ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2010 р. Справа № 5914/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді Шавеля Р.М.

Суддів Носа С.П. , Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання Романишин О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.11.2009р. у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним і скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення,-

В С Т А Н О В И Л А:

09.10.2009р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати наказ Міністерства внутрішніх справ /МВС/ України № 422 від 02.10.2009р. протиправним та скасувати його (а.с.3-4).

Під час розгляду справи позивачем подано до суду доповнення до позовних вимог, де він просив допустити постанову суду про його поновлення на посаді начальника Заліщицького РВ Управління МВС України в Тернопільській обл. до негайного виконання (а.с.48).

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.11.2009р. заявлений позов задоволено, визнано нечинним та скасовано наказ МВС України № 422 від 02.10.2009р. «Про скасування наказу начальника УМВС України в Тернопільській обл. № 322 від 10.07.2009р.»; поновлено позивача на посаді начальника Заліщицького РВ Управління МВС України в Тернопільській обл.; постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Заліщицького РВ Управління МВС України в Тернопільській обл. допущено до негайного виконання (а.с.58-59).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив відповідач МВС України, який покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявленого позову (а.с.66-71).

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуваний наказ МВС України був прийнятий за результатами службового розслідування щодо перевірки фактів порушення начальником Заліщицького РВ Управління МВС України в Тернопільській обл. ОСОБА_1 транспортної дисципліни; цим розслідуванням виявлено неадекватність застосованого покарання тяжкості вчиненого проступку, а наказ Управління МВС України в Тернопільській обл. № 332 від 10.07.2009р. був прийнятий з порушенням вимог ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ.

Керуючись наданими правами, Міністр внутрішніх справ скасував наказ Управління МВС України в Тернопільській обл. № 332 від 10.07.2009р. про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача; також внаслідок проведеного службового розслідування СВБ ГУБОЗ МВС України були встановлені додаткові факти протиправних дій позивача та порушення ним вимог законодавства України про дорожній рух та вимог наказів МВС України щодо дотримання працівниками органів внутрішніх справ транспортної дисципліни, за результатами цього розслідування був затверджений відповідний висновок, на підставі якого прийнятий спірний наказ МВС України, тобто прийняття вказаного наказу відбулося на підставі окремого службового розслідування, яке проводилося в часових рамках, що передбачені ст.ст.14, 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ.

Також оскаржуваний наказ МВС України був винесений з дотриманням вимог ст.13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ протягом одного року з моменту вчинення позивачем дисциплінарного проступку, останній не вказує на посилення наказу Управління МВС України в Тернопільській обл. № 332 від 10.07.2009р., а є самостійним розпорядчим документом, що реагує на порушення дисципліни працівником органів внутрішніх справ.

Підкреслює, що скасовуючи спірний наказ в повному обсязі, суд не врахував, що останнім не лише передбачено притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, але й встановлено проведення оперативно-профілактичних заходів, які спрямовані на покращення транспортної дисципліни серед особового складу підрозділів та органів внутрішніх справ, що дислокуються на території Тернопільської обл.

Окрім цього, наказ МВС України № 442 від 02.10.2009р. в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не був виконаний, наказ по особовому складу відносно ОСОБА_1 не видавався, останній з посади не звільнявся, через що правові підстави для поновлення його на займаній посаді є відсутніми.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як слідує з матеріалів справи, 10.07.2009р. начальником Управління МВС України в Тернопільській обл. виданий наказ № 332 «Про порушення службової та транспортної дисципліни, допущені начальником Заліщицького РВ УМВС в області підполковником міліції ОСОБА_1 та його покарання», відповідно до якого за свідоме ігнорування вимог наказів МВС України № 81 від 16.03.2007р. та № 157 від 15.05.2007р. в частині неухильного дотримання працівниками міліції службової та транспортної дисципліни, а також за порушення професійної етики по відношенню до своїх колег по службі начальнику Заліщицького РВ Управління МВС в Тернопільській обл. підполковнику міліції ОСОБА_1 оголошено сувору догану; із вказаним наказом позивач ознайомлений під розпис 10.07.2009р. (а.с.9-12).

На підставі рапорту начальника СВБ ГУБОЗ МВС України від 17.09.2009р. проведено працівниками СВБ ГУБОЗ МВС України службове розслідування по факту порушення транспортної дисципліни та Правил дорожнього руху начальником Заліщицького РВ Управління МВС України в Тернопільській обл. ОСОБА_1, по результатам якого складено висновок про доцільність скасування попереднього наказу про застосування до позивача суворої догани і застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади (а.с.36-39, 40-44).

Згідно наказу МВС України № 422 від 02.10.2009р. скасовано наказ начальника Управління МВС України в Тернопільській обл. № 332 від 10.07.2009р.; за свідоме ігнорування вимог наказів МВС України № 81 від 16.03.2007р. та № 157 від 15.05.2007р. в частині дотримання службової та транспортної дисципліни підполковника міліції ОСОБА_1 звільнити з посади, а також доручено проведення оперативно-профілактичного відпрацювання Управління МВС України в Тернопільській обл. в частині дотримання працівниками органів та підрозділів зазначеної області транспортної дисципліни, покладено контроль за виконанням наказу на начальника СВБ ГУБОЗ МВС ОСОБА_2, передбачено оголошення наказу особовому складу Управління МВС України в Тернопільській обл., а також зобов’язано керівництво останнього в передбачені законом строки ознайомити позивача із ужитими стосовно нього дисциплінарним стягненням (а.с.8).

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірним наказом МВС України посилено дисциплінарне стягнення позивачу за спливом місячного строку, як передбачено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, також з метою повного захисту прав позивача його слід поновити на посаді начальника Заліщицького РВ Управління МВС України в Тернопільській обл. та допустити постанову суду в цій частині до негайного виконання у відповідності до п.3 ч.1 ст.256 КАС України.

Між тим, такі висновки суду першої інстанції лише частково ґрунтуються на фактичних обставинах справи і не в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Розглядувані відносини регулюються приписами ст.13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, відповідно до яких старший прямий начальник має право протягом одного місяця з дня оголошення особі рядового або начальницького складу наказу про накладення дисциплінарного стягнення посилити, а протягом року - пом'якшити чи скасувати дисциплінарне стягнення, накладене підлеглим йому начальником, якщо встановлено, що воно не відповідає тяжкості вчиненого проступку.

Із змісту наведеної норми слідує, що посилення дисциплінарного стягнення може застосовуватися лише протягом одного місяця з дня оголошення особі рядового або начальницького складу наказу про накладення дисциплінарного стягнення; пом’якшення чи скасування дисциплінарного стягнення може мати місце протягом одного року.

Як слідує з матеріалів справи позивач був ознайомлений з наказом Управління МВС України в Тернопільській обл. № 332 від 10.07.2009р. «Про порушення службової та транспортної дисципліни, допущені начальником Заліщицького РВ УМВС в області підполковником міліції ОСОБА_1 та його покарання» під розпис 10.07.2009р.

Скасування вищевказаного наказу і застосування до позивача нового дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади мало місце 02.10.2009р., тобто з порушенням місячного строку, передбаченого ст.13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ.

При цьому колегія суддів вважає помилковими твердження апелянта про те, що нове дисциплінарне стягнення не було застосовано до позивача в порядку посилення дисциплінарного стягнення, оскільки мотивами його прийняття була невідповідність заходів дисциплінарного реагування, ужитих до начальника Заліщицького РВ Управління МВС України в Тернопільській обл. ОСОБА_1, тяжкості скоєного ним дисциплінарного проступку; вжиті заходи відповідальності є лояльними і дозволяють зробити висновки, що за скоєні аналогічні проступки можна уникнути суворої відповідальності.

Також дисциплінарне стягнення у виді оголошення суворої догани і звільнення з посади застосовані до позивача за один і той самий проступок - свідоме ігнорування вимог наказів МВС України № 81 від 16.03.2007р. та № 157 від 15.05.2007р. в частині дотримання службової та транспортної дисципліни, що спростовує твердження апелянта про виявлені в ході проведеного працівниками СВБ ГУБОЗ МВС України службового розслідування по факту порушення транспортної дисципліни та Правил дорожнього руху начальником Заліщицького РВ Управління МВС України в Тернопільській обл. ОСОБА_1 додаткових фактів протиправних дій позивача та порушення вимог законодавства про дорожній рух, вимог наказів МВС України щодо дотримання працівниками органів внутрішніх справи транспортної дисципліни.

Разом з тим, задовольняючи вимоги про скасування наказу МВС України № 422 від 02.10.2009р. в повному обсязі, суд помилково скасував його положення в частині доручення проведення оперативно-профілактичного відпрацювання Управління МВС України в Тернопільській обл. щодо дотримання працівниками органів та підрозділів зазначеної області транспортної дисципліни, покладення контролю за виконання наказу на начальника СВБ ГУБОЗ МВС ОСОБА_2, оголошення наказу особовому складу Управління МВС України в Тернопільській обл., при цьому не вказав правових підстав для визнання цих положень наказу протиправними, які не стосувалися притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Аналіз матеріалів справи і заявлених позовних вимог вказує, що судом першої інстанції помилково вирішені та задоволені позовні вимоги щодо поновлення позивача на посаді і допущення в цій частині рішення до негайного виконання.

Так, із змісту позовної заяви і доповнення до неї убачається, що ОСОБА_1 позовні вимоги про його поновлення на посаді начальника Заліщицького РВ Управління МВС України в Тернопільській обл. фактично не заявлялися, а в своїх доповненнях позовних вимог останній просив лише допустити постанову суду про його поновлення на посаді начальника Заліщицького РВ Управління МВС України в Тернопільській обл. до негайного виконання.

Окрім цього, згідно фактичних обставин підстави для задоволення таких вимог були відсутніми, оскільки судом не враховані особливості виконання дисциплінарних стягнень у виді звільнення, що встановлена Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ.

Так, відповідно до ст.18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

Під час розгляду справи в судах першої інстанції, так й апеляційної інстанції встановлено, що наказ МВС України № 422 від 02.10.2009р. в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не був виконаний; наказ по особовому складу щодо виконання наказу МВС України № 422 від 02.10.2009р. відносно ОСОБА_1 не видавався, а позивач з посади начальника Заліщицького РВ Управління МВС України в Тернопільській обл. не був звільнений.

У зв’язку з наведеним правових підстав для поновлення позивача на посаді начальника Заліщицького РВ Управління МВС України в Тернопільській обл. і допущення в цій частині рішення суду до негайного виконання не було.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, при цьому належить визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України № 422 від 02.10.2009р. «Про скасування наказу начальника УМВС України в Тернопільській обл. від 10.07.2009р. № 332» в частині скасування наказу начальника Управління МВС України в Тернопільській обл. генерал-лейтенанта міліції ОСОБА_3 № 332 від 10.07.2007р. (пункт 1); звільнення підполковника міліції ОСОБА_1 з посади начальника Заліщицького РВ Управління МВС України в Тернопільській обл. за свідоме ігнорування вимог наказів МВС України № 81 від 16.03.2007р. та № 157 від 15.05.2007р. щодо дотримання службової та транспортної дисципліни (пункт 2) та зобов’язання керівництва Управління МВС України в Тернопільській обл. в передбачені законом терміни ознайомити ОСОБА_1 із ужитим стосовно нього дисциплінарним стягненням (пункт 6); решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задоволити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.11.2009р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України № 422 від 02.10.2009р. «Про скасування наказу начальника УМВС України в Тернопільській обл. від 10.07.2009р. № 332» в частині скасування наказу начальника Управління МВС України в Тернопільській обл. генерал-лейтенанта міліції ОСОБА_3 № 332 від 10.07.2007р. (пункт 1); звільнення підполковника міліції ОСОБА_1 з посади начальника Заліщицького РВ Управління МВС України в Тернопільській обл. за свідоме ігнорування вимог наказів МВС України № 81 від 16.03.2007р. та № 157 від 15.05.2007р. щодо дотримання службової та транспортної дисципліни (пункт 2) та зобов’язання керівництва Управління МВС України в Тернопільській обл. в передбачені законом терміни ознайомити ОСОБА_1 із ужитим стосовно нього дисциплінарним стягненням (пункт 6).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Шавель Р.М.

Судді Нос С.П. , Каралюс В.М.

< Текст >