Чернігівський районний суд Чернігівської області

м. Чернігів, вул. Воровського, 4, 14000, (0462) 699 - 587

Справа № 2-а-39/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2011 року Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді: Шитченко Н.В.,

при секретарі: Борисенко О.І.,

з участю позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в м. Києві. ОСОБА_4 міського військового комісаріату про визнання протиправними дій, зобов'язання перерахувати пенсію, -

В С Т А Н О В И В:

10 січня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, уточнивши в ході розгляду справи заявлені вимоги, просив визнати неправомірними дії ОСОБА_4 міського військового комісаріату по нарахуванню йому підвищення до пенсії, як інваліду війни, в меншому розмірі, ніж встановлений ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту", за № 3551 від 22 жовтня 1993 року в редакції Закону України від 23 листопада 1995 року, № 458/95- ВР за період з 23 жовтня 1997 року по 1 січня 2007 року, визнати протиправними дії ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в м. Києві за період з 1 січня 2007 року по час розгляду справи щодо нарахування йому пенсії з цих же підстав. Крім цього, просив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити йому пенсію з урахуванням підвищення, встановленого ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту", за № 355 і від 22 жовтня 1993 року в редакції Закону України від 23 листопада 1995 року, № 458 95- ВР з 23 жовтня 1997 року - як інваліду війки 3 групи в розмірі 200% мінімальної пенсії за віком, а з 20 липня 2009 року - як інваліду війни 2 групи в розмірі 350% мінімальної пенсії за віком з урахуванням кожного підвищення розміру мінімальної пенсії за віком, затвердженого законодавством, та провести доплату з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, здійснюючи перерахунок з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого у розмірі прожиткового мінімуму осіб, що втратили працездатність, визначеного законодавством за кожний відповідний період.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги підтримали і просили задовольнити, посилаючись на обставини позову .

Представник відповідача ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в м. Києві в судове засідання не з'явився, надав письмові заперечення, виходячи з яких відповідач діяв в межах законодавчо наданих повноважень і не порушив вимоги чинного законодавства України, правомірно нараховуючи ОСОБА_1 пенсію в оспорюваному розмірі.

Представник відповідача ОСОБА_4 міського військового комісаріату в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 являється військовим пенсіонером, звільнений з військової служби і з 20 листопада 1996 року йому нарахована та виплачується пенсія за вислугою років.

ОСОБА_1 був інвалідом війни 3 групи, а з 20 липня 2009 року йому встановлено 2 групу інвалідності.

Як вбачається з копій розрахунків пенсії та підвищень розміру пенсії позивача, йому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1 з 1 січня 2007 року нараховувалась сума підвищення пенсії, як інваліду війни 3 групи в розмірі 114 грн. в розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а з 20 липня 2009 року відповідач нараховує і виплачує підвищення, як інваліду 2 групи, в розмірі 40 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, звужуючи обсяг набутого права на підвищення до пенсії, як інваліду війни 3 групи - на 200% і, як інваліду 2 групи, - на 350% мінімальної пенсії за віком на підставі чинного Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Вихідним критерієм обрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.

За таких обставин, положення частини 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку додаткової пенсії, передбаченої ст. 12, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Відповідно до ст. 99 КАС України, яка діяла на момент подачі позову до суду, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня. коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свої прав, свобод чи інтересів.

Про порушення своїх прав ОСОБА_1 знав протягом 1996-2006 років оскільки щомісячно отримував спірні кошти, однак з вимогою до суду звернувся 10 січня2007 року, пропустивши річний строк, передбачений ст. 99 КАС України, будь-яких поважних причин пропуску зазначеного строку позивач та його представник в ході розгляду справи не навели, тому суд не знаходить підстав для його поновлення.

Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно- правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру підвищення пенсії позивачеві застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У свою чергу Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що розмір підвищень пенсій має обраховуватися у відсотковому відношенні до мінімального розміру пенсії за віком. Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлює, що є пенсією за віком та її мінімальний розмір.

З огляду на вищевикладене, при розрахунку суми підвищення пенсії до 01 січня 2006 року військовий комісаріат мав керуватися положеннями Закону України від 22 жовтня 1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (із змінами, внесеними Законом України від 23 листопада 1995 року № 458/95- ВР).

Оскільки органам Пенсійного фонду України передані функції з призначення і виплати пенсій військовослужбовцям відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02листопада 2006 року № 1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян», слід зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві перерахувати пенсію ОСОБА_1 з урахуванням підвищеної пенсії інвалідам війни, передбаченим Законом України № 3551-12 від 22 жовтня 1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 10 січня 2006 року. Керуючись статтями 2, 3. 99, 100, 158-163. 176 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в м. Києві, ОСОБА_4 міського військового комісаріату про визнання протиправними дій, зобов'язання перерахувати пенсію - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії ОСОБА_4 міського військового комісаріату по нарахуванню підвищення до пенсії ОСОБА_1, як інваліду війни, в розмірі меншому, ніж встановлений ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни { гарантії їх соціального захисту", за № 3551 від 22 жовтня 1993 року в редакції Закону України від 23 листопада 1995 року, № 458/95-ВР за період з 10 січня 2006 року.

Визнати неправомірними дії ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в м. Києві по нарахуванню підвищення до пенсії ОСОБА_1, як інвалід війни, в розмірі меншому, ніж встановлений ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту", за № 3551 від 22 жовтня 1993 року в редакції Закону України від 23 листопада 1995 року, № 458/95-ВР за період з 1 січня 2007 року по 18 січня 2011 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням підвищення до пенсії як інваліду війни за нормами, встановленими ст.ст. 12, 13 Закону України „Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту" за № 3551 від 22 жовтня 1993 року з 10 січня 2006 року - як інваліду війни 3 групи в розмірі 200% мінімальної пенсії за віком, а починаючи з 20 липня 2009 року - як інваліду війни 2 групи в розмірі 350% мінімальної пенсії за віком з урахуванням кожного підвищення розміру мінімальної пенсії за віком, затвердженого законодавством та провести доплату з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні іншої частини заявлених вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до ОСОБА_4 апеляційного адміністративного суду через Чернігівський районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення ухвали в письмовому провадженні або без виклику сторін апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суд безпосередньо в суді, десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Шитченко