АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________________________________________________________

Справа № 641/5177/15-ц. Головуючий 1 інст.: - Онупко М.Ю.

Провадження №22-ц/790/7403/15. Суддя-доповідач: - Кокоша В.В. Категорія: трудові.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2015 року. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді: - Кокоші В.В.,

суддів: - Черкасова В.В., Пономаренко Ю.А.,

при секретарі: - Лашаковій Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 7 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» - про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року ОСОБА_6 звернувся в суд із вказаним позовом, який уточнив у серпні 2015 року.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що з 9 липня 2014 року він працював на посаді заступника начальника юридичного відділу в Державному підприємстві «Завод ім. В.О. Малишева» (далі - ДП «Завод ім. В.О. Малишева»).

Наказом начальника відділу кадрів №173 від 12 вересня 2014 року його звільнено з посади за угодою сторін на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

В день звільнення його з роботи ДП «Завод ім. В.О. Малишева» не виплатило йому всіх сум, що належали йому від підприємства.

Згідно довідки ДП «Завод ім. В.О. Малишева» від 17 квітня 2015 року №577 заборгованість підприємства перед ним по виплаті заробітної плати складає 135 грн. 17 коп.

Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 116, 117 КЗпП України, ОСОБА_6 просив суд стягнути з ДП «Завод ім. В.О. Малишева» на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 135 грн. 17 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 вересня 2014 року по 19 серпня 2015 року у розмірі 34 252 грн. 80 коп.

Представник ДП «Завод ім. В.О. Малишева» позов не визнав.

При цьому посилався на те, що у день звільнення ОСОБА_6 з роботи з ним не було проведено остаточний розрахунок та не було виплачено йому заробітну плату в сумі 7 864 грн. 22 коп.

Заборгованість по заробітній платі виплачувалась позивачу частинами на його банківську картку, а саме: - 2 жовтня 2014 року в сумі 3685 грн. 75 коп., 31 жовтня 2014 року в сумі 925 грн. 45 коп., 17 грудня 2014 року в сумі 908 грн. 58 коп., 24 грудня 2014 року в сумі 2344 грн. 44 коп.

У грудні 2014 року позивачу була нарахована компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату у розмірі 135 грн. 17 коп., за отриманням якої ОСОБА_6 до каси підприємства не з'являється.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 7 вересня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ДП «Завод ім. В.О. Малишева» на користь ОСОБА_6 заборгованість по заробітній платі у розмірі 135 грн. 17 коп., середній заробіток за час затримки кінцевого розрахунку у розмірі 27 846 грн. 06 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ДП «Завод ім. В.О. Малишева» в дохід держави судовий збір у розмірі 197 грн. 31 коп.

В апеляційній скарзі ДП «Завод ім. В.О. Малишева», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що в день звільнення позивача з роботи відповідач не виплатив йому всіх сум, що належали йому від підприємства, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню невиплачена заробітна плата у розмірі 135 грн. 17 коп., середній заробіток за час затримки кінцевого розрахунку у розмірі 27 846 грн. 06 коп.

При цьому, суд виходив з того, що середньоденна заробітна плата позивача до звільнення його з роботи становила 149 грн. 71 коп., час затримки виплати заробітної палати становив 186 робочих днів, а середній заробіток за час затримки кінцевого розрахунку становить 27 846 грн. 06 коп.

Проте, погодитися повністю з таким висновком суду не можна, оскільки він дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що наказом начальника відділу кадрів №31 від 17 лютого 2014 року ОСОБА_6 було прийнято на посаду провідного юрисконсульта в ДП «Завод ім. В.О. Малишева».

Наказом начальника відділу кадрів №127 від 9 липня 2014 року ОСОБА_6 переведено на посаду заступника начальника юридичного відділу ДП «Завод ім. В.О. Малишева».

Наказом начальника відділу кадрів №173 від 12 вересня 2014 року ОСОБА_6 звільнено з посади заступника начальника юридичного відділу ДП «Завод ім. В.О. Малишева» за угодою сторін на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України ( а. с.5).

В день звільнення позивача з роботи ДП «Завод ім. В.О. Малишева» не виплатило йому заробітну плату у розмірі 7 864 грн. 22 коп.

Заборгованість по заробітній платі ОСОБА_6 була виплачена ДП «Завод ім. В.О. Малишева» частинами на його банківську картку, а саме: 2 жовтня 2014 року у розмірі 3685 грн. 75 коп., 31 жовтня 2014 року у розмірі 925 грн. 45 коп., 17 грудня 2014 року у розмірі 908 грн. 58 коп., 24 грудня 2014 року у розмірі 2344 грн. 44 коп.

Крім того, у грудні 2014 року ДП «Завод ім. В.О. Малишева» нараховало ОСОБА_6 компенсацію за затримку виплати заробітної плати у сумі 135 грн. 17 коп., яка по теперішній час позивачу не виплачена та перерахована до банку на депонент ( а. с.37).

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно ст. 27 Закону України «Про оплату праці», пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, (далі - Порядку) середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

При цьому, згідно з п. 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.

Крім того, положеннями розділу III Порядку передбачені види виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню при обчисленні середнього заробітку як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Абзацом першим пункту 3 розділу III Порядку визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками -почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Підпунктом «в» абзацу першого пункт 4 Порядку передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються, зокрема - компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових).

Матеріали справи свідчать, що за липень 2014 року заробіток ОСОБА_6 становив 4 498 грн. 11 коп., у склад якого входили: доплата за відсутніх за травень 214 року - 640 грн.; заробітна плата за відпрацьований час (оклад) 2 024 грн. 35 коп.; оплата за відрядження - 333 грн. 76 коп.; премія за особливо важливе завдання 1500 грн.

За серпень 2014 року заробіток ОСОБА_6 становив 2 280 грн., у склад якого входила заробітна плата за відпрацьований час (оклад) (а. с. 98-100).

Таким чином, у розрахунок середнього заробітку позивача, як розрахункової величини для нарахування виплати за час затримки розрахунку при звільненні, не входять доплата за відсутніх за травень 2014 року у розмірі 640 грн., оплата за відрядження у розмірі 333 грн. 76 коп., премія за особливо важливе завдання у розмірі 1500 грн.

Середня заробітна плата ОСОБА_6 за два місяці, що передували його звільненню, становить 4304 грн. 35 коп. (2024 грн. 35 коп. + 2 280 грн.)

У липні 2014 року позивачем відпрацьовано 21 робочий день, а у серпні 2014 року відпрацьовано 20 робочих днів, а всього 41 робочий день.

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_6 становить 104 грн. 98 коп. (4304 грн. 35 коп. : 41 день =104 грн. 98 коп.).

В уточнених позовних вимогах позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 вересня 2014 року по 19 серпня 2015 року.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_6 підлягає стягненню за період з 15 вересня 2014 року по 19 серпня 2015 року, тобто в межах заявлених ним вимог.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 4 вересня 2013 року №9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік», оплаті підлягає: у вересні 2014 року - 12 днів; у жовтні 2014 року - 23 дні; у листопаді 2014 року - 20 днів; у грудні 2014 року - 23 дні, а всього 78 робочих днів.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 9 вересня 2014 року №10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік», оплаті підлягає: у січні 2015 року - 20 днів; у лютому 2015 року - 20 днів; у березні 2015 року - 21 день; у квітні 2015 року - 21 день; у травні 2015 року -18 днів; у червні 2015 року - 20 днів; у липні 2015 року - 23 дні, у серпні 2015 року -13 днів, а всього 156 робочих днів.

Таким чином, середній заробіток ОСОБА_6 за час затримки остаточного розрахунку при звільненні з роботи за період з 15 вересня 2014 року по 19 серпня 2015 року становить 24 565 грн. 32 коп. (104 грн. 98 коп. х 234 дні = 24 565 грн. 32 коп.).

Стягуючи з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки кінцевого розрахунку у розмірі 27 846 грн. 06 коп., суд першої інстанції не врахував наведені вище обставини, у зв'язку з цим рішення суду в цій частині не може бути визнано колегіє суддів законним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку у розмірі 27 846 грн. 06 коп., та стягнути з ДП «Завод ім. В.О. Малишева» на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення у розмірі 24 565 грн. 32 коп., без урахування податків та інших обов'язкових платежів.

Не може погодитись колегія суддів із рішення суду в частині стягнення з відповідача в дохід держави судового збору у розмірі 197 грн. 31 коп.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивач ОСОБА_6 звільнений від сплати судового збору при зверненні з позовом в суд на підставі п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір, а тому несплачений судовий збір мав стягуватися з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог.

На час звернення позивача з позовом в суд, ставка судового збору із позовної заяви майнового характеру становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати - 243 грн. 60 коп., та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати - 36544 грн.

Судом задавлено позов ОСОБА_6 на загальну суму 24 700 грн. 40 коп.

Один відсоток від цини позову становить 247 грн. (24 700 грн. 40 коп. х 1% : 100 =247 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду частині стягнення з ДП «Завод ім. В.О. Малишева» на користь держави судового збору у розмірі 197 грн. 31 коп., та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ДП «Завод ім. В.О. Малишева» на користь держави судовий збір у сумі 247 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги представника ДП «Завод ім. В.О. Малишева» про те, що 4 червня 2015 року представник підприємства у телефонній розмові повідомляв позивача про можливість одержання депонованих у банку грошових коштів у розмірі 135 грн. 17 коп., але позивач навмисно ухилявся від їх отримання, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом 15 травня 2015 року, а листи-повідомлення про можливість отримання в касі ДП «Завод ім. В.О. Малишева» заборгованості по заробітній платі направлялися йому 3 та 6 червня 2015 року (а. с. 36, 37).

При цьому, будь-яких доказів на підтвердження факту отримання позивачем зазначених листів-повідомлень від підприємства , матеріали справи не містять.

Не можуть бути прийняті до уваги колегії суддів і доводи апеляційної скарги представника ДП «Завод ім. В.О. Малишева» про те, що компенсація за затримку виплати заробітної плати не входить до складу структури заробітної плати.

Компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі ст. 34 Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року №692), підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Згідно п.2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року №5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за №114/8713, фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входять, зокрема п. 2.2.8 - суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.

Інші доводи апеляційної скарги представника ДП «Завод ім. В.О. Малишева», не є суттєвими та не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 3 ч.1 ст.307, п. п. 3, 4 ч.1 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» задовольнити - частково.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 7 вересня 2015 року в частині стягнення з Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» на користь ОСОБА_6 середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку у розмірі 27 846 грн. 06 коп. - змінити.

Стягнути з Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» на користь ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення у розмірі 24 565 (двадцять чотири тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 32 (тридцять дві) коп., без урахування податків та інших обов'язкових платежів.

Це ж рішення суду в частині стягнення з Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» на користь держави судового збору у розмірі 197 грн. 31 коп. - скасувати.

Стягнути з Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» на користь держави судовий збір у сумі 247 (двісті сорок сім) грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: