ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2010 р. Справа № 75784/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді Онишкевича Т.В.

Суддів Попка Я.С. , Сапіги В.П.

при секретарі судового засідання Вітер І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та департаменту соціальної політики Луцької міської ради на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 серпня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до департаменту соціальної політики Луцької міської ради про зобов’язання здійснити нарахування і виплату недоплаченої допомоги при народженні дитини та щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

ВСТАНОВИЛА :

У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому після уточнення позовних вимог просила визнати неправомірними дії департаменту соціальної політики Луцької міської ради щодо відмови у перерахунку і виплаті їй допомоги при народженні дитини та грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, стягнути з відповідача на її користь недоплачену допомогу при народженні дитини у розмірі 1963,80 грн. та допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 24.07.2007 року до 31.12.2008 року у розмірі 10 574,95 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Крім того, просила зобов’язати відповідача включно до 11 квітня 2010 року здійснювати їй виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 серпня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправними дії департаменту соціальної політики Луцької міської ради щодо відмови у виплаті позивачці недоплаченої щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно із ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та зобов’язано відповідача здійснити перерахунок і виплатити позивачці недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 24.07.2007 року до 31.12.2007 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зазначене судове рішення в апеляційному порядку оскаржено сторонами.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 серпня 2009 року скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити заявлені нею позовні вимоги у повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неповноту з’ясування істотних обставин справи. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що вона є застрахованою у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування та у спірний період мала право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно із ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, а не для дітей віком до 6 років, як помилково вважає суд першої інстанції.

При вирішенні справи просить врахувати рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 і насамперед його висновки про те, що Закон України про Державний бюджет України не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. Тому звуження Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» розміру допомоги при народження дитини порівняно з розміром, визначеним у ст. 41 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» не відповідає Конституції та спеціальним законам України і є протиправним.

Стверджує, що суд першої інстанції не застосував принцип верховенства права та проігнорував її конституційне право на соціальний захист, безпідставно відмовивши у задоволенні позовних вимог у частині виплати спірної допомоги по догляду за дитиною за 2008 рік, а також необґрунтовано позбавив її права на стягнення з відповідача належної їй заборгованості з виплати такої допомоги, обмежившись покладенням на нього обов’язку здійснити її нарахування та виплату, що фактично унеможливить виконання судового рішення у порядку виконавчого провадження.

Крім того, просить врахувати, що суд без будь-яких мотивів залишив поза увагою її позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми згідно із поданими нею розрахунками і вимогу про зобов’язання відповідача включно до 11 квітня 2010 року здійснювати їй виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, а також у порушення вимог процесуального закону не розглянув питання про розподіл судових витрат.

У поданій апеляційній скарзі департамент соціальної політики Луцької міської ради просить постанову у даній справі скасувати і ухвалити нову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність його висновків обставинам справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що управління, як розпорядник бюджетних коштів, належним чином виконало свій обов’язок перед позивачкою щодо виплати їй щомісячної допомоги по догляду за дитиною у спірний період. Просить врахувати, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, їх розмір та цільове спрямування і органи праці та соціального захисту населення не вправі їх змінювати. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення було допущено порушення норм бюджетного законодавства України та не враховано видаткові можливості основного фінансового документу держави.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з’явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянтів у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану позивачкою апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення з таких мотивів.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що вона як особа, яка здійснює догляд за дитиною, має право на одержання щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України, положення п. 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено і обмежено право на отримання зазначеної виплати у 2007 році. Розмір отриманої позивачкою щомісячної допомоги по догляду за дитиною за період з 24 липня до 31 грудня 2007 року не відповідає вимогам Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» і має обчислюватися виходячи із законодавчо встановлених розмірів прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Обов’язок щодо виплати ОСОБА_1 пов’язаної із цим недоплати слід покласти на департамент соціальної політики Луцької міської ради. Аналогічні вимоги позивачки за 2008 рік задоволенню не підлягають, оскільки Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» було внесено зміни у частині визначення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, які неконституційними не визнавалися, а отже підлягали виконанню відповідачем. Крім того, з огляду на ч.2 ст. 56 Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою розмір допомоги при народженні дитини у 2007 році встановлювався на рівні 8500 грн., позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь недоплаченої допомоги при народженні дитини за цей рік не можуть бути задоволені.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.

Встановлено, що 11 квітня 2007 троку позивачка народила доньку Катерину, що підтверджується свідоцтвом про народження серії I-ЕГ № 050382 (а.с. 18), і будучи застрахованою особою відповідно до вимог ст. 41 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (Закон № 2240-III) у редакції, що була чинною на час виникнення та існування спірних правовідносин у 2007 році, мала право на отримання допомоги при народженні дитини в сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини.

Разом із тим, відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону № 2240-III до стабілізації економічного становища в Україні розмір виплат, передбачених статтями 41, 43, 46 цього Закону, визначається Верховною Радою України щороку виходячи з рівня забезпечення прожиткового мінімуму одночасно з встановленням розміру страхових внесків з поступовим наближенням виплат до прожиткового мінімуму.

Статтею 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було установлено, що у 2007 році допомога при народженні дитини відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі 8500 гривень та передбачено, що її виплата здійснюється одноразово при народженні дитини в сумі 3400 гривень, а решта – протягом наступних 12 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вищезазначені положення закону на предмет конституційності не розглядалися, у встановленому порядку неконституційними визнані не були та своєї чинності не втратили, а відтак підлягали обов’язковому застосуванню відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що департамент соціальної політики Луцької міської ради належним чином та відповідно до вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» виконав свій обов’язок перед позивачкою ОСОБА_1 з виплати їй спірної допомоги у 2007 році.

Згідно із положеннями ч.2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що департамент соціальної політики Луцької міської ради, здійснивши позивачці виплату допомоги при народженні дитини в розмірі 8500 грн., який був установлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинними законами України, тобто правомірно, а тому підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у частині покладення на відповідача обов’язку з нарахування і виплати їй спірної недоплати немає.

Крім того, колегією суддів встановлено, що позивачка є матір’ю, яка у 2007 році здійснювала догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку і була застрахована у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, а тому відповідно до положень ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», у редакції, що була чинною на час виникнення та існування спірних правовідносин у 2007 році, мала право на отримання щомісячної допомоги у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму.

При цьому колегія суддів вважає, що на підставі ч. 7 ст. 9 КАС України при вирішенні даного спору вимоги ст. 43 Закону № 2240-III слід застосовувати у сукупності із приписами ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», а спірна допомога повинна обчислюватися у розмірі законодавчо встановленого розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення ст. 56, а також п. 7 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено на 2007 рік дію ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

За таких обставин та виходячи із фактично заявлених позовних вимог колегія суддів приходить до переконання про підставність позову ОСОБА_1 у частині нарахування і виплати їй недоплаченої щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною у розмірі законодавчо встановленого розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 24 липня до 31 грудня 2007 року, що правильно встановлено судом першої інстанції.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду про необхідність покладення обов’язку з нарахування і виплати позивачці спірної допомоги за вказаний період саме на департамент соціальної політики Луцької міської ради в силу вимог ст. 5 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та постанови Кабінету Міністрів України № 32 від 16.01.2007 року «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення – це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно із вимогами ст. 2 вказаного Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.

З огляду на викладене колегія суддів вважає підставними позовні вимоги ОСОБА_2 щодо проведення індексації недоотриманої нею з вини відповідача належної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 24 липня до 31 грудня 2007 року, які у порушення вимог процесуального закону були залишені судом першої інстанції без розгляду та вирішення по суті.

Перевіряючи правомірність вимог позивачки щодо аналогічних спірних виплат за 2008 рік, колегія суддів виходить з таких міркувань.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 визнано неконституційним, зокрема, п. 25 підпункт 12 розділу II Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким у Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» було виключено статтю 43, що закріплювала право застрахованої особи на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, не меншому розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Разом із тим, п. 23 розділу II цього ж Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни до Закону України «Про допомогу сім’ям з дітьми», на предмет конституційності не розглядався, у встановленому порядку неконституційним не визнавався та своєї чинності у 2008 році не втрачав.

Так, згідно із ст. 13 Закону України «Про допомогу сім’ям з дітьми» у редакції 2008 року право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною (а не тільки не застрахована в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування особа, як передбачалося цією нормою Закону у попередній редакції).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що у 2008 спірному році право позивачки ОСОБА_1 на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також розмір цієї допомоги врегульовувалися насамперед положеннями Закону України «Про допомогу сім’ям з дітьми», як спеціального закону, що був чинним у цей період.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України «Про допомогу сім’ям з дітьми» (в редакції 2008 року) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що департамент соціальної політики Луцької міської ради належним чином і відповідно до вимог Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та Закону України «Про допомогу сім’ям з дітьми» виконав свій обов’язок перед позивачкою ОСОБА_1 з виплати їй спірної допомоги у 2008 році.

З врахуванням наведеного та виходячи із вимог ч.2 ст. 6 Конституції України колегія суддів вважає, що відповідач у справі здійснивши позивачці виплату щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році в розмірі, встановленому вищевказаними Законами, станом на час проведення такої виплати діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинними Законами України, тобто правомірно, а тому підстав для задоволення позовних вимог у частині покладення на нього обов’язку з нарахування та виплати спірної недоплати за 2008 рік немає.

Покликання департаменту соціальної політики Луцької міської ради на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» розмірів щомісячної допомоги, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов’язань, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Крім того, на думку колегії суддів, слід вважати помилковим покликання позивачки на необхідність стягнення з відповідача спірної заборгованості, а також визначення судом конкретного розміру щомісячної допомоги по догляду за дитиною, що підлягає їй виплаті.

З огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, зобов’язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачу сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення чи виплату їх у конкретному розмірі.

Враховуючи те, що на спірні правовідносини між сторонами не поширюються договірні (цивільно-правові) зобов’язання, підстав для задоволення вимог позивачки про стягнення на її користь 3 % річних від простроченої суми згідно із ч.2 ст. 625 ЦПК України колегія суддів не вбачає.

Крім того, на думку колегії суддів, немає правових підстав для покладення на відповідача обов’язку в подальшому нараховувати ОСОБА_2 спірне підвищення до пенсії, оскільки суд захищає порушені права позивачки, а прийняте ним рішення не може стосуватися тих правовідносин, які ще не виникли.

Доводи апелянтів в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується виходячи з положень ст. 94 КАС України, п. 3 Прикінцевих та перехідних положень КАС України і Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Таким чином, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції в цілому правильно по суті вирішив даний публічно-правовий спір, однак не вирішив усіх заявлених позовних вимог та процесуальних питань, відтак оскаржуване судове рішення у частині задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 слід змінити.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 201 п. 1, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу департаменту соціальної політики Луцької міської ради залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 серпня 2009 року у справі № 2-а-5500/09 у частині задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 змінити, виклавши у цій частині резолютивну частину судового рішення у такій редакції.

Визнати протиправною бездіяльність департаменту соціальної політики Луцької міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 24 липня до 31 грудня 2007 року.

Зобов’язати департамент соціальної політики Луцької міської ради нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоплачену щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» у розмірі встановленого ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 24 липня до 31 грудня 2007 року з урахуванням індексу інфляції та проведених у цей період виплат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити з місцевого бюджету м. Луцька на користь позивачки ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

У іншій частині постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 серпня 2009 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та згідно із вимогами Закону України № 1691-VI від 18 лютого 2010 року може бути оскаржена до Верховного Суду України у порядку цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Онишкевич Т.В.

Судді Попко Я.С. , Сапіга В.П.

Постанова у повному обсязі складена 03 червня 2010 року.