ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2007 р. | № 08/214-06(53/221-05) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В., |
суддів : | Бакуліної С.В., Глос О.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги | Приватного підприємства “Південтрансбуд – “Основа” |
на постанову | від 24.01.2007 року Харківського апеляційного господарського суду |
у справі | № 08/214-06(53/221-05) |
господарського суду | Харківської області |
за позовом | ДКПКГ “Харківкомуночиствод” |
до 3-я особа на боці відповідачів: | 1. Дочірнього підприємства командитного товариства “Південтрансбуд - Основа”; 2. СТГО Південна залізниця Основ’янське будівельно-монтажне експлуатаційне управління |
про | стягнення 11 786,95 грн. |
в судовому засіданні взяли участь представники : |
від позивача: | Болибік І.О. (довіреність №2741 від 10.10.2006 р.) |
від відповідача-1: | Жемчугов О.М. (довіреність №6/03 від 21.03.2007р.) |
від відповідача-2: третя особа: | не з’явились не з’явились |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Харківської області (суддя Ковальчук Л.В.) від 19.09.2006 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Могилєвкін Ю.О., судді –Пушай В.І., Плужник О.В.) від 24.01.2007 року, у справі № 08/214-06 позовні вимоги задоволено; стягнуто з ДП КТ автобази “Південтрансбуд –Основа” на користь ДКПКГ “Харківкомуночиствод” заборгованість за послуги водовідведення у розмірі 11 786,95 грн., 117,87 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі ПП “Південтрансбуд –Основа” просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.526 ЦК України, п.21.1 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селах України, ст.33, 11112 ГПК України.
У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує викладені в ній доводи.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача-1, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 28.11.2002 року між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір № 9299/44-АП-1 на приймання стічних вод, відповідно до умов якого позивач зобов’язався приймати від відповідача-1 стічні води на умовах договору, а відповідач сплачувати кошти за отримані послуги по прийманню стічних вод.
Згідно з п.4.2 вказаного договору, розрахунки за послуги водовідведення проводяться в порядку передоплати із розрахунку 80% обсягу водопостачання попереднього місяця не пізніше 5-го числа цього місяця, з використанням бланків вимог-доручень, які направляються в банк, обслуговуючий “абонента”; повний розрахунок вартості послуг водовідведення проводиться до 5-го числа наступного місяця по фактичному обсягу водопостачання і водовідведення і оформляється актом звірок на підставі показників водовимірювальних приладів, а у разі їх відсутності згідно до п.2.1.
Відповідно до п.2.1 Правил користування системи комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994 року за №65, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.07.1994 року за №165/374 (далі Правила), кількість стічних вод, що потрапляє у каналізацію визначається по кількості води, яка надходить з комунального водопроводу або з місцевих джерел. Отже, виходячи з положень наведеного пункту Правил, обсяг водовідведення визначається пропорційно до обсягу водопостачання.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача-1 заборгованості за договором (з урахуванням пені та індексації) в сумі 11 786,95 грн., зазначаючи, що свої обов’язки по наданню відповідачу-1 послуг по водовідведенню в період з серпня 2004 року по червень 2005 року виконав в повному обсязі, однак оплати в сумі 5 333,08 грн. за надані послуги останній не здійснив.
Судами встановлено, що обсяг фактичного водопостачання відповідачу-1 у спірний період підтверджується рахунками-фактурами КП ВТП “Вода” №140247, №131673,№123611, №115861, №107931, № 99477, № 92706, № 82866, № 74293, № 66549, № 58768, № 43234, виставленими останнім до оплати відповідачу-1 відповідно до укладеного між ними договору №9851 від 01.12.2004 року, які підписані посадовими особами обох підприємств, скріплені відповідними печатками, та не суперечать ні умовам договору, укладеного позивачем і відповідачем, ні нормативним актам, що регулюють правовідносини у сфері надання послуг з водовідведення підприємствами каналізаційного господарства абонентам.
Відповідач свої обов’язки щодо сплати коштів за отримані послуги по водовідведенню не виконав, рахунки на оплату послуг водовідведення, направлені на його адресу (т.1. а.с.23-50), не сплатив, наполягаючи на тому, що використана вода, яка надходила з комунального водопроводу, в спірний період ним не скидалась у каналізацію, а як самостійно, так і засобами Основ’янського будівельно-монтажного експлуатаційного управління вивозилася, оскільки скид вод здійснити було неможливо через забиття каналізаційних систем.
Судами встановлено, що матеріали справи не містять належних доказів вивозу води відповідачем-1 власними засобами, чи засобами будь-якого іншого підприємства. Відповідно до заяви від 06.09.2006 року за №1865 СТГО Південна залізниця в особі структурного підрозділу Основ’янського будівельно-монтажного експлуатаційного управління повідомило, що з ДП КТ автобазою “Південтрансбуд – Основа” договірних відношень не має, послуги з вивезення стічних вод відповідачу-1 не надавались.
Оцінивши надані відповідачем-1 акт від 20.03.2003 року та акт від 31.01.2005 року (т.2 а.с.148, 149), суди встановили, що в них відсутні будь-які посилання на факт забиття каналізаційної системи. Разом з тим, зі схеми каналізаційної мережі підприємства відповідача (т.2 а.с.33) вбачається, що каналізаційна система обладнана двома контрольними колодязями (контрольний колодязь № 1 на вул. Достоєвського, та контрольний колодязь № 2 на вул. Заводській), через які стічні води потрапляють до міської каналізаційної мережі, і відповідачем в будь-якому випадку не доведено факту неможливості проводити скид стічних вод через контрольний колодязь №2. Щодо листів № 49/10 від 28.10.2003 року та № 12/03 від 15.03.2004 року, на які також посилається відповідач-1 в обґрунтування своїх заперечень, то вони не можуть бути доказами забиття каналізаційної системи в спірний період з 01.08.2004 року по 01.07.2005 року (т.3 а.с.10, 11).
Звідси висновок, що обсяг водопостачання відповідачу-1 за спірний період склав 532 куб. м., і скид даного обсягу води не до міської системи каналізації останнім не доведено.
Відповідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи вказане, а також те, що відповідачем-1 не надано доказів погашення заборгованості, позовні вимоги в частині стягнення 5 333,08 грн. основного боргу задоволені правомірно. Перевіривши правильність нарахування позивачем пені в сумі 4 444,71 грн., відповідно до п. 4.4 договору № 9299/44-АП-1 від 28.11.2002 року, індексу інфляції в сумі 290,90 грн. відповідно до п.4.6 цього ж договору, а також нарахування підвищеного тарифу за скид стічних вод без одержання необхідного дозволу в сумі 1 719,07 грн., відповідно до п.6.9.2 Правил прийняття стічних вод абонентів у каналізаційну мережу м. Харкова, суди дійшли вірного висновку, що дані суми також підлягають стягненню.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, а також те, що доводи касаційної скарги ґрунтуються на невірному тлумаченні положень матеріального права та процесуального законодавства, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст. 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ПП “Південтрансбуд - “Основа” від 22.02.2007 року №4/02 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2007 року у справі № 08/214-06(53/221-05) залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2007 року у справі № 08/214-06(53/221-05) –без змін.
Головуючий-суддя | К.Грейц |
С у д д і | С.Бакуліна О.Глос |