ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
18.07.06р. | Справа № 33/122-06 |
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Сілд Ейр (Україна) Лімітед", м. Київ
до відповідача: малого приватного багатогалузевого підприємства "Авінкон", м. Павлоград Дніпропетровської області
про: стягнення 503 708 грн. 46 коп.
Суддя Разіна Т.І.
Представники:
від позивача: представник Левітан О.В. за довіреністю № б/н від 26 травня 2005р. ( в справі).
від відповідача: ю/к Сиріца В. А. за довіреністю № 7-01 від 19 червня 2006р.
в засіданні приймали участь:
СУТЬ СПОРУ:
ТОВ "Сілд Ейр (Україна) Лімітед" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Малого приватного багатогалузевого підприємства "Авінкон" про стягнення 503168,46 грн. заборгованості, 540,00 грн. збитків та судові витрати по справі.
Представником позивача 18.07.06 через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України подана заява про зміну позовних вимог по справі від 13.07.06.
Представником позивача 18.07.06 подана заява в порядку ст. 22 ГПК України про уточнення позовних вимог. Просить суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 444844 грн. 20 коп., неустойку (пеню) в сумі 35397 грн. 53 коп., інфляційні у сумі16724 грн. 23 коп., 3% річних в сумі 7628 грн. 15 коп., сплачене державне мито в сумі 5065 грн. 74 коп., витарти на ІТЗ судового процессу в мсумі 118 грн., збитки в якості оплати за юридичні послуги в сумі 1980 грн.
Представник позивача позов з урахуванням уточнення від 18.07.06 підтримав та просить задовольнити його в заявленій сумі.
Відповідач у відзиві № 435/07 від 03.07.06р. заборгованість на суму 370257 грн.08 коп. визнає, а по поставці товару на суму 74587 грн. 12 коп. заперечує, оскільки не наступив строк опалати. Заперерчує проти нарахування пені, обгрунтовуючи тим, що нарахування проведено більш як за шість місяців від дня коли зобов»язання мало бути виконано, що є порушення п. 6 ст. 232 ГК України. Просить суд в позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Встановив:
08 січня 2004року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу № 1-549, згідно умов якого продавець (позивач по справі) зобов’язується передати, а покупець (відповідача по справі) прийняти та оплатити згідно умов даного договору пакувальні матеріали „Сryovac” та „Sealed AIR”, запасні частини та комплектуючі до них, надалі товар в асортименті та по цінам, які вважаються узгодженими сторонами на момент підписання договору з урахуванням існуючої системи знижок.
Термін дії договору сторони встановили з моменту підписання і діє до 31.12.2004 року.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) , а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається із позовної заяви, позивач договірні зобов’язання –п.п. 7.1.-7.10. виконав, передавши відповідачу товар на суму 748875 грн. 68 коп., що підтверджується видатковими накладними, копії яких є в справі та довіреностями на отримання ТМЦ ( а.с. 24-43).
Відповідач договірні зобов’язання виконав частково, сплативши за товар 371919 грн. коп. 25 коп. згідно п. 6.3. договору.
Доказів сплати решти заборгованості в сумі 370257 грн. 08 коп. відповідач суду не надав. Заборгованість вказану визнає.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.
На момент розгляду справи заборгованість відповідача за договором купівлі –продажу № 1-549 становить 370257 грн. 08 коп., докази сплати заборгованості в матеріалах справи відсутні, сторонами не подані, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи.
Позивач просить стягнути з відповідача 35397 грн. 53 коп. пені. відповідно до п. 11.3.1. договору.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно до статті 193 Господарського кодексу України відповідно до кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із п. 6 статтею 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Перевіривши розрахунок пені, суд приходить до висновку про задоволення пені в заявленій сумі з огляду на ст. 258 ЦК України.
Позивач просить стягнути з відповідача 16724 грн. 23 коп. інфляційних, 7628 грн. 15 коп. 3% річних.
Відповідно до статті ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Грошовими зобов’язаннями відповідача перед позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.
Перевіривши розрахунок інфляційних та трьох процентів річних, суд приходить до висновку про задоволення інфляційних та три проценти річних в заявленій сумі.
Із матеріалів справи вбачається, що за накладними № 0000448 від 24.03.05 на суму 10239 грн. 95 коп. та № 0000487 від 31.03.06 на суму 64 347 грн. 17 коп., а разом на суму 74587 грн. 12 коп. поставлений не в межах виконання договору купівлі-продажу № 1-549.
Оскільки термін оплати поставленого позивачем товару сторонами не визначений, в силу статті 530 Цивільного кодексу України, нині діючого, якщо строк виконання зобов’язання не встановлений, кредитор (позивач по справі) справі вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов’язання в семиденний термін з дня пред’явлення вимоги кредитором. Доказів направлення такої вимоги позивач суду не надав, а, отже, у відповідача не наступив строк виконання зобов’язання на суму 74587 грн. 12 коп. В цій частині позову суд відмовляє позивачу в задоволенні.
Позивач просить стягнути з відповідача 1980 грн. збитків, які виникли по наданню правового захисту (юридичних послуг)..
В стягненні вказаної суми збитків суд відмовляє з огляду на ст. 22 ЦК України та ст. 44 ГПК України.
Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплати послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати підлягають сплаті тільки за участю адвоката в тому випадку, якщо укладено відповідну угоду з адвокатом та такі витрати оплачені адвокату і сплата їх підтверджується відповідним фінансовим документом.
З наданого позивачем оригіналу договору № 1 від 01.04.2006 року, укладеного між позивачем та ТОВ аудиторська фірма „Контракти-аудит”та факсокопії договіру доручення №2-05\06 від 26 травня 2006 року не вбачається, що договори укладені між позивачем і адвокатом. Тому дані угоди не є належним доказом. Наданий представником позивача акт приймання-передачі наданих послуг на суму 540 грн. також не являється доказом (правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 01.10.2002 р.)
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що надані позивачем докази за понесені збитки не являються належним доказом для задоволення вимоги про стягнення з відповідача 1980 грн. , оскільки такі витрати не мають обов’язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходиться у необхідному зв’язку з оспорюваною заборгованістю.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про задоволення позову частково.
Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 47, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
Вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з малого приватного багатогалузевого підприємства "Авінкон" ( 51400, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. К.Маркса, 90; код 202290035) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сілд Ейр (Україна) Лімітед" (02002, м. Київ, вул. М.Раскової, 4-а; код 31923621)
- 370 257 грн. 08 коп. основного боргу, 35397 грн. 53 коп. пені, 16724 грн. 23 коп. інфляційних, 7628 грн. 15 коп. 3% річних, 4300 грн. 06 коп. державного мита та 118 грн. витрат на витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В решті суми позову відмовити.
Суддя Т.І. Разіна
Рішення підписано „24” липня 2006 року
згідно ст. 84 ГПК України