Судове рішення 22-а-19137/08 від 24.06.2009

Судове рішення #5086249

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-19137/08 Головуючий у 1-й інстанції -Марков О.М.

Суддя-доповідач - Земляна Г.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Попович О.В., Кузьменко В.В.

при секретарі Дехтяренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києва апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1до Управління пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області про зобов'язання провести перерахунок доплати до пенсії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2008 року позивач ОСОБА_1. звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області про зобов'язання провести з 01.07.2007 року перерахунок доплати відповідно до вимог ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2008 року зобов'язано Управління пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області провести перерахунок доплати до пенсії позивача згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за проживання на території радіоактивного забруднення , встановивши її в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої ст.76 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік» з 09 липня 2007 року в розмірі 440 гривень, а з 01 жовтня 2007 троку по 31 грудня 2007 року в розмірі 460 гривень щомісячно.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Управління пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

До суду апеляційної інстанції сторони не з'явилися. Про день і час та місце слухання справи були сповіщені належним чином і завчасно.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в частині з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із положень ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в Управління пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області, як потерпіла від аварії на ЧАЕС 4 категорії. ОСОБА_1. зареєстрована та постійно проживає АДРЕСА_1 яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 року № 106 віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Згідно із ч.1 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №797-Х 11 від 28.02.1991 року (далі Закон №797) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в наступних розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону №797 пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, мають бути підвищені у розмірі на одну мінімальну заробітну плату, тобто відповідно до ч.1 ст.39 Закону.

До пенсії позивача проводиться доплата відповідно до ч.2 ст.39 вказаного Закону в розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідач керувався Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено на 2007 рік дію ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомоги в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також Закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Тому, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» фактично змінено положення Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Разом з тим, судовою колегією враховується, що Конституційним Судом України положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими зупинено дію абзаців другого, третього, четвертого частини першої та частини другої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Отже, визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року № 6-рп/2007.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з 09.07.2007 року право позивача на отримання доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на територіях радіоактивного забруднення, було порушено, у зв'язку з чим дійшов правильного висновку про необхідність проведення перерахунку доплати до пенсії позивачу з розрахунку мінімальної заробітної плати.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання Відповідача провести перерахунок пенсії з урахуванням підвищення до неї відповідно до ст. 39 Закону № 797 з 09.07.2007, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при визначенні розміру підвищення до пенсії у зв'язку з проживанням на території зони посиленого радіоекологічного контролю, передбаченої Законом № 797 слід виходити із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, а відтак, необхідно керуватися ст. 39 цього Закону, а не Постановою № 836.

Відповідно до ст. 62 Закону № 797, роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Зазначені Роз'яснення містяться у Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936.

У пункті 1 Порядку зазначено, що він визначає механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінпраці.

Відповідно до п. 2 Порядку, розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, Головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської, управління (відділи) праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів.

Згідно з пп.5 п.4 Порядку, виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом, проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад (далі - уповноважений орган) за місцем реєстрації громадян працюючим і непрацюючим громадянам та пенсіонерам, зокрема пенсіонерам та особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та інших структур, громадянам, що займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, громадянам, які працюють у громадян, що займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, а саме доплата особам за роботу (службу) на території зон радіоактивного забруднення відповідно до статей 39, 40 Закону №797, пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. № 836.

Отже, згідно Порядку, виплати, передбачені ст. 39 Закону № 796 мають проводитись центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації Позивача.

Однак, згідно Додатку "Розподіл видатків Державного бюджету України на 2007 рік" № 3 до Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" від 19.12.2006 №489 передбачено, що Пенсійному фонду України виділено дотацію у певній сумі на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.

Зокрема, однією із програм, згідно Фінансового звіту про виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 8 квітня 2008 р. № 8-1 є виплата пенсій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також надбавок та підвищень до пенсій, на фінансування яких витрачено у 2007 році за рахунок коштів Державного бюджету України 12771,4 млн. грн.

Тобто, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки Законом України "Про державний бюджет на 2007 рік" від 19.12.2006 №489 передбачено здійснення відповідних перерахувань бюджетних коштів на рахунок Пенсійного Фонду України для виплати громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, в зв'язку з чим, саме його органи на місцях мають бути відповідачами.

Крім того, як вбачається з позовної заяви Позивачем фактично оскаржується бездіяльність Відповідача - Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві щодо проведення доплат, передбачених ст.39 Закону № 796 у заниженому розмірі.

В зв'язку з чим, колегія суддів дійшла висновку про правомірність рішення суду першої інстанції щодо зобов'язання Відповідача - Управління Пенсійного фонду України у м.Біла Церква провести перерахунок доплат до пенсії Позивача з 09.07.2007 до 31.12.2007 року відповідно до ст.39 Закону № 797 з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати.

Разом із тим, суд першої інстанції задовольнив вимоги ОСОБА_1. і зобов'язав відповідача провести перерахунок та виплатити доплати з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року відповідно до ст.76 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» Однак, згідно із позивної заяви позивачка просила зобов'язати відповідача провести перерахунок доплат з 01.07.2007 року в розмірі однієї мінімальної заробітної плати у сумі 440 гривень.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачка не уточнювала позовні вимоги, так як до матеріалів справи заяву про уточнення позивних вимог не долучала. Згідно із протоколом судового засідання від 26 лютого 2008 року у судовому засіданні позивачка також не уточняла позовні вимоги. Однак, судовим рішенням позовні вимоги задоволено повністю і на відповідача покладено обов'язок провести перерахунок виплат.

При таких обставинах, так як суд першої інстанції вирішив спор по суті не по всім заявленим вимогам, проігнорувавши частину заявлених вимог, хоча в іншій частині судове рішення є правильним, суд апеляційної інстанції вимушений змінити постанову суду, доповнивши її мотивами і висновками щодо раніше не вирішених питань.

Відповідно з пунктом 2 частини 1 статті 198 і пункту 1 частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції змінює постанову суду якщо суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу але із помилковим застосуванням норм матеріального і вирішив не усі позивні вимоги.

У зв'язку тим, що колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, але вирішив не усі позовні вимоги, апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області слід змінити частково, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області слід доповнити у частині.

Керуючись ст.ст. 4,8-11,160, 198, 201, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області - задовольнити частково.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2008 року змінити

Включити до резолютивної частини постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2008 року наступні речення: «Позов ОСОБА_1 задовольнити частково», і «В задоволенні позову в іншій частині відмовити».

В іншій частині постанову Білоцерківського міськрайонного суду від 26 лютого 2008 року залишити без змін.

Повний текст ухвали буде виготовлений 01 червня 2009 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 01 червня 2009 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.

Головуючий: Г.В. Земляна

Судді: О.В. Попович

В.В.Кузьменко

.