КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 

 

П О С Т А Н О В А   Іменем України
21.05.2009 р.	Справа № 22-а-17598/08×

         Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

         головуючого:                          Бєлової Л.В.

         суддів:                                      Данилової М.В.                                                                                                                                   Бараненко І.І.

         при секретарі:                          Бондар С.В.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Бахмацької райдержадміністрації на постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12 березня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмацької райдержадміністрації про зобов'язання усунути порушене право та сплатити недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення ,-

 

В С Т А Н О В И В:

 

У лютому 2008 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Бахмацької райдержадміністрації, в якому просив:

- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації усунути порушення його права та сплатити йому недоплачені суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2007 роки в розмірі 6 296 грн. 60 коп.

Постановою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12 березня 2008 року позов задоволено частково:

- стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Бахмацької РДА на користь ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення за період з 2005 по 2007 рік в загальній сумі 5 173, 30 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12 березня 2008 року та ухвалити нову постанову, якою в позові відмовити повністю. 

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу  необхідно задовольнити частково, постанову суду першої інстанції - скасувати в частині, з ухваленням цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог за 2005-2007 роки, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення по справі, задовольнив частково позов за 2005-2007 роки, тобто в межах загального 3-річного строку позовної давності, яка встановлена нормами ЦПК України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу відмови в задоволенні позовних вимог за 2004 рік, та прийшла до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за 2005-2006 роки, так як позивачем було пропущено строк звернення до суду з позовом, виходячи з наступного.

         Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

         Статтею 100 КАС України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

          З матеріалів справи вбачається, що у своїх запереченням на позовну заяву, подану відповідачем до суду першої інстанції, Управління праці та соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації звертає увагу на те, що позивачем пропущений строк для звернення до суду з адміністративним позовом в порядку адміністративного судочинства (а.с. 13).

         Враховуючи те, що позивач звернувся з позовом до суду першої інстанції 13.02.2008 року та ставить позовні вимоги про зобов'язання проведення виплати йому починаючи з 2004 року, враховуючи те, що судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні позовних вимог за 2004 рік, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з 2005 по 2006 рік, на підставі пропуску позивачем строку для звернення до суду з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги за 2007 рік, виходив з того, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено на 2007 рік дію частини ч. 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з чим прийшов до висновку про те, що при вирішенні даного спору підлягає застосуванню саме стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач - ОСОБА_1 є учасником ліквідації на Чорнобильській АЕС 2-ої категорії (копія посвідчення серії А № 173767 а.с. 8).

Відповідно до ч. 4 статті 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна грошова допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ої категорії в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Статтею 77 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» зупинена на 2006 рік дія ч. 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Виходячи із засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами, а також враховуючи, що згідно ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п. 1) та основи соціального захисту (п. 60), при вирішенні даного спору має застосовуватися ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 83 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», якою встановлено розміри мінімального заробітку на час виплати позивачу допомоги на оздоровлення у 2007 р.

   Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року інвалідам війни передбачена виплата разової допомоги у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

         Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щорічної допомоги на оздоровлення.

Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне. 

Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. При наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.».

Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.      

Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України про Державний бюджет України на 2007 рік фактично змінено положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними  в даному випадку є положення статей Закону України про Державний бюджет України на 2007  рік.

Як встановлено колегією суддів, відповідачем грошова допомога на оздоровлення була виплачена позивачу у розмірі, передбаченому Законами України про Державний бюджет України на 2007 рік, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

При цьому, судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено на 2007 рік дію частини ч. 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини  рішення Конституційного Суду України  визнані неконституційними положення Закону України  «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.

Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України,   закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.

Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не зобов'язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.

За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року у розмірі,  передбаченому Законом України  «Про Державний бюджет на 2007 рік», положення якого були чинними  на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача.  

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим вбачаються підстави для її скасування в частині та постановлення в цій частині нової постанови, якою в позові слід відмовити.

 

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

 

П о с т а н о в и в :

 

Апеляційну скаргу відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Бахмацької райдержадміністрації на постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12 березня 2008 року - задовольнити частково.

Постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12 березня 2008 року - скасувати в частині стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Бахмацької РДА на користь ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення за період з 2005 по 2007 рік в загальній сумі 5 173, 30 грн.

 

         Ухвалити по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного  позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмацької райдержадміністрації про зобов'язання усунути порушене право та сплатити недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2007 роки - відмовити.

 

         В решті постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12 березня 2008 року - залишити без змін.

 

         Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

 

Головуючий суддя
Судді: