27.10.15

Справа № 635/ 5434/15-ц

Провадження № 2/635/2531/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Савченка Д.М.,

при секретарі судового засідання – Журавльовій Є.А.,

за участю представників позивача – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення земельного сервітуту, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду із позовом, в якому просить встановити безоплатний, безстроковий земельний сервітут на її користь щодо земельної ділянки за адресою: 62459, Харківська область, Харківській район, смт. Високий, вул. 1 Травня, буд. 42, яка знаходиться у власності ОСОБА_5, для визначення права проходу та проїзду на транспортному засобі до її будинку площею 0,0050 га з конфігурацією відповідно до Плану-схеми земельної ділянки з встановленим сервітутом.

В обґрунтування позову зазначає, що вона є власником житлового будинку, який розташований на земельній ділянці за адресою: Харківська область, Харківській район, смт. Високий, вул. 1 Травня, буд. 42 А.

Її земельна ділянка межує з земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: Харківська область, Харківській район, смт. Високий, вул.1 Травня, буд. 42, та належить відповідачу ОСОБА_5.

Власники вищезазначених домоволодінь спільно використовували проїзд та спільний двір до 2014 року, тобто більш ніж 60 років. Проте у жовтні 2014 року домоволодіння №42 було передано у власність ОСОБА_5 та чоловік одразу почав будувати паркан посеред проїзду, який раніше спільно використовувався власниками домоволодінь 42 та 42А.

На даний час позивачка втратила можливість користуватися спільним проїздом в її двір, до будинку, до ділянки, тому вимушена звернутись до суду.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачем надано письмові заперечення проти позову (а.с. 25, 26), в яких вона вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, оскільки ОСОБА_4 не є власником будинку та земельної ділянки, у зв’язку з чим відповідно до чинного законодавства не має права вимагати встановлення сервітуту.

У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечував з вищевказаних підстав, просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи та вислухавши думку сторін, встановив наступні фактичні обставини.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.04.2015 року (а.с. 39), власником земельної ділянки за адресою: Харківська область, Харківський район, смт Високий, вул. 1-го Травня, будинок 42 «А», є ОСОБА_6.

Згідно зі Спадковим договором від 26.04.2006 року (а.с. 71), ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (відчужувачі майна) та ОСОБА_7 (набувач майна), дійшли згоди про те, що відчужувачі майна передають після їх смерті у власність набувача належний їм на праві сумісної власності житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: смт Високий, вул. 1-го Травня № 42-А Харківського району Харківської області.

Пунктом 5 Спадкового договору передбачено, що в разі смерті одного із подружжя – Відчужувачів спадщина на все майно, відчужуване за цим договором, переходить до другого із подружжя, а в разі смерті другого подружжя все майно переходить до Набувача за договором.

Власником земельної ділянки за адресою: Харківська область, Харківський район, смт Високий, вул. 1-го Травня, 42, є відповідач ОСОБА_5, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.01.2015 року (а.с. 7).

Запропонована конфігурація земельного сервітуту площею 0,0050 га міститься в Акті визначення меж земельного сервітуту на місцевості (а.с. 14).

План земельної ділянки домоволодіння за адресою: Харківський район, смт Високий, вул. 1 Травня, 42 А, наведено у технічному паспорті на вказане домоволодіння (а.с. 62-67).

Проаналізувавши спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Поняття користування чужим майном закріплено у статті 401 ЦК України, згідно з якою право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Зміст права земельного сервітуту врегульовано частиною 1 статті 98 ЗК України, згідно з якою право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Отже, право земельного сервітуту – це право власника або землекористувача земельної ділянки на користування чужою земельною ділянкою.

Право користування земельною ділянкою врегульовано главою 15 ЗК України, статтею 92 якого передбачено право постійного користування земельною ділянкою, статтею 93 – право оренди земельної ділянки.

Згідно із роз’ясненнями, що містяться у пункті 38 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки в ефективному її використанні; умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, а сервітут, який встановлюється, є найменш обтяжливим для власника земельної ділянки.

При цьому відповідно до частини третьої статті 10 ЦПК саме позивач має довести, що повноцінне використання своєї земельної ділянки неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки; що задоволення потреб сервітуарія неможливо здійснити в інший спосіб; що відповідно до частини третьої статті 402 ЦК він не досяг з відповідачем домовленості про встановлення сервітуту та про його умови. За певних обставин для вирішення спірних питань може бути призначена відповідна експертиза.

У рішенні суд повинен зазначити, в якій саме частині належного відповідачу майна встановлено сервітут і в якому розмірі, чітко визначити обсяг прав особи, що звернулася до суду, стосовно обмеженого користування чужим майном.

Суд зазначає, що позивачем не надано доказів того, що вона є власником або землекористувачем земельної ділянки за адресою: Харківський район, смт Високий, вул. 1 Травня, 42 А.

Посилання позивача на належність їй права власності на будинок за вказаною адресою на підставі Спадкового договору судом до уваги не беруться, оскільки предметом цього договору є будинок з надвірними спорудами, а не земельна ділянка, і питання переходу права власності на земельну ділянку вказаний договір не регулює.

Отже, суду не надано доказів того, що позивач є власником або землекористувачем земельної ділянки, для обслуговування якої необхідно встановити земельний сервітуту, у той час правом на встановлення земельного сервітуту згідно зі статтею 98 ЗК України наділений лише власник або землекористувач земельної ділянки.

Також позивачем не надано доказів того, що сервітут, про встановлення якого вона просить, є найменш обтяжливим для власника.

Незважаючи на те, що для вирішення питань щодо конфігурації земельного сервітуту та підтвердження неможливості задовольнити потреби позивача в іншій спосіб необхідні спеціальні знання, судовий експерт для вирішення цих питань не залучався.

Крім того, у позові зазначено лише площу земельного сервітуту, без зазначення його координат або іншої прив’язки до місцевості, що свідчить про неконкретність позовних вимого.

Враховуючи, що позивачем всупереч вимог статті 60 ЦПК України не доведено наявності у неї права власності або права користування земельною ділянкою, а також інші обставини, необхідні для встановлення земельного сервітуту, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 401 ЦК України, ст.ст. 92, 93, 98 ЗК України, ст.ст. 10, 11, 60, 197, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення земельного сервітуту - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Д.М. Савченко

.