ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

15 березня 2007 р.

№ 2-342

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого -судді

Грека Б.М. -(доповідача у справі)

 

суддів :

Стратієнко Л.В., Самусенко С.С.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ОСОБА_1 та ОСОБА_2

 

на  постанову

Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10.06.04

 

та ухвалу

Апеляційного суду Харківської області від 17.11.04

 

у справі

№2-342 Червонозаводського районного суду м. Харкова

 

господарського суду

ОСОБА_3

 

за позовом

Закритого акціонерного товариства “Червоно заводський УСТЦ”

 

до	Закритого акціонерного товариства “Червоно заводський УСТЦ”

 

треті особи

ОСОБА_1, ОСОБА_2

 

про	внесення змін до установчого договору

 

за участю представників від:

 

позивача

не з'явилися, були належно повідомлені

 

відповідача

не з'явилися, були належно повідомлені

 

В С Т А Н О В И В :

В липні 2003 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про визнання рішення загальних зборів ЗАТ “Червонозаводсткий учбовий спортивно-технічний центр” недійсним. В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_3 зазначала, що вона є засновником ЗАТ “Червонозаводсткий учбовий спортивно-технічний центр”, згідно установчого договору від 26.09.96. 20 грудня 2000 року відбулися загальні збори акціонерів ЗАТ “Червонозаводський УСТЦ”, рішенням якого до складу засновників введені ОСОБА_1 і  ОСОБА_2, що стало підставою для ухвалення рішення про внесення змін до Установчого договору підприємства щодо розподілу часток у Статутному фонді та ухвалення рішення про вихід зі складу засновників Червонозаводського РО ОСОУ,  ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9.

 

У заяві стверджувалось, що про проведення загальних зборів акціонерів позивачка не була повідомлена, рішення суперечить вимогам чинного законодавства щодо внесення змін в Установчий договір рішенням загальних зборів акціонерів. Особи, бажаючі брати участь в діяльності товариства, після його створення і придбання акцій є акціонерами, але не засновниками. В результаті розподілу акцій було допущено порушення її прав щодо придбання акцій.

 

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10 червня 2004 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені. Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17.11.04 відхилено апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, а рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10 червня 2004 року залишено без змін.

 

Не погоджуючись з ухваленими судовими актами, суб'єкти касаційного оскарження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять змінити рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10.06.04 в частині введення до складу засновників товариства ОСОБА_1, ОСОБА_2 та внесення змін в засновницький договір. Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 17.11.04 про визнання рішення загальних зборів ЗАТ “Червонозаводський УСТЦ” від 20.12.00 недійсними в частині введення до складу засновників товариства ОСОБА_1, ОСОБА_2 та внесення змін до засновницького договору.

 

В обґрунтування поданої скарги заявники посилаються на те, що судами не прийнято до уваги ті обставини, що товариство створено в 1996 році, втім до проведення загальних зборів в 2000 році акціонери не оплатили в повному об'ємі свої внески до статутного фонду.

 

Судами безпідставно не прийняті, як безумовні докази присутності заявниці (позивача) на зборах 20.12.00, покази свідків ОСОБА_10, ОСОБА_1, які були присутні на зборах та підтвердили факт присутності ОСОБА_3 на зборах товариства. Судами не прийнято до уваги ст. 33 Закону України “Про господарські товариства”, якою встановлено строки оплати акцій та порядок їх реалізації товариством в разі не оплати у встановлений строк. Статутом товариства порядок реалізації неоплачених акцій не передбачено, отже обмежень щодо придбання акцій товариства не існувало.

 

В судових актах не дано оцінки тому факту, що в протоколі від 20.12.00 йдеться  про перерозподіл часток в статутному фонді, частки (акції) фактично були реалізовані, що підтверджується прибутковими касовими ордерами. Окрім того, скаржники вважають, що частка позивача в статутному фонді, після реалізації товариством раніше неоплачених акцій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та зарахування їх до складу засновників не змінилась, що виключає факт порушення її прав. Визнаючи незаконним придбання акцій ОСОБА_2 та ОСОБА_1, суд без встановлення права власності на акцію, визнав таке право за ЗАТ “Червонозаводський УСТЦ”, таким чином суд вийшов за межі заявленого позову.

 

Окрім того, скаржники вважають, що в оскаржуваних судових актах не наведено підстав, необхідних для визнання протоколу загальних зборів акціонерів товариства недійсним недійсним відповідно до приписів Цивільного кодексу України, “Закону України “Про господарські товариства”.

 

Апеляційним судом Харківської області не було в повному об'ємі та всебічно перевірено законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

 

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши подані документи та матеріали справи щодо відповідності ухвалених судових актів нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

 

Закрите акціонерне товариство “Червонозаводський учбовий спортивно-технічний центр” створено відповідно до установчого договору 26.09.96. Умовами засновницького договору передбачено, що статутний фонд центру становить 20000 грн., розподілених на 5-акцій, номінальною вартістю 400 грн. кожна. Згідно статті 8 Статуту товариства, акції розповсюджуються між засновниками в порядку, визначеному засновницьким договором.

 

ЗАТ “Червонозаводський УСТЦ” було зареєстровано в Виконкомі Харківської міської ради народних депутатів розпорядженням № 1920 від 01.10.96. Рішенням загальних зборів ЗАТ “Червонозаводський УСТЦ” від 20 грудня 2000 року було внесено зміни щодо введення до складу засновників підприємства ОСОБА_1, ОСОБА_2 та здійснено перерозподіл акцій товариства. За даними протоколу № 3 загальних зборів акціонерів ЗАТ “Червонозаводський УСТЦ” від 20.12.00 слідує, що на зборах акціонерів були присутні 8 акціонерів, що володіють 36% простих іменних акцій, (право на голосування на зборах можливе за наявності 74% акцій, що приймають участь в проведенні зборів).

 

В основу судових актів судом першої та апеляційної інстанції покладено те, що згідно зі ст. 41 Закону України “Про господарські товариства” вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів, які повинні скликатися в порядку, встановленому ст. 43 цього Закону. В той же час, докази того, що вказаний порядок скликання був дотриманий, у справі відсутні. Суд першої інстанції та апеляційний суд на підставі аналізу матеріалів справи, пояснень сторін та свідків, відхилив твердження свідків про присутність на зборах акціонерів позивачки ОСОБА_3

 

За таких обставин суд першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про те, що загальні збори акціонерів 20.12.00 були проведені з грубим порушенням законодавства, а ухвалене рішення загальних зборів не повинно визнаватись таким, що породжує правові наслідки.

 

Колегія суддів вважає, що висновки зроблені в судових актах щодо істотності впливу відсутності позивача на прийняття загальними зборами рішень є обґрунтованим та є правовою підставою для визнання недійсним прийнятих загальними зборами рішень.

 

Положеннями ст. ст. 28, 30 Закону України “Про господарські товариства” встановлено порядок придбання акцій між засновниками. Можливість перерозподілу акцій між засновниками і особами, що не є такими, Закон не передбачає. Суди двох інстанцій вірно зробили висновок щодо неправомірності розподілу акцій між ОСОБА_1 і

ОСОБА_2, оскільки вони не є засновниками товариства, що вбачається із засновницького договору.

 

Отже, наведене спростовує твердження скаржників про те, що при проведенні загальних зборів акціонерів не було допущено порушень законодавства, що регулює дані правовідносини, а ухвалені рішення по результатам проведення зборів є правомірним.

 

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суди обох інстанцій дійшли вірного висновку про те, що рішення, прийняте на зборах, (засідання яких проведено з порушенням встановлених установчими документами та чинного законодавства), не може породжувати правових наслідків. Недодержання вимог правових актів, які регулюють процедуру проведення зборів та ухвалення відповідних рішень на зборах, є підставою для визнання  його недійсним.

 

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами дана вірна юридична оцінка обставинам справи, рішення місцевого та апеляційного суду відповідає чинному законодавству України та матеріалам справи, а отже, підстав для його скасування не вбачається.

 

Враховуючи наведене  та  керуючись  ст.ст.  111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ Господарського  процесуального кодексу  України,  Вищий    господарський    суд   України 

 

П О С Т А Н О В И  В   :

 

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10.06.04 та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 17.11.04 по справі № 2-342 залишити без змін. Матеріали справи надіслати до Червонозаводського районного суду м. Харкова.

 

 

 

Головуючий - суддя                                                                      Б. Грек

 

Судді                                                                                                    Л. Стратієнко

 

                                                                                                    С. Самусенко