ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2010 р. Справа № 4325/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді Сапіги В.П.
Суддів Онишкевича Т.В. , Попка Я.С.
при секретарі судового засідання Стецків І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.12.2009 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про стягнення заборгованості,-
В С Т А Н О В И Л А :
В серпні-вересні 2009 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулись в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі, в якому просили визнати дії відповідача, пов'язані з нарахуванням та виплатою державної та додаткової пенсії за період з 01.01.2008 року у розмірах менших ніж встановлено ст.50,54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та доплату державної та додаткової пенсій з 01.01.2008 року по час звернення з позовом до суду та в подальшому здійснювати нарахування та виплату цих пенсій у відповідності до вимог вищенаведених нормативних актів.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.12.2009 року позовні вимоги задоволено, поновлено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 строк звернення до суду з адміністративним позовом, визнано дії Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 державної та додаткової пенсій з 22.05.2008 року відповідно до ст.. 50, 54, ч. 3 ст. 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі провести перерахунок та виплату ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 з 22.05.2008 року державної та додаткової пенсії за шкоду , спричинену здоров'ю відповідно до ст.. 50,54,ч.3 ст. 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», установивши, що при визначенні її розміру слід обраховувати мінімальну пенсію за віком у відповідності до ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України про Державний бюджет на відповідний рік. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі оскаржило його в апеляційному порядку, вважає постанову суду необгрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що законних підстав щодо застосування іншого порядку визначення розміру пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ніж передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» законодавством не встановлено. Положення ст.. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо мінімального розміру пенсії за віком не застосовуються при призначенні пенсії за Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пенсія обчислена і виплачується в розмірі відшкодування фактичних збитків, а не в мінімальному розмірі, а отже визначати розмір пенсії відповідно до ст. 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не має законних підстав. Тому просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивачів.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе проводити апеляційний розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 є інвалідами ІІ, ІІІ груп, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені до категорії 1 осіб, що постражали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержують пенсію по інвалідності на підставі ст. 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю на підставі ст. 50 цього Закону. Позивачі знаходяться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Тернополі.
Право позивачів на одержання пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв»язок з Чорнобильською катастрофою, відповідачем не оспорюється та доказуванню не підлягає у відповідності до ст.72 ч.3 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що пенсія позивачів у відповідності до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліда ІІ групи не може бути нижчою як вісім мінімальних пенсій за віком,як інваліда ІІІ групи – нижчою як шість мінімальних пенсій за віком, цією ж нормою передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із Законом про Державний бюджет України та не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.50 даного Закону додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, інвалідам ІІ групи, віднесеним до першої категорії, виплачується у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, а інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання пов`язаного з Чорнобильською катастрофою, визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов»язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу застосуванню підлягають не постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року №1, оскільки остання істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача, а ст.50 та ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов»язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв»язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, однак надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Згідно з законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла до висновку, що положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Разом з тим, наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім»ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачам слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачам повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо наявності законних підстав для визнання неправомірними дій управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі щодо відмови в нарахуванні та виплаті позивачам пенсії по інвалідності згідно з ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо перерахунку та виплати на користь позивачів пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю починаючи з 22.05.2008 року, тобто з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України № 10 – рп від 22.05.2008 року, яким були визнані неконституційними зміни до ст.ст. 50 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» внесені Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік»,оскільки ч.2 ст.152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
У відповідності до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції не враховано ту обставину, що позивачі пропустили строк звернення до суду, оскільки звернулись з позовами лише 26.08.2009 року, 01.09.2009 року та 21.09.2009 року, а відповідачем заявлено клопотання про застосування річного строку звернення до суду ( окрім позивача ОСОБА_1Д.), тому посилання суду першої інстанції на те, що позивачам про порушення їх прав стало відомо лише в серпні 2009 року після відмови відповідача в перерахунку їм пенсії, як на підставу для поновлення строку, не може бути взято до уваги. Відтак колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст.99 КАС України, оскільки такий позивачами пропущено без поважних причин та про задоволення позовних вимог позивачів в частині здійснення перерахунку ОСОБА_1 з 22.05.2009 року, іншим позивачам з 26.08.2008 року, 01.09.2008 року та з 21.09.2008 року.
Предметом судового захисту можуть бути тільки порушені, невизнані чи оспорювані права, а на момент розгляду справи в суді першої інстанції такий факт порушення права позивачів в майбутньому відсутній, а відтак підстав для задоволення позовних вимог позивачів в частині зобов`язання управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі в подальшому виплачувати їм державну та додаткову пенсії відповідно до ст. ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не має.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувану постанову необхідно скасувати та винести нову, якою позовні вимоги позивача задовольнити частково з врахуванням вищевикладених міркувань.
Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А :
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі – задоволити частково, скасувати Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.12.2009 року у справі № 2а-4459/09.
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 задоволити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачам державної та додаткової пенсії відповідно до ст.. 50,54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними.
Зобов»язати управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі провести перерахунок і виплату раніше призначеної державної і додаткової пенсії ОСОБА_1 за період з 26.08.2008 року, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за період з 01.09.2008 року, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 за період з 21.09.2008 року в розмірі визначеному ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Сапіга В.П.
Судді Онишкевич Т.В. , Попко Я.С.
Повний текст виготовлено 29.03.2010р.