Головуючий у 1 інстанції - Смішлива Т.В.

                            Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.                            

                                                                   Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                               ПОСТАНОВА   

                          Іменем України

11 червня 2009 року                                         справа № 2-а-7065/09/1270

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

ВСТАНОВИЛА:

28.11.2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду  від 19 січня 2009 року позов задоволено частково, а саме:  визнано незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, у період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, визнано незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області щодо виплати не в повному обсязі ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, починаючи з 22 травня 2008 року та зобов'язано у правління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області  здійснити виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.

    Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати в частині задоволених вимог та постановити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.    

В судове засідання особи, які беруть участь у справі, не прибули.

    Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду змінити з наступних підстав.

    Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

    Позивач відноситься до соціальної групи «Діти війни» відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується відміткою у посвідченні (а.с.8).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р., який набрав чинності з 1.01.2007 р., ст. 111 було установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України ( 3551-12 ) "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р. положення ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнане неконституційним.

  22 травня 2008 року рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 були визнані неконституційними положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими з 01 січня 2008 року були внесені зміни зокрема до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо виплати замість пенсії підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з вказаними рішеннями Конституційного Суду України та ч.2 ст. 152 Конституції України закони, визнані неконституційними, втрачають силу з моменту прийняття рішення про їх неконституційність.

    На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-5, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.

Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" затверджений на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривні, з 1 липня - 482 гривень, з 1 жовтня - 498 гривень.

    Враховуючи положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист інвалідів війни», керуючись таким принципом адміністративного судочинства як верховенство права, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, колегія суддів вважає правильними висновки місцевого суду щодо необхідності задоволення позовних вимог.

Водночас суд першої інстанції при розгляді справи визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачеві доплати до пенсії, як дитині війни, за період з 22 травня 2008 року та зобов'язав відповідача здійснити нарахування і виплату щомісячної доплати до пенсії позивача у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 22 травня 2008 року. При вивченні матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до суду з зазначеними вимогами за період з 2006 року по 2007 роки та за 6 місяців 2008 року (заявлені  позовні вимоги не змінювалися, не уточнювалися, в судовому засіданні позивач участі не приймав). Суд, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, починаючи з 22.05.2008 р., в мотивувальній частині постанови помилково послався на положення ч.2 ст. 11 КАС України, в якій мова йде про можливість суду вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять . В позовній заяві позивач зазначив, що просить захистити свої права за період з 01.01.2006 р. до 31.12.2007 р., та за 6 місяців 2008 року, а саме з 01 січня 2008 року по 30 червня 2008 року, не просивши ухвалювати рішення за весь 2008 рік. Суд задовольнив вимоги позивача за 2008 рік частково - з 22 травня 2008 року, при цьому не вказавши дату закінчення вказаного періоду виплати. Тобто, суд першої інстанції допустив грубе порушення норм процесуального права, вирішивши не заявлені позовні вимоги, тому постанова суду в частині вирішення вимог за 2008 рік, не заявлених позивачем, підлягає зміні.

    В іншій частині постанова місцевого суду сторонами не оскаржена, тому апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишена без змін.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 201, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області  - задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 січня 2009  року  у справі № 2-а-7065/09 за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області « про визнання бездіяльності незаконною та стягнення підвищення до пенсії » - змінити.

Замінити в абзацах 2, 3 резолютивної частини постанови Луганського окружного адміністративного суду від 19 січня 2009  року  у справі № 2-а-7065/09 слова «з 22.05.2008 року» на «з 22.05.2008 року по 30.06.2008».

В решті постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 січня 2009  року  у справі № 2-а-7065/09 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили.

    Головуючий:                               І.В.Сіваченко

    Судді:                             С.П.Дяченко

                                    О.А.Нікулін