Справа №2а-622/09

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     5 червня 2009 року Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:

головуючого судді Сіренко М.О.

при секретарі Карпенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Макіївки адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки „Про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”,

ВСТАНОВИВ:

     9 квітня 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом про поновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав. свобод та інтересів за період з 1 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року та зобов’язання Управління Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки нарахувати на її користь недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007рр. в сумі 2733грн. 30 коп., а також стягнути на її користь витрати за правову допомогу у розмірі 150 грн.

     Свої вимоги позивач мотивувала тим, що  відповідно до ст.. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195-1У від 18.11.2004р. є дитиною війни. Згідно зі ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” з 1.01.2006р. їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але, в 2006-2007рр. така соціальна допомога їй не виплачувалася у зв’язку з тим, що дію ст..6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” №2195-!У від 18.11.2004р. зупинено ст..ст. 77,110 ЗУ „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005р. №3235-1У та п.12 ст. 71 ЗУ „Про Державний бюджет України на 2007 рік” №489-У від 19.12.2006р. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9.07.2007р. положення ЗУ „Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнанні неконституційними, і відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені, або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Тому, невиплата  соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”,  суперечить Конституції України та діючому законодавству України. Мінімальна пенсія за віком, відповідно до ст. 28 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Цей розмір був встановлений ЗУ „Про Державний бюджет України на 2006 рік” і ЗУ „Про Державний бюджет України на 2007 рік”.

     Крім того, заявниця дізналася про порушення своїх прав після висвітлення Рішення Конституційного Суду України від 9.07.2007р. у засобах масової інформації.

    В судове засідання позивач не з’явилася, просила розглянути справу у її відсутності.  

    Представник відповідача до судового засіданні не з’явився, просив розглянути справу у їх відсутності, надав письмові заперечення проти заявлених вимог. Відповідач зазначив, що Прикінцевими положеннями Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” частиною 15 визначено „до приведення законодавства України в відповідність з цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону”. Відповідно до ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Статтею 110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 ст. 5 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються з 1.01.2006р., а статтею 6 – протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. У 2006р. Урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Відповідно до п.12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007рік” з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом на 2007 рік зупинено, зокрема, дію ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Статтею 111 ЗУ „Про Державний бюджет України на 2007 рік” передбачено підвищення до пенсії „дітям війни” в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. На підставі зазначених норм, дітям війни виплачувалось підвищення до пенсії з 1.01.2007р. у розмірі 19грн., з 1.04.2007р.-19,35грн., з 1.10.2007р.-19,75грн. Рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007р. №6-рп/2007 визнані неконституційними положення п.12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Оскільки ЗУ „Про Державний бюджет України на 2007 рік” видатки на підвищення дітям війни не передбачено, то і після цього рішення таке підвищення не виплачувалось, тому що забороняється використання коштів Пенсійного фонду для здійснення одноразових виплат та на цілі не передбачені Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Підпунктом 2 пункту 41 розділу П Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесені зміни до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а саме, текст статті 6 викладений в такій редакції: „крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 визнано, що внесені зміни в статтю 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” не відповідають Конституції України, тим самим втратила чинність нова редакція ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Законодавством України не передбачено автоматично відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі нормативно-правового акту, який було визнано в подальшому неконституційним. Натомість, старий закон, що втратив юридичну чинність, тільки за спеціальною вказівкою нового нормативного акту, може поширювати свою дію на відповідні правовідносини. Для врегулювання ситуації, 28 травня 2008р. КМУ була прийнята постанова №530 „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, відповідно до п.8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться в твердих розмірах.

     Крім того, статтею 99 КАС України встановлено річний строк звернення до суду. Але, для захисту порушеного права пропущено строк звернення до суду. Згідно ст.. 100 КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. УПФУ в Центрально-Міському районі м. Макіївки наполягає на тому, що позивач пропустив строк для звернення до суду, тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

     Третя особа – Головне Управління Державного казначейства України у Донецькій області в судове засідання не з’явилися, просили розглядати справу у їх відсутності, зазначив, що стягнення спірних виплат провадиться з відповідного Управління пенсійного фонду України.

     Суд, з’ясував думку сторін та третьої особи, дослідив надані в справі докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

     ОСОБА_1 належить до соціальної групи „діти війни” и користується правами і пільгами, встановленими Законом України „Про соціальний захист дітей війни”. /а.с.11/

     Позивач не зверталася до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки з заявою про перерахунок доплати до пенсії як дитині війни.

     Згідно ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

     Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

     За преамбулою Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичу вального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

     Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний Фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов’язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичу вальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичу вальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

     Правовий статус дітей війни визначає основи їх соціального захисту та гарантує соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, що встановлює Закон України „Про соціальний захист дітей війни”.

     Підвищення дітям війни пенсії, грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 10% законодавством України не передбачено.

     Відповідно до ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

     Статтею 110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 – протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

     У 2006 році Урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

     Відповідно до пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, на 2007 рік зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

     Поряд з цим, 9 липня 2007р. Конституційним Судом України по справ №1-29/2007 ухвалено рішення №6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України положення п.12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006р.

     При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що положеннями Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав и обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше /додаткове/ правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

     Статтею 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006р., що набрав чинності з 1 січня 2007р., був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня – 380грн., з 1 квітня – 387грн., з 1 жовтня – 395 грн.

     Зазначена стаття була змінена Законом України від 15.03.2007р. №749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007р., якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня – 380грн., з 1 квітня – 406 грн., з 1 жовтня – 411грн. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини 1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410грн.06коп.; 415грн.11коп.  

     Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини и громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1,3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22,23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 КАС України.

     Відповідно до ст.. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

     ОСОБА_1 звернулася до суду 9 квітня 2009 року, тим самим пропустив вказаний строк.

     Хоча позивач і клопотала про поновлення такого строку, але суд не може визнати поважними вказані нею причини пропуску, відповідно до ст.. 100 КАС України.

     На відмові в задоволенні позовних вимог у зв’язку з пропуском строку, передбаченого ст.. 99 КАС України, наполягає і відповідач.

     Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за доцільне відмовити в задоволенні позовних вимог.

     Керуючись ст. ст. 9,10,11,71,99,100,158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

     В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки „Про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни” за 2006-2007 роки та стягненні судових витрат” – відмовити.

     Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення, а апеляційної скарги – протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                        Суддя                                                                  М.О. Сіренко