ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2007 р. | № 16/459-05-10489 |
Вищий господарський суду України в складі колегії
суддів: | К.В.Грейц –головуючого, С.В.Бакуліної, О.І.Глос, |
розглянувши касаційну скаргу | Державного підприємства “Іллічівський морський торговельний порт” |
на постанову | від 12.12.2006 |
Одеського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду Одеської області № 16/459-05-10489 |
за позовом | ТОВ “Метекс” |
до | Державного підприємства “Іллічівський морський торговельний порт” |
про | зобов’язання вчинити певні дії |
за участю представників: - позивача | Черкеса В.О. |
- відповідача | Блинцова В.В. |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Одеської області від 20.09.2006 року по справі №16/459-05-10489 (суддя Желєзна С.П.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2006 (колегія суддів у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т., Журавльова О.О.), позовні вимоги ТОВ „Метекс” до ДП „Іллічівський морський торговельний порт” (з врахуванням їх змін) задоволені, зобов’язано відповідача скоригувати дані податкового обліку результатів сумісної діяльності без створення юридичної особи на території України за договором №380-0/50-0 (нова редакція) від 02.03.2001, відображені в Звіті про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи за перше півріччя 2005 року наступним чином: 1.8. в рядку Звіту код № 04 замість 12958,7 відобразити 9946,4; 1.9. в рядку Звіту код № 04.1 замість 9696,1 відобразити 6683,8; 1.10. в рядку Звіту код № 06 замість 12958,7 відобразити 9946,4; 1.11. в рядку Звіту код № 07 замість 6008,2 відобразити 9020,5; 1.12. в рядку Звіту код № 08 замість 4506,1 відобразити 6765,4; 1.13. в рядку Звіту код № 09 замість 1502,1 відобразити 2255,1; 1.14. в рядку Звіту код № 10 замість 1502,1 відобразити 2255,1.
Рішення та постанова у справі мотивовані тим, що при визначенні результатів спільної діяльності за перше півріччя 2005 року відповідачем - ДП „Іллічівський морський торговельний порт” - була зменшена сума валового доходу на суму адміністративно-управлінських та загально-експлуатаційних витрат, що підтверджується висновком судово-економічної експертизи № 1415 від 30.06.2006 Одеського НДІСЕ, яким встановлено факт відсутності належних доказів безпосереднього зв’язку між здійсненими ДП „Іллічівський МТП” витратами та спільною діяльністю, в зв’язку з чим порушено вимоги п. 3.1 ст. 3, п. 4.3 ст. 4, п. 5.2, 5.3, абз. 4 п. 5.3.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та Порядку ведення податкового обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затвердженого наказом ДПА України від 30.09.2004 № 571, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.10.2004 за № 1389/9988, за приписами яких не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а також порушено умови пунктів 1.3 та 4.1.6 договору №380-0/50-0 (нова редакція) від 02.03.2001, відповідно до яких покладений на відповідача обов’язок ведення обліку результатів спільної діяльності є виконаним належним чином тоді, коли результат такої діяльності визначений відповідно до вимог чинного законодавства, якщо при визначенні результату спільної діяльності були припущені помилки, вони відбиваються в даних податкового обліку, отже, в даному спорі сума прибутку, що підлягає розподілу між сторонами була зменшена відповідачем на суму витрат, які не пов’язані з веденням спільної діяльності, що призвело до неможливості для позивача отримати в повному обсязі прибуток від спільної діяльності, а його порушене право підлягає захистові на підставі ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України та п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі.
Не погоджуючись з рішенням та постановою у справі, відповідач - ДП „Іллічівський морський торговельний порт” в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області, посилаючи на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та неповноту встановлення обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Зокрема, скаржник зазначає, що в порушення пунктів 13 та 14 Порядку ведення податкового обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги, що витрати спільної діяльності, які включаються до складу валових витрат (одночасно пов'язані як з власною господарською діяльністю, так і зі спільною діяльністю), визначаються розрахунково: витрати, які відносяться до спільної діяльності так відносяться до загальної суми витрат, як доходи від спільної діяльності відносяться до загальних доходів порту від основної та спільної діяльності, отже, безпосередній зв'язок таких витрат зі спільною діяльністю документально встановити неможливо тому, що зазначені витрати визначені розрахунковим шляхом, тобто, у разі встановлення прямого зв'язку витрат зі спільною діяльністю, такі витрати не розподілялися б пропорційно доходам, а були б прямими витратами спільної діяльності, які визначаються відповідно до ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
Крім того, приймаючи рішення на користь позивача на підставі п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, суд зобов'язав порт провести “коригування” податкової звітності, яка вже була подана до податкових органів, чим порушив норму ч. 2 ст. 1 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що до податкових відносин цивільне законодавство не застосовується. З встановлених судом обставин справи вбачається порушення матеріальних інтересів позивача щодо недоотримання частини прибутку, що свідчить про право позивача вимагати їх стягнення, а не коригування податкової звітності.
У відзиві на касаційну скаргу позивач –ТОВ “Метекс” зазначив про її безпідставність і невідповідність вимогам розділу ХІІ1 ГПК України, в зв’язку з чим просить залишити скаргу без задоволення, а прийняті у справі судові акти –без змін.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що правовідносини сторін за справою врегульовано договором №380-0/50-0 від 02.03.2001 (нова редакція) та додатковими угодами до нього, за умовами яких предметом договору є спільна діяльність сторін з перевалки всіх металовантажів з одного виду транспорту на інший, зберіганню, складуванню, упаковці, обв’язці і кріпленню вантажів, передвантажну їх підготовку тощо на виробничій території 1 терміналу порту (п. 1.1 договору), здійснення спільної діяльності забезпечується персоналом порту, витрати сторін за даним договором відшкодовуються за рахунок коштів спільної діяльності (п. 1.2 договору), порт веде облік результатів сумісної діяльності і є платником податків в рамках цієї діяльності (п. 4.1.6 договору), майно, передане сторонами у спільну діяльність, залишається їх власністю (пункти 5.1, 5.2 договору), розмір внесків сторін в спільну діяльність становить порт –65%, підприємство –35% (п. 5.3 договору).
На виконання умов договору, фінансовий результат спільної діяльності відображений портом у Звіті за перше півріччя 2005, згідно якого прибуток від здійснення сумісної діяльності становить 18996,9 тис. грн., а витрати у зв’язку з її проведенням - 12958,7 тис. грн., в тому числі витрати на оплату праці –3262,6 тис. грн., витрати на придбання робіт, послуг –9696,1 тис. грн.
На думку позивача, ДП „Іллічівський морський торговельній порт” припустився порушення умов договору щодо ведення податкового обліку, оскільки безпідставно включив до витрат спільної діяльності суми адміністративно-управлінських та загально-експлуатаційних витрат, які відображені в рядку № 04.1 Звіту - витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.10) в сумі 9696100 грн., та витрати на оплату праці (рядок № 04.3 Звіту) в сумі 3262600 грн., що призвело до зменшення суми прибутку від спільної діяльності, який підлягає розподілу між сторонами, в зв’язку з чим і на підставі ст. ст. 20, 173, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 16, 509, 526 Цивільного кодексу України позивач заявив в господарському суді Одеської області вимогу про зобов’язання відповідача скоригувати дані податкового обліку результатів сумісної діяльності, відображені в Звіті за перше півріччя 2005 року.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій послались на висновок судово-економічної експертизи № 1415 від 30.06.2006 Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, яким підтверджується часткове необґрунтоване включення портом до витрат спільної діяльності сум, зв’язок яких з веденням спільної діяльності в більшості випадків не можливо підтвердити документально, а зростання долі витрат з квітня 2005 року у порівнянні з 1 кварталом 2005 року стало наслідком застосування ДП „Іллічівський МТП” нового Порядку визначення доходів і покриття витрат по спільній діяльності, затвердженого начальником ДП „Іллічівський МТП” 31.03.2005, яким, зокрема, змінено порядок визначення витрат по спільній діяльності, що стали розраховуватись пропорційно доходам спільної діяльності до загальних доходів порту.
Докладно проаналізувавши порядок оподаткування спільної діяльності на території України без створення юридичної особи відповідно до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 № 334/94-ВР та Порядку ведення податкового обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затвердженому Наказом ДПА України від 30.09.2004 № 571 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 29.10.2004 за № 1389/9988, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про його порушення відповідачем, що потребує відповідного коригування податкового обліку.
Однак, висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає суперечливими, передчасними і такими, що не ґрунтуються на повно встановлених обставинах.
При вирішенні спору суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що предметом доказування у справі є не визначення правильності ведення відповідачем податкового обліку результатів спільної діяльності з метою його коригування на вимогу позивача, а встановлення обставин порушення відповідачем умов договору про спільну діяльність і застосування наслідків такого порушення з метою захисту прав позивача шляхом примусу відповідача виконати зобов’язання за договором в натурі, отже, суди не врахували, що чинне законодавство України не надає повноважень суб’єктам господарських правовідносин перевіряти, піддавати сумніву або оцінювати на предмет законності податкову звітність інших суб’єктів господарських правовідносин, натомість не обмежує цих суб’єктів в можливості звернення з позовом про відновлення порушеного права у визначений законом або договором спосіб.
Разом з тим, позивачем не зазначено, а судами не встановлено які саме умови договору та/або норми діючого законодавства зобов’язують відповідача коригувати податковий облік результатів сумісної діяльності у визначений позивачем спосіб.
При цьому посилання позивача на порушення відповідачем пункту 4.1.6 договору не можливо вважати доведеним і встановленим судом, адже, зазначені судами попередніх інстанцій зобов’язання за цим пунктом не відповідають його редакції в договорі № 380-0/50-0, згідно якої порт “веде облік результатів сумісної діяльності і є платником податків в рамках цієї діяльності”, отже, висновок суду про те, що здійснюючи облік результатів спільної діяльності в розріз з вимогами чинного законодавства, відповідач неналежним чином виконує прийняті на себе зобов'язання за договором, не відповідає матеріалам справи.
Також колегія суддів зазначає, що висновок судів попередніх інстанцій про те, що ведення відповідачем у такий спосіб податкової звітності порушує право позивача на одержання відповідної частки прибутку від ведення сумісної діяльності, свідчить про невизначеність оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, порушення якого згідно ст. 1 ГПК України є передумовою звернення до суду.
За таких обставин, не можливо вважати, що судом достеменно встановлено, які саме права позивача порушені з огляду на те, що ним самим були надані повноваження відповідачеві на ведення податкового обліку, і чи будуть відновлені ці права у обраний позивачем спосіб їх захисту.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 №11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов’язки сторін у спірних правовідносинах.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин, викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.
Однак, в порушення цих приписів і вимог ст. 84 ГПК України судами не встановлено наявність чи відсутність обставин, які входять до предмету доказування, з якими закон пов’язує настання певних правових наслідків, зокрема, цивільно-правової відповідальності за порушення зобов’язань за договором, адже, у відповідності з нормами цивільного законодавства (глава 51 Цивільного кодексу України) притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом або договором умов, сукупність яких формує склад правопорушення.
Втім, позивачем не доведено, а судами попередніх інстанцій не встановлено які саме зобов’язання і яким чином порушені відповідачем, які правові наслідки такого порушення встановлені договором або законом.
Таким чином, не встановлення судами попередніх інстанцій вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, є порушенням ч.1 ст.43 ГПК України і виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування норм матеріального права при вирішенні спору.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2006 у справі № 16/459-05-10489 господарського суду Одеської області та рішення від 20.09.2006 у цій справі скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Касаційну скаргу ДП “Іллічівський морський торговельний порт” задовольнити.
Головуючий К.В.Грейц
Судді С.В.Бакуліна