ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2010 р. Справа № 80501/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді Шавеля Р.М.

Суддів Каралюса В.М. , Носа С.П.

при секретарі судового засідання Романишин О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1, діючого за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_2, на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2009р. про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Держкомзему у Яворівському районі Львівської обл. про визнання дій протиправними та зобов’язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И Л А:

Оскаржуваною ухвалою від 23.10.2009р. закрито в порядку п.1 ч.1 ст.157 КАС України провадження у справі за позовом ОСОБА_2, яка є суб’єктом підприємницької діяльності-фізичною особою /СПД/, до Управління Держкомзему у Яворівському районі Львівської обл. про визнання дій протиправними та зобов’язання до вчинення дій, у зв’язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства (а.с.32-33).

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив представник ОСОБА_1, діючий за дорученням від імені та в інтересах СПД ОСОБА_2, який у апеляційній скарзі просить судову ухвалу скасувати і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, покликаючись на порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного закриття провадження у справі (а.с.35).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що фактично заявлений позов стосується захисту прав та інтересів позивача в сфері публічно-правових відносин; підкреслює, що об’єктом спору не є земельна ділянка і права на неї, а протиправні дії суб’єкта владних повноважень, який ігнорує звернення позивача і не надає висновку встановленої форми по суті звернення.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що в даній справі між сторонами виник спір з приводу погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, наведений спір не пов'язаний із захистом прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади (а.с.32-33).

Між тим, вказаний висновок суду першої інстанції слід вважати передчасним, виходячи з наступного.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як слідує з пп.7 ч.1 ст.3 КАС України, суб’єкт владних повноважень – це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Компетенція адміністративних судів визначена приписами ст.17 КАС України.

          Як слідує із змісту заявлених позовних вимог, позивач просить визнати дії Управління Держкомзему у Яворівському районі Львівської обл. щодо відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,03 га в оренду для будівництва майстерні протезних виробів та офісних приміщень по вул.Шухевича у м.Нововояворівську протиправними; зобов’язати відповідача в 10-денний термін розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,03 га в оренду для будівництва майстерні протезних виробів та офісних приміщень по вул.Шухевича у м.Нововояворівську; зобов’язати відповідача утриматися від вчинення перешкод позивачеві (встановлення нових вимог) під час погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.3-4, 21).

          Вказані вимоги мотивовані тим, що заява позивача про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі сторони відповідача фактично залишилася нерозглянутою, а скерована позивачу відповідь-відмова здійснена суб’єктом владних повноважень під час виконання управлінських функцій.

          Розглядувані відносини регламентуються приписами ч.4 ст.123 Земельного кодексу України, відповідно до яких розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.

Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проекту він повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи відповідно до закону.

Таким чином, предметом розглядуваного спору фактично є оскарження відмови в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов’язання відповідача повторно розглянути вказаний проект землеустрою.

          Із матеріалів справи не вбачається зв'язок вказаних вимог із наявністю спору про право власності або користування, оскільки спір торкається не права користування або власності на земельну ділянку, а стосується оскарження дій відповідача, який у розглядуваних відносинах виступає як суб’єктом владних повноважень, щодо відмови в погодженні проекту землеустрою; при цьому в оскаржуваній ухвалі не наведено жодного обґрунтування висновку суду про наявність спору про право, також вказаний спір не зачіпає інтересів третіх осіб тощо.

          Оскільки по справі фактично оскаржується відмова суб’єкта владних повноважень у погодженні проекту землеустрою, із змісту заявленого позову та характеру спірних правовідносин не вбачаються ознаки спору про право, тому розглядуваний спір належить вирішувати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно п.3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про закриття провадження у справі, а відтак вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи в іншому складі суду.

Керуючись ст.28, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.199, п.4 ч.1 ст.202, п.3 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 211, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

          Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1, діючого за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_2, задоволити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2009р. про закриття провадження в адміністративній справі № 2а-4644/09/1370 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції на продовження розгляду справи в іншому складі суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючого судді Шавель Р.М.

Суддів Каралюс В.М. , Нос С.П.

< Текст >