Справа № 750/11454/13-ц

Провадження № 2/750/3064/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2015 року м.Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого – судді Литвиненко І. В.

за участю секретаря Кравченко І. В.,

за участю законного представника позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, відповідачів – ОСОБА_1, ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_4, представника третьої особи – ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6, в інтересах якої діє її законний представник ОСОБА_1 до ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8 про вселення, встановлення порядку користування житловим приміщенням, зобов’язання усунути перешкоди в користуванні квартирою,

третя особа – орган опіки та піклування Деснянської районної у м. Чернігові ради,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_9 звернулась до суду в інтересах доньки ОСОБА_9 з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8 про вселення ОСОБА_6 та її законного представника ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 та просила встановити між співвласниками квартири порядок користування квартирою 7 в буд. 9 по вул.. Родимцева у м. Чернігові, за яким виділити в користування ОСОБА_6 кімнату 17 кв.м та балконом, а ОСОБА_7 – кімнату площею 11,4 кв. м та кладовою, кухню, коридор, санвузол залишити в спільному користуванні, а також просила зобов‘язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні квартирою ОСОБА_6 шляхом передачі законному представнику ОСОБА_6 шляхом передачі законному представнику малолітньої - ОСОБА_1 дублікатів ключів від вхідних дверей до квартири АДРЕСА_2. Позовні вимоги мотивувала тим, що малолітня ОСОБА_6 є співвласником квартири АДРЕСА_3, однак відповідачі чинять перешкоди у користуванні цією квартирою.

В судовому засіданні законний представник позивача та її представник подали заяву про уточнення позовних вимог та просили вселити неповнолітню ОСОБА_6 із матір‘ю в квартиру АДРЕСА_4, встановити порядок користування зазначеною квартирою: виділити в користування ОСОБА_6 кімнату площею 11,4 кв. м та кладовою, а ОСОБА_7 – кімнату площею17 кв.м та балконом, кухню, коридор, санвузол залишити в спільному користуванні, зобов‘язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні квартирою ОСОБА_6 шляхом передачі законному представнику ОСОБА_6 шляхом передачі законному представнику неповнолітньої - ОСОБА_1 дублікатів ключів від вхідних дверей до квартири АДРЕСА_2, подану заяву підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнали позов в частині вселення неповнолітньої ОСОБА_6, в іншій частині позову просили відмовити, так як категорично заперечують проти вселення ОСОБА_1, яка не зареєстрована в спірному приміщенні не є співвласником, також повідомили, що надали ключі ОСОБА_6 та вона безперешкодно приходить до спірної квартири. Представник відповідача ОСОБА_4 визнав в частині вселення, в іншій частині просив відмовити, у зв’язку із тим, що вселення в спірне житло ОСОБА_1 порушить право власності на квартиру відповідача ОСОБА_7, дитина досягла 14 років і має право проживати з матір’ю або батьком, окрім того зазначив, що мати дитини також повинна нести обов’язок щодо забезпечення дитини належними житловими умовами для її проживання.

Представник органу опіки та піклування вважав, що позовні вимоги підлягають задоволенню та просив суд прийняти рішення по справі з врахуванням інтересів дитини.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_7 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 23.12.2010 року, що підтверджено відповідним свідоцтвом серії 1-ЕЛ № 040725 (а.с. 6 том 1). Неповнолітня ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 є дочкою ОСОБА_1 та ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 5 том 1)

Неповнолітня ОСОБА_6 та її матір ОСОБА_1 фактично проживають у ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується актом (а.с. 11 том 1). Цим житлом вони користується на підставі договору позички від 27.11.2009 року (а.с. 124 том 1). ОСОБА_1 зареєстрована у квартирі своїх батьків за адресою: АДРЕСА_5.

ОСОБА_1 та його доньці ОСОБА_6 належить на праві власності квартира АДРЕСА_6 в рівних частинах,що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло, виданого Деснянською районною у м. Чернігові радою 25.09.2007 рокута витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 113, 114). ОСОБА_7 та його дочка ОСОБА_6 зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання (а.с. 121 том 2)

Батько дитини ОСОБА_1 фактично проживає у ІНФОРМАЦІЯ_4. Крім нього у спірній квартирі проживають його батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 без реєстрації.

Під час перебування у шлюбі, ОСОБА_1 та ОСОБА_1, за домовленістю з батьками чоловіка ОСОБА_1 переїхали проживати в квартири одне одного без зміни власності з метою покращення умов проживання подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_1 та їх дітей, оскільки квартира батьків має більшу житлову площу. Вказаний факт визнають сторони, а отже він у відповідності до ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню. Ці обставини підтверджені і визнані в судовому засіданні обома сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст.. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, таким чином, якщо особа є власником нерухомого майна, вона має право, крім іншого ним користуватися.

Згідно вимог ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Свідки ОСОБА_10 ОСОБА_11, ОСОБА_12 підтвердили той факт, що у ОСОБА_6 наявні ключі від квартири АДРЕСА_2, оскільки вона сама приходила до під’їзду відкривали власними ключами під’їзд та квартиру, ніхто не чинить їй перешкоди у користуванні квартирою. Цей факт підтвердила і сама ОСОБА_6, яка була опитана в судовому засіданні та повідомила, що у неї наявні ключі від цієї квартири, але в ній вона бажає проживати із матір’ю – ОСОБА_1

Відповідно до ч. 4 та 5 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Оскільки відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнаний позов щодо вселення ОСОБА_6 до спірної квартири, суд вважає, що в частині вселення її в квартиру позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 ЦК України, фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Квартира АДРЕСА_2 є об’єктом спільної часткової власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Згідно із ч. 2 ст. 369 ЦК України, розпорядження майном, що є у спільній власності, здійснюється за згодою всіх інших співвласників.

Відповідно до ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою.

Як випливає із статті 156 ЖК України співвласник жилого будинку, квартири вправі вселити в належне йому житлове приміщення членів своєї сім’ї за згодою всіх інших співвласників. А отже вселення у спірну квартиру матері неповнолітньої ОСОБА_6 – ОСОБА_1 порушить права іншого співвласника – ОСОБА_7, оскільки ОСОБА_1 не є членом його сім’ї, не має права власності на цю квартиру, не зареєстрована в ній, а отже не має права на користування цією квартирою, а вселення її в цю квартиру може мати місце лише за згодою іншого співвласника - ОСОБА_7, який своєї згоди на вселення не надає, також відсутні підстави для усунення перешкод в користуванні квартирою ОСОБА_6 шляхом передачі законному представнику ОСОБА_6 шляхом передачі її законному представнику ОСОБА_1 дублікатів ключів.

Відповідно до ч. 3  ст.358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Квартира АДРЕСА_2 складається  із двох коридорів, площею 4,3 та 1,8 кв.м, санвузла, площею 2,8 кв. м, кухні 5,2 кв. м, кладової 2,3 кв. м, балкону 1,3 кв. м та двох житлових кімнат: площею 17 кв.м., яка є прохідною та 11,4 кв.м., отже встановлення порядку користування майном, який відповідав би часткам сторін у праві спільної часткової власності є неможливим. Хоча кімната, яку просить виділити позивачу його законний представник є меншою по площі – 11,4 кв. м, однак суд вважає, що виділення в користування неізольованої (прохідної) кімнати, площею 17 кв. м, яку буде використовувати позивач для проходу до своєї кімнати площею 11,4 кв. м, в яку можна зайти лише із кімнати, яку вона просить виділити відповідачу, порушить права позивача, оскільки фактично ця кімната залишить в спільному користуванні.

Суд не може застосувати до даних правовідносин правову позицію висловлену ВСУ у постанові № 6-12цс13 від 3 квітня 2013 року, на яку посилався представник позивача, оскільки правовідносини, з приводу яких висловлена дана правова позиція та правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі не є ідентичними, у справі, що переглядалась ВСУ, була наявна домовленість співвласників про порядок володіння і користування майном, що є їх спільною частковою власністю, оформлена нотаріально посвідченим договором, згідно із яким одному із співвласників було виділено неізольоване приміщення в користування, і частки, які були виділені в користування, не точно відповідали належним співвласникам часткам, а спір виник між новим співвласником з приводу користування цим майном, у зв’язку із чим ВСУ висловив правову позицію, за якою, домовленість співвласників про порядок володіння і користування майном, що є їх спільною частковою власністю, оформлена нотаріально посвідченим договором, є обов'язковою для майбутніх співвласників при здійсненні ними правомочностей володіння і користування спільним майном. У даній справі згоди на надання в користування неізольованої кімнати відповідач ОСОБА_1 не надав

Враховуючи вищенаведене, у задоволенні позовних вимог про встановлення порядку користування квартирою між співвласниками та усунення перешкод шляхом передачі ключів ОСОБА_1 та її вселення слід відмовити.

Керуючись ст.. ст. 358, 383, 391 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 174, 208, 209, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позовні вимоги ОСОБА_6, в інтересах якої діє її законний представник ОСОБА_1 до ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8 про вселення, встановлення порядку користування житловим приміщенням, зобов’язання усунути перешкоди в користуванні квартирою – задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_6 до квартири АДРЕСА_6.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя