ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2010 р. Справа № 88709/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді Сапіги В.П.
Суддів Онишкевича Т.В. , Попка Я.С.
при секретарі судового засідання Стецків І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області на постанову Рокитнівського районного суду Рівненської області від 09.11.2009р. по справі за позовами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області про стягнення заборгованості,-
В С Т А Н О В И Л А :
09.10.2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області про визнання неправомірними дій відповідача щодо не нарахування їм у 2006-2008 роках та нарахування не в повному обсязі у 2008 році щомісячної соціальної державної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у вигляді підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком встановленої законом про Державний бюджет на 2006-2008 роки за період з 02 квітня по 31 грудня 2006 року, з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року; зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі нарахувати та виплатити позивачам недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у вигляді підвищення на 30% від мінімальної пенсії за віком, встановленої законом про Державний бюджет на 2006-2008 роки за періоди з 02 квітня по 31 грудня 2006 року, з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
Постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 09.11.2009р. позовні вимоги задоволено частково, визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області щодо не нарахування в період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та нарахування в неповному обсязі в період з 22 травня по 31 грудня 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щомісячної соціальної державної допомоги, передбаченої ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у вигляді підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком, встановленої Законами України про Державний бюджет на 2007-2008 роки неправомірними, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області провести нарахування та виплату з урахуванням виплачених сум щомісячної державної соціальної допомоги як дітям війни, передбаченої ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у вигляді підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України про Державний бюджет на 2007-2008 роки, за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року позивачам: ОСОБА_1 та ОСОБА_2. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області оскаржило його в апеляційному порядку вважає постанову суду прийнятою з порушенням норм матеріального права.
В апеляційній скарзі вказує, що рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано такою, що не відповідає Конституції України. Положення ст.111 вищенаведеного закону втратили чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення № 6-рп/2007. Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Коституції України, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» , якими обмежується дія ст. 6 Закону України «про соціальний захист дітей війни». Проте, зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» у видаткову частину не внесені тому кошти на виплату даних підвищень в 2007 році були відсутні.
Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Разом з тим, законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір.
Тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе проводити апеляційний розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачі ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 є дітьми війни, а відтак мають право на встановлене ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивачів, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що останні мають право на підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 було визнано неконституційними окремі положення Законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 роки, якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних доплат, а саме зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тобто рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 мають перспективну дію та преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, є остаточними і не можуть бути оскаржені.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо стягнення на користь позивачів невиплаченого підвищення до пенсії з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року, оскільки ч.2 ст.152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Що стосується нарахування підвищення до пенсії за 2006 рік, то п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності 02.04.2006 року, п.17 ст.77 виключено. Однак ст. 110 даного Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету. Враховуючи те, що Кабінет Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету не приймав жодних нормативно-правових актів за результатами виконання бюджету у першому півріччі 2006 року, не був визначений порядок проведення таких виплат, а також те, що зазначена норма не була визнана у встановленому порядку неконституційною, отже, підлягала виконанню, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову в частині виплати позивачці підвищення до пенсії за 2006 рік.
У відповідності до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції не враховано ту обставину, що позивачі пропустили строк звернення до суду, оскільки звернулись з позовами лише 09.10.2009 року.
Посилання суду на застосування до спірних правовідносин ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на думку колегії суддів є необгрунтованим. Так, оскільки Закон України «Про загальнобов»язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року прийнятий пізніше ніж Закон України «Про пенсійне забезпечення», то він має пріорітет над останнім, а тому у вказаних правовідносинах застосовуються положення ст.46 Закон України «Про загальнобов»язкове державне пенсійне страхування», за яким пенсія виплачується за минулий час лише нарахована.
Колегія суддів зазначає, що оскільки стосовно не нарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, то під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин слід застосовувати річний строк звернення до суду.
Тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст.99 КАС України, оскільки такий позивачами пропущено без поважних причин та про відмову в задоволенні позову в частині виплати позивачам підвищення до пенсії за 2007 рік та задоволення позовних вимог позивачів в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни за 2008 рік за період з 09.10.2008 року по 31.12.2008 року.
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов»язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог позивачів в частині винання дій відповідача неправомірними та зобов`язання управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області провести нарахування та виплату на їх користь підвищення до пенсії за період з 09.10.2008 року по 31.12.2008 року.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області, обов’язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів вважає, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з’ясування ним обставин, які мають значення для справи та невідповідність його висновків дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою позовні вимоги слід задовольнити частково.
Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А :
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області задоволити частково, скасувати постанову Рокитнівського районного суду Рівненської області від 09.11.2009р. у справі № 2а-1379/09.
Позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області щодо невиплати підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.10.2008 року по 31.12.2008 року з врахуванням ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Сапіга В.П.
Судді Онишкевич Т.В. , Попко Я.С.
Повний текст виготовлено: 19.04.2010р.