Справа № 2-/922
2009 рік
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И
26.05. 2009 року м. Оріхів
Оріхівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Огієнко Н.В., при секретарі О.Д. Безштанківській, розглянувши на попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору та визнання права власності на нерухомість, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач 07.05.2009 року звернувся до суду із позовом, в якому зазначає, що 12 березня 2009 року вона на підставі договору купівлі-продажу придбала у громадянки ОСОБА_2 нерухоме майно, а саме: садибу, що розташована на земельній ділянці загальною площею 0,2115 га, яка знаходиться за адресою Запорізька область, Оріхівський район, село Оленівка, вулиця Полякова, будинок №3 (три) та складається з житлового будинку та господарсько-побутових будівель.
Зазначена садиба належала відповідачеві на правах спадщини, отриманої від своєї матері – ОСОБА_3, з якою та разом проживала в цій садибі і вела спільне господарство (довідка №163 від 27.04.2009 року). ОСОБА_2 являється рідною дочкою ОСОБА_3, підтвердженням чого є її свідоцтво про народження та шлюб, копії яких додаються. Факт належності садиби підтверджується довідками Новотавричеської сільської ради за №№160,161,162 від 27.04.2009 року.
Факт смерті ОСОБА_3, яка померла 23 грудня 2003 року, підтверджено свідоцтвом про її смерть серії І-ЖС №274940, виданим виконкомом Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області, актовий запис №32.
Після смерті ОСОБА_3 садиба перейшла у власність її доньці – відповідачеві по справі, яка у визначений законом шестимісячний термін не зверталася до державної нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини матері, але володіла та користувалася зазначеною садибою, що в контексті ст. 1268 Цивільного кодексу України підтверджує факт прийняття нею спадщини, однак не оформила у відповідності до вимог чинного законодавства своє право власності.
У відповідності до умов п.2.1. Договору купівлі-продажу від 12.03.2009 року своїми підписами продавець та покупець ствердили, що право власності на садибу переходить до покупця, тобто до неї, після підписання самого Договору.
Вона ж, в свою чергу, сплатила всю вартість придбаного майна, свідченням чому є відповідний підпис продавця – Відповідача на Договорі купівлі-продажу згідно вимог п. 3.1. Договору купівлі-продажу від 12.03.2009 року та наявність в неї технічної документації на будинок.
При зверненні до бюро технічної інвентаризації для реєстрації права власності на придбану будівлю їй було роз’яснено, що Відповідач порушив вимоги законодавства України до укладення таких угод, а саме – ухилився від його нотаріального посвідчення, хоча у відповідності до умов п. 4.2. Договору Відповідач брав на себе зобов’язання по нотаріальному посвідченню Договору купівлі-продажу від 12.03.2009 року.
Вказана обставина перешкоджає їй, як власнику придбаної садиби користуватися своїми правами, зокрема – зареєструвати своє право власності на придбану нерухомість.
З часу придбання майна у Відповідача по теперішній час вона відкрито, безперервно володіє вказаним об’єктом нерухомості, однак у відповідності до вимог Тимчасового положення “Про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно”, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України за №7/5 від 07.02.2002 року (зі змінами та доповненнями), провести державну реєстрацію свого права власності без правовстановлюючого документу не може. Вона декілька разів намагалася запросити Відповідача до нотаріальної контори в місті Оріхів для нотаріального посвідчення Договору, але він так і не з’явився у визначений час. Відтак Договір купівлі-продажу залишається нотаріально не посвідченим.
Прохає визнати дійсним договір купівлі-продажу та визнати за нею право власності на нерухоме майно - садибу за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, село Оленівка, вулиця Полякова, будинок № 3 з правом реєстрації в органах БТІ.
В судовому засіданні Представник позивача на вимогах позову наполягає.
Відповідач у судове засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позов визнає, претензій до Позивача не має.
Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, заслухавши доводи Представника позивача та вивчивши матеріали справи, встановив, що садиба в селі Оленівка по вулиці Полякова, будинок 3 згідно довідок Новотавричеської сільської ради Оріхівського району за №№160,161,162 від 27.04.2009 року та технічної документації належала ОСОБА_3.
Згідно свідоцтва про смерть серії І-ЖС №274940, виданим виконкомом Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області, актовий запис №32, ОСОБА_3 померла 23 грудня 2003 року. Після смерті ОСОБА_3 садиба перейшла у власність її доньці – Відповідачеві по справі, з якою та разом проживала в цій садибі і вела спільне господарство, підтвердженням є довідка №163 від 27.04.2009 року. ОСОБА_2 являється рідною дочкою ОСОБА_3, підтвердженням чого є її свідоцтво про народження та шлюб, яка у визначений законом шестимісячний термін не зверталася до державної нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини матері, але володіла та користувалася зазначеною садибою, що в контексті ст. 1268 Цивільного кодексу України підтверджує факт прийняття нею спадщини, однак не оформила у відповідності до вимог чинного законодавства своє право власності.
У відповідності до ксерокопії договору купівлі-продажу від 12 березня 2009 року, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно вимог ст.ст. 202, 203, 204, 205, 207 ЦК України, на підставі якого ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 придбала садибу за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, село Оленівка, вулиця Полякова, будинок № 3.
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, що визначено ст. 334 ЦК України.
У відповідності до ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
На підставі ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів і відповідно до вимог ст. 334 ЦК України право власності переходить до набувача майна з моменту його передачі.
Відповідач в поданій заяві прохає суд позов задовольнити, так як вимоги Позивача обґрунтовані, і претензій до Позивача не має.
При таких обставинах, суд вважає, що Позивач є фактичним власником нерухомого майна – садиби за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, село Оленівка, вулиця Полякова будинок № 3.
На підставі вищесказаного, керуючись ст.ст.15, 16, 202, 203, 204, 205, 207, 328, 331, 334, 377, 381 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 15, 80, 118-120 Цивільного процесуального кодексу України , -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору та визнання права власності на нерухомість задовольнити повністю.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу від 12.03.2009 року, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно - садибу, що розташована на земельній ділянці загальною площею 0,2115 га за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, село Оленівка, вулиця Полякова, будинок №3 (три) та складається з житлового будинку та господарсько-побутових будівель з правом реєстрації в підприємствах бюро технічної реєстрації.
На дане рішення може бути подано заяву на оскаржене протягом 10 діб та апеляційна скарга протягом 20 діб після подання заяви на оскарження рішення до апеляційного суду Запорізької області через Оріхівський районний суд Запорізької області.
Суддя Оріхівського районного суду: Н.В.Огієнко