Справа  № 2-а-541/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

1 червня 2009 року                                                         Лебединський районний суд

                                                                                        Сумської області

в складі : головуючого судді -        Бакланова Р.В.

               при секретарі -                Кальченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лебедині   адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління  Пенсійного  фонду України в Лебединському районі про стягнення недоплаченої щомісячної  державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист  дітей війни»,-

В С Т А Н О В И В :

    Позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що вона має статус дитини війни і, відповідно до ст. 6 розділу 2 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195-ІV від 18.11.2004 р., щомісячно, починаючи із січня 2006 року, має право на отримання соціальної грошової допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на вказані обставини, позивачка зазначає, що всупереч вимогам даному Закону, рішенню Конституційного Суду України від 09.07.2007р.               № 6-рп/2007, Управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі Сумської області не здійснило перерахунок її пенсії внаслідок чого не донараховано за період з січня 2006 року по грудень 2008 року 3944 грн. 30 коп. Тому позивачка звернулася до суду та просить поновити пропущений строк для звернення до суду з адміністративним позовом, так як дізналася про порушення своїх прав після опублікування в засобах масової інформації рішення Конституційного Суду України, у травні 2008 року, зобов'язати відповідача   нарахувати і виплатити на її користь вказану суму недоплаченої державної соціальної допомоги та зобов'язати відповідача нараховувати допомогу в належному розмірі у майбутньому.

У судове  засідання позивачка не з'явилася, хоча і була своєчасно та належним чином повідомлена про дату час та місце розгляду справи, в наданій заяві свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила справу розглянути у її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, хоча і був своєчасно та належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи, в наданій заяві просив справу розглянути без його участі. В письмовому запереченні вказав, що дійсно пенсії дітям війни мають підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, проте, відповідно до ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який передбачає механізм цих виплат, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Вимоги позивачки щодо сплати підвищення до пенсії за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р. є безпідставними, оскільки ст. 110 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 р.” було передбачене поетапне запровадження у 2006 році виплат дітям війни,  установлених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, та у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Оскільки Урядом не було визначено вказаного порядку, підвищення пенсії дітям війни у 2006 р. не було запроваджено.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” п.12 ст. 71 припинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Однак і після визнання рішенням Конституційного суду України від 09.07.07 р. № 6-рп/2007 неконституційними положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якими припинена дія норми закону про виплату соціальної допомоги дітям війни, механізм реалізації положень ст. 6 Закону № 2195 був відсутній, тому в УПФУ не було підстав проводити такі виплати.

Крім того, п. 41 розділу 2 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно якого дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії, або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність. Дана доплата позивачці виплачується у повному обсязі. Крім того зазначив, що УПФУ діяло у межах повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, та просив взяти до уваги пропущений позивачем річний строк звернення до суду з зазначеним позовом.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що між сторонами мають місце публічні правовідносини, а позовні вимоги підлягають до задоволення частково, так як в судовому засіданні встановлено, що позивачка відноситься до соціальної категорії громадян України, які чинним законодавством визнані дітьми війни, що підтверджується посвідченням „Дитина війни” (а.с. 7). В зв'язку з цим має право на пільги встановлені чинним законодавством і протягом 2008 року отримувала щомісячну соціальну грошову допомогу в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком.

Разом з тим, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195-ІV від 18.11.2004 р., починаючи із січня 2006 року, дітям війни пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, повинні були підвищитись на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України конституційні права й свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів, або при внесенні змін до чинних законів. Не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було зупинено, але  рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. по справі № 6-рп/2007 вказане рішення визнано неконституційним.

Статтею 41 розділу 2 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, внаслідок чого дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії, або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. було визнано неконституційним вищевказане положення Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Тому суд вважає, що в судовому засіданні було встановлено, що всупереч вимогам ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та ст. 22 Конституції України, соціальна грошова допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком позивачці не виплачувалась.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків - 25, а у жінок - 20 років страхового стажу, установлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України “Про Державний бюджет України” на відповідний рік.

Суд приймає до уваги те, що Конституцією України закріплено принцип, згідно якого в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України й повинні їй відповідати (ст. 8). Принцип верховенства права передбачає, що всі підзаконні нормативно-правові акти мають відповідати за своїм змістом Конституції України.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні гарантії, установлені дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України справа № 1-37/2008 р. № 26-рп/2008 р. від 27.11.2008 р. за конституційним поданням Кабінету Міністрів України про офіційне тлумачення положення частини другої статті 95 Конституції України та словосполучення «збалансованість бюджету», законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняючи їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на відсутність у позивача права вимоги через законодавчу неурегульованість питання щодо механізму виплати пенсії, так як статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України, а згідно ч. ч. 3 та 4 ст. 8 КАС України гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України. Забороняється відмова у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Суд також вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою закону.

Суд враховує і те, що рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Згідно ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тому, на думку суду у даному випадку рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії в часі і задоволенню позовні вимоги позивачки про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період із 01.01.2006 року по 08.07.2007 року та із 01.01.2008 року по 21.05.2008 року не  підлягають.

Таким чином суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог і вважає необхідним зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії позивачки з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за 2008 рік з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

Частиною 1 статті 28 цього Закону визначено, що мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який суд і застосовує як розрахункову величину.

У період за який задовольняються позовні вимоги цей розмір був таким: у 2007 році - з 1 квітня - 410,06 грн., з 1 жовтня - 415,11 грн.(ст. 62 Закону України ”Про державний бюджет на 2007 рік ” зі змінами від 15.03.07 р.); у 2008 році - з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня 2008 року -      482 грн., з 1 жовтня 498 грн. ( ст.  58 ”Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”).

З урахуванням отриманих позивачкою сум, підлягає нарахуванню підвищення до пенсії відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»:

Липень - вересень, за кожен місяць, (4,06+406)х30%=410,06х30%=123 грн. 02 коп.

Жовтень- грудень, за кожен місяць, (4,11+411)х30%=415,11х30%=124 грн. 53 коп.

Оскільки підвищення не виплачувалось у 2007 році стягненню підлягає сума за період липень - вересень 2007 року 123 грн. 2 коп х 3 місяці = 369 грн. 06 коп. , за період жовтень - грудень 2007 року 124 грн. 53 коп х 3 місяці = 373 грн. 59 коп .

Всього за 2007 рік 742 грн. 65 коп.

З урахуванням отриманих позивачкою сум, підлягає нарахуванню підвищення до пенсії відповідно до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»:

Травень - червень, за кожен місяць, 481х30%=144 грн. 30 коп. виплачено 48 грн. 10 коп. залишилось невиплаченою сумма 96 грн. 20 коп. За два місяці сума склала 96 грн. 20 коп. х 2 місяці = 192 грн. 40 коп.

Липень - вересень, за кожен місяць, 482х30%=144 грн. 60 коп. виплачено 48 грн. 20 коп. залишилось невиплаченою сумма 96 грн. 40 коп. За три місяці сума склала 96 грн. 40 коп. х 3 місяці = 289 грн. 20 коп.

Жовтень - грудень, за кожен місяць, 498х30%=149 грн. 40 коп. виплачено 49 грн. 80 коп. залишилось невиплаченою сумма 99 грн. 60 коп. За три місяці сума склала 99 грн. 60 коп. х 3 місяці = 298 грн. 80 коп.

Всього за 2008 рік  780 грн. 40 коп.

Таким чином загальна сумма несплаченого підвищення до пенсії, з урахуванням сплачених сум за період 2007 року з 9  липня по 31грудня та за період 2008 року з 22 травня по 31 грудня склала 1523 грн. 05 коп.

Також суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог, заявлених позивачкою, з метою повного захисту її прав та інтересів у відповідності до ч. 2 ст. 11 КАС України, та враховуючи періодичність вказаних платежів і те, що порушення прав позивачки тривало до 31 грудня 2008 року.

Крім того суд вважає, що на зазначені правовідносини не розповсюджується дія             ст.ст. 99, 100 КАС України, з таких підстав.

Порушення прав, осіб, які мають право на отримання доплати до пенсії, у відповідності зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось лише 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, суд не вбачає пропущення позивачкою строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. При цьому, зауважує на те, що предметом оскарження є неправомірність дій УПФУ щодо не здійснення нарахування до доплати до пенсії та її виплаті не в повному обсязі, тобто ці позовні вимоги нерозривно пов'язані між собою.

Керуючись ст. ст. 19, 22, 64, 92, 124, 152 Конституції України, ст. ст. 7, 8, 11, 70, 71, 94, 99, 100, 158-163, 167, 254 КАС України, ст. 73 Закону України «Про Конституційний суд України»,  Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» (зі змінами від 15.03.07 р.), Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»;                                                           

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги   ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести  відповідні виплати  за період  з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період  з 22 травня 2008 року  по  31   грудня  2008 року за виключенням суми фактично проведених виплат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Лебединський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови протягом 10 днів з дня  складення її повного змісту та поданням після цього апеляційної скарги протягом 20 днів з подачею її копії до апеляційного суду або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 2 червня 2009 року.

Суддя