ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2010 р. Справа № 60071/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді Шавеля Р.М.

Суддів Носа С.П. , Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання Романишин О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської обл. від 11.06.2009р. у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 комітету «Воля» до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, третя особа ОСОБА_1, про скасування рішення про закріплення житлової площі та укладення договорів найму в гуртожитках (в частині),-

В С Т А Н О В И Л А:

20.05.2009р. позивач ОСОБА_2 комітет «Воля» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати п.1.4 рішення Виконавчого комітету Ужгородського міської ради № 314 від 07.09.2007р. про закріплення житлової площі та укладання договорів найму в гуртожитках, який стосується довиділення приміщення колишньої комендантської кімнати на першому поверсі житловою площею 7,2 кв.м третій особі ОСОБА_1 (а.с.3-4).

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської обл. від 11.06.2009р. заявлений позов задоволено, визнано протиправним і скасовано п.1.4 рішення Виконавчого комітету Ужгородського міської ради № 314 від 07.09.2007р. про закріплення житлової площі та укладання договорів найму в гуртожитках, а саме довиділення приміщення колишньої комендантської кімнати на першому поверсі житловою площею 7,2 кв.м ОСОБА_1 (а.с.20-21).

Не погодившись із винесеною постановою суду, її оскаржила третя особа ОСОБА_1, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.24-27).

Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що розглядуваний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки він стосується спору про право; позивачем при зверненні до суду пропущений річний строк звернення до суду без поважних причин; позивач БК «Воля» не може бути стороною по справі, оскільки прийнятим рішенням відповідач не порушував його інтереси; також договір житлового найму був укладений з житлово-експлуатаційною організацією, а не позивачем.

Окрім цього, судом допущено несвоєчасне повідомлення третьої особи про час та місце розгляду справи, не скеровано в установлені строки судове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, третю особу на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що подану апеляційну скаргу слід задоволити частково, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, відповідно до рішення Виконавчого комітету Ужгородського міської ради № 314 від 07.09.2007р. «Про закріплення житлової площі та укладання договорів найму в гуртожитках» вирішено питання про закріплення житлової площі у гуртожитку по вул.Шумній, 24, зокрема, згідно з п.1.4 цього рішення ОСОБА_1 до блоку № 207, який вона займає, довиділено приміщення колишньої комендантської кімнати на першому поверсі житловою площею 7,2 кв.м (а.с.5).

Із змісту заявленого позову слідує, що свої вимоги про визнання протиправним і скасування рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування про закріплення житлової площі в гуртожитку позивач обгрунтовує тим, що спірні приміщення не являються житловими, останні належать до приміщень загального користування мешканців гуртожитку; спірне рішення порушує права мешканців гуртожитку.

Також прийнятим рішення порушено приписи ст.3 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», якими встановлено заборону приватизації в гуртожитках приміщень загального користування.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні приміщення не являються житловими, є приміщенням загального користування мешканців гуртожитку; при прийнятті рішення Виконавчого комітету Ужгородського міської ради № 314 від 07.09.2007р. не дотримані вимоги ст.3 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Вирішуючи розглядуваний позов, суд першої інстанції вважав, що він є адміністративним, проте такий висновок суду не можна вважати обґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст.2 КАС передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Цю норму слід розуміти в системному зв'язку з частиною 1 тієї самої статті, з якої випливає, що захист прав та інтересів юридичних осіб шляхом оскарження до адміністративного суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень можливий лише у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, при визначенні питання, до юрисдикції якого суду відносилась ця справа, суд першої інстанції мав виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, на захист яких подано позов.

Предметом спору у даній справі є визнання неправомірним п.1.4 рішення Виконавчого комітету Ужгородського міської ради № 314 від 07.09.2007р. «Про закріплення житлової площі та укладання договорів найму в гуртожитках», згідно якого мешканці ОСОБА_1 до блоку № 207, який вона займає, довиділено приміщення колишньої комендантської кімнати на першому поверсі житловою площею 7,2 кв.м.; також в апеляційній скарзі третя особа вказує на укладення договору житлового найму стосовно спірного приміщення.

Таким чином, цей спір фактично зводиться до вирішення питання про право третьої особи на користування довиділеними приміщеннями, також позивач вважає, що ці приміщення призначені для загального користування мешканців гуртожитку, при цьому його результати безпосередньо стосуються майнових /житлових/ прав та інтересів третьої особи ОСОБА_1

Ці обставини є вирішальними для висновку про те, що ця справа має розглядатися судом цивільної юрисдикції.

Неврахування зазначеного судом першої інстанції призвело до помилкового відкриття провадження у адміністративній справі та вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Додатковим обґрунтування наведеного висновку колегія суддів вважає також рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 80 від 25.03.2009р., яким рекомендовано сторонам, зацікавленим у користуванні приміщеннями площею 7,2 кв.м на першому поверсі гуртожитку по вул.Шумній, 24 у м.Ужгороді, вирішити спірні питання в судовому порядку (а.с.9).

          З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що між даними особами існує спір про право; питання щодо незаконності рішення виконавчого комітету є похідними від вирішення спору про право на житло; вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади та місцевого самоврядування, а тому розглядуваний спір не є публічно-правовим і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративної справи), а компетенція адміністративних судів на нього не поширюється.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Оскільки порушення провадження у справі та її розгляд помилково здійснено за правилами КАС України, постановлене судом першої інстанції рішення відповідно до п.4 ч.1 ст.205 КАС України підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.4 ч.1 ст.198, ч.1 ст.203, п.4 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської обл. від 11.06.2009р. у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 комітету «Воля» до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, третя особа ОСОБА_1, про скасування рішення про закріплення житлової площі та укладення договорів найму в гуртожитках (в частині), - скасувати, провадження у справі - закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя Шавель Р.М.

Судді Нос С.П. , Каралюс В.М.

< Текст >