ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2010 р. Справа № 86818/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді Сапіги В.П.
Суддів Онишкевича Т.В. , Попка Я.С.
при секретарі судового засідання Стецків І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Млинівському районі Рівненської області на постанову Млинівського районного суду Рівненської області від 02.11.2009р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Млинівському районі Рівненської області про стягнення заборгованості,-
В С Т А Н О В И Л А :
27.02.2009 року ОСОБА_1 звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Млинівському районі Рівненської області про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів та зобов`язання відповідача виплатити на її користь недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за період з січня 2006 року по 2008 рік включно в сумі 3890 грн.
Постановою Млинівського районного суду Рівненської області від 02.11.2009р. позовні вимоги задоволено частково, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Млинівському районі Рівненської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по грудень 2007 року та з 22 травня 2008 року по грудень 2008 року, вирішено стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в сумі 3 (три) гривні 40 копійок державне мито та 7 (сім) гривень 50 копійок витрати пов'язані на інформаційно-технічне забезпечення.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Управління Пенсійного фонду України в Млинівському районі Рівненської області оскаржило його в апеляційному порядку вважає постанову суду прийнятою з порушенням норм матеріального права.
В апеляційній скарзі вказує, що рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано такою, що не відповідає Конституції України. Положення ст.111 вищенаведеного закону втратили чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення № 6-рп/2007. Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Коституції України, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» , якими обмежується дія ст. 6 Закону України «про соціальний захист дітей війни». Проте, зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» у видаткову частину не внесені тому кошти на виплату даних підвищень в 2007-2008 роках були відсутні.
Крім того апелянт вказує, що з 01.01.2008 року механізм реалізації положень ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» врегульовано шляхом внесення змін до цієї статті ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», згідно з якими дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Крім того апелянт вказує, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. На думку апелянта, при застосуванні мінімального розміру пенсії, судом першої інстанції неправильно застосовано положення ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки ч.3 ст.28 даного Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».Тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе проводити апеляційний розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивачки, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що остання має право на підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 було визнано неконституційними окремі положення Законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 роки, якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних доплат, а саме зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тобто рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 мають перспективну дію та преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, є остаточними і не можуть бути оскаржені.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо перерахунку на користь позивачки невиплаченого підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року, оскільки ч.2 ст.152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, однак судом першої інстанції не враховано, що таке нарахування та виплату слід проводити з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року,.
Що стосується нарахування підвищення до пенсії за 2006 рік, колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції на те, що п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності 02.04.2006 року, п.17 ст.77 виключено. Однак ст. 110 даного Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету. Враховуючи те, що Кабінет Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету не приймав жодних нормативно-правових актів за результатами виконання бюджету у першому півріччі 2006 року, не був визначений порядок проведення таких виплат, а також те, що зазначена норма не була визнана у встановленому порядку неконституційною, отже, підлягала виконанню, підстав для задоволення позову в частині виплати позивачці підвищення до пенсії за 2006 рік не має.
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов»язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, тому доводи апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України в Млинівському районі Рівненської області в цій частині є необґрунтованими.
Колегія суддів також не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 7 (сім) гривень 50 копійок витрат пов'язані на інформаційно-технічне забезпечення. Згідно ч. 1,3 ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу, витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
Тобто КАС України не передбачає такого виду судових витрат як витрати на інформаційно-технічне забезпечення, а відтак підстав для стягнення з Державного бюджету на користь позивачки 7 (сім) гривень 50 копійок витрат пов'язані на інформаційно-технічне забезпечення не має. Такий вид витрат передбачено ст. 79 ЦПК України.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог позивачки в частині зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в Млинівському районі Рівненської області провести нарахування та виплату на її користь підвищення до пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачці здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України в Млинівському районі Рівненської області, обов’язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачці у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів також звертає увагу, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з’ясування ним обставин, які мають значення для справи та невідповідність його висновків дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою позовні вимоги слід задовольнити частково.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ч. 4 ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А :
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Млинівському районі Рівненської області – задоволити частково, скасувати постанову Млинівського районного суду Рівненської області від 02.11.2009р. по справі № 2а-408/09.
Позов ОСОБА_1 задоволити частково.
Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Млинівському районі Рівненської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09.07.2007року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з врахуванням ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 (одну) грн.70 коп. сплаченого судового збору.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Сапіга В.П.
Судді Онишкевич Т.В. , Попко Я.С.
Повний текст виготовлено: 02.04.2010р.