарі судового засідання Стецків І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2009 року у справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання неправомірними дій посадових осіб,-

В С Т А Н О В И Л А :

3.09.2009 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання неправомірними дій посадових осіб щодо невизнання декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року як податкової звітності, зобов'язати відповідача визнати декларацію з податку на додану вартість за липень 2009 року як податкову звітність та відновити становище, яке б мало існувати у випадку прийняття зазначеної декларації. При цьому покликається на те, що дії відповідача щодо невизнання декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року як податкової звітності суперечать ст.19 Конституції України та пп.4.1.2 ІІ.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2009 року позов задоволено частково та визнано неправомірними дії державної податкової інспекції у м. Хмельницькому щодо невизнання декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року як податкової звітності, зобов'язано відповідача визнати декларацію з податку на додану вартість за липень 2009 року як податкову звітність та відновити становище, яке б мало існувати у випадку прийняття зазначеної декларації. При цьому суд мотивував дане рішення тим, що податкові повідомлення-рішення від 22.04.2009 року №0002251702/0/3409 і №0002261702/2/3410, прийняті відповідачем на підставі акту документальної планової перевірки (акт №3349/17-1/196412514 від 07 квітня 2009 року), оскаржені позивачем в судовому порядку, а тому в порядку пп.5.2.4 п..5.2 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, державна податкова інспекції у м. Хмельницькому оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що за результатами планової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (акт № 33 49/17-1/196 40 1 25 1 4 від 07.04.2009року за період 01.01.2006 року по 31.12.2008 року) було встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.26) на суму ПДВ -384044 грн. Декларація з податку на додану вартість за липень 2009 року заповнена ПП ОСОБА_1 всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, зокрема не відображено значення р.23.4 податкової декларації (зменшено залишок від"ємного значення за результатами перевірки податкового органу) та відповідно не визначено значення рядків 23.2, 23, 24, і 26. Окрім того посилання суду на те, що податкові повідомлення -рішення від 22.04.2009р. № 0002251702/0/3409 та № 0002261702/2/3410 оскаржені в судовому порядку і вважаються неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення не може бути судом прийнято до уваги. Тому апелянт просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 6.10.2009 року та ухвалити нову постанову, за якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду без змін. При цьому суд виходить з слідуючих міркувань.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 за Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця 02.09.1997 року зареєстрований виконавчим комітетом Хмельницької міської ради і перебуває на загальній системі оподаткування та є платником податку на додану вартість. 19.08.2009 року позивач надіслав до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за липень 2009 року. 21.08.2009 року позивач отримав від відповідача повідомлення про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року як податкової звітності, оскільки ця декларація заповнена всупереч правилам її заповнення, яке одночасно містило пропозицію надати належним чином оформлену декларацію з податку на додану вартість за липень 2009 року з урахуванням висновків документальної планової перевірки (акт №3349/17-1/196412514 від 07 квітня 2009 року) і документальної невиїзної перевірки (акт №6150/17-4/НОМЕР_1 від 08.07.2009 року).

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.09.2009 року, яка не набрала законної сили задоволено частково позов ОСОБА_1 щодо визнання нечинними податкові повідомлення-рішення від 22.04.2009 року за № 0002251702/0/3409 та № 0002261702/2/3410 та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому за № 0002261702/2/3410.

Відповідно до ч.5 пп.4.1.2 п.4.1 от.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Пунктом 3.1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 р. за N 250/2054, визначено, що декларація до органів податкової служби може бути подана: на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти E-mail; поштовими відправленнями.

Нормами п.3.3. вказаного Порядку визначено, що декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк.

Та підпунктом 4.1.5 п.4.1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість встановлено, що декларація може бути надіслана на адресу податкової інспекції (адміністрації) за місцем реєстрації платника поштою з повідомленням про вручення не пізніше ніж за 10 днів (дата відправлення на поштовому штемпелі) до закінчення граничного терміну, установленого для подання декларації.

Відповідно до п.3.4. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) -підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Нормами п.1.2 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання -зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

За змістом пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2. а також пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до пп.5.2.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання платника податків самостійно визначене контролюючим органом згідно до пункту 4.2 та 4.3 ст. 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення - рішення за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

За змістом пп.5.2.4 п..5.2 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Суд першої інстанції зробив правильний висновок, що декларація з податку на додану вартість за липень 2009 року, оформлена позивачем та надіслана на адресу відповідача поштою з повідомленням про вручення відповідає вимогам Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість та що безпідставними є вимоги відповідача до позивача, викладені в повідомленні №24449/10'17-4 від 21.08.2009 року, щодо заповнення рядків 23.2. 23 і 26 декларації з урахуванням висновків документальної планової перевірки (акт №3349/17-1/196412514 від 07 квітня 2009 року) і документальної невиїзної перевірки (акт №6150/17-4/НОМЕР_1 від 08.07.2009 року), оскільки вимоги відповідача щодо оформлення податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року з урахуванням висновків перевірок, які оскаржуються позивачем є незаконними.

Також у відповідності до пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

За змістом п.7.1. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість податкові декларації приймаються без попередньої перевірки зазначених у них показників.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що відповідачем не доведено правомірність відмови позивачу щодо визнання податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року як податкової звітності.

Тому суд апеляційної інстанції вважає, що постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2009 року у даній справі слід залишити без змін, оскільки така прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Хмельницькому -без задоволення.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2009 року у справі № 2а-8095/09/2270 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Сапіга В.П.

Судді Онишкевич Т.В. , Попко Я.С.

Повний текст ухвали виготовлено 16.04.2009р.