Головуючий у 1 інстанції - Островська О.П.

                                              Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

                                                                   Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                          П О С Т А Н О В А   

          Іменем України

11 червня 2009 року                                         справа № 2-а-6207/09/1270

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

В С Т А Н О В И Л А :

    В листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області  у виплаті одноразової грошової допомоги за 2004, 2007-2008 роки та стягнути недоотримані кошти, передбачені ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту», як інваліду війни 3 групи.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду  від 22 січня 2009 року позов було задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за зазначеним видом грошової допомоги за 2004, 2007-2008 роки.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме: питання щодо розміру разової грошової допомоги ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вирішується відповідно до закону про державний бюджет на відповідний рік, яким установлюються розмірі цієї допомоги.

Особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу обґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1 є інвалідом війни 3 групи.

Фактично позивач отримав від Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області  в 2004 році - 130 гривень, в 2007 році - 300 гривень, а в 2008 році - 350 гривень.

Статтею 13 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що інвалідам війни 3 групи виплачується щорічна одноразова допомога до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

Однак Законом України від 27 листопада 2003 року № 1344-1V «Про Державний бюджет України на 2004 рік» (ст. 44) інвалідам війни, до яких відноситься позивач, взагалі в 2004 році не передбачена виплата щорічної разової допомоги, а законами України від 23 грудня 2004 року № 2285-ІУ «Про Державний бюджет України на 2005 рік» (ст. 34) та від 20 грудня 2005 року №3235-ІУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (ст. 30) установлено виплату цієї допомоги інваліду війни лише в розмірі, виплаченому відповідачем.    

Зазначені закони України, в період з 5 травня по 30 вересня відповідних років, протягом якого позивач міг отримати грошову допомогу (ч.4 ст. 17-1 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ), не визнані неконституційними. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня інвалідам війни.

Отже, для вирішення цього спору суду першої інстанції необхідно було визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними статтями (44, 34, 30) законів України «Про Державний бюджет України на 2004-2006 роки» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей 44, 34, 30 відповідно законів України «Про Державний бюджет України на 2004-2006 роки».

Таку правову позицію висловив і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 22 липня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2до Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. за № 6-рп ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлювався розмір щорічної разової допомоги до 05 травня у розмірах менших, ніж передбачено Законом визнано такою, що не відповідає Конституції України.

Положення п.п. «б» п.п. 2 пункту 20 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», згідно якого розмір допомоги до 5 травня визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України" визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 10-рп від 22.05.2008 р.    

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають силу з дня постановлення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, Рішення Конституційного суду України зворотної сили не мають.

Відповідач сплатив визначені діючим на час виплат законодавством суму щорічної разової допомоги до Дня Перемоги, доки Закони України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів» ще не були визнані неконституційними. Тобто, на час вчинення оскаржуваної дії (сплати певної суми) орган владних повноважень діяв в межах закону, тому його дії не можна вважати протиправними.

Відтак місцевий суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині задоволення вимог позивача, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з відмовою в позові.

Керуючись ст.ст. 195-196, п.3  ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 206, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області  - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2009 року у справі № 2-а-6207/09/1270 - с касувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області «про оскарження дій, стягнення сум» - в ідмовити .

    Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили.

    Головуючий:                               І.В.Сіваченко

    Судді:                                 С.П.Дяченко

                                    О.А.Нікулін