суддя-доповідач  1 інстанції - Ковальова Т.І.

 суддя -  доповідач  - Бадахова Т.П.

                        ДОНЕЦЬКІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                ПОСТАНОВА

                                                      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня  2009  року                                                                       справа № 2-а-5051/09/1270    

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого:        Бадахової Т.П.

суддів :                                                             Ханової Р.Ф., Старосуда М.І.

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання відмови в нарахуванні і виплаті підвищення до пенсії як дитині війни неправомірною, зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та постійно проводити підвищення до пенсії.

    Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2009 року (арк. справи 17-18) позов задоволений частково, в наслідок чого визнана неправомірною  бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії, зобов'язано відповідача здійснити виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.

В апеляційній скарзі відповідач (арк. справи 20-21) просить скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог на підставі того, що законодавством не прийнято жодного нормативного акту, який би встановлював мінімальний  розмір пенсії за віком для розрахунку доплат.

Сторони у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження,  відноситься до категорії «діти війни». (арк.спр.6,10).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-4, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний  захист  дітей  війни" з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка  виплачується  замість  пенсії,  відповідно до статті 6 Закону України  «Про соціальний захист  дітей  війни» виплачується особам,  які є інвалідами  (крім тих, на яких поширюється  дія  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті  6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

 Таким чином, право на отримання підвищення до пенсії  в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни, виникає з моменту проголошення цього рішення, тобто з 09.07.2007 року.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, правильним висновок суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача проводити доплату у вигляді 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Беручи до уваги  позовні вимоги  позивача, а саме: зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та постійно проводити підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни. при зміні розміру мінімальної пенсії за віком, колегія суддів не погоджує вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни в 2008 році, що обумовлює скасування постанови суду першої інстанції.

Тому, кінцевим строком відновлення порушеного права позивача на отримання підвищення до пенсії за віком, як дитині війни з урахуванням позовних вимог, вважати 31 грудня  2007 року.

Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни" для здійснення соціальних виплат, з огляду на  приписи статті 88 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік” та статті  113 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” в яких визначено, що в разі  недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов'язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій  між  Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені  законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі  за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.

Виходячи з вищевикладеного, з врахуванням приписів статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла до висновку про те, що постанова судом першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, що обумовлює її скасування.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

      Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському  районі Луганської області - задовольнити частково .

      Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2009 року - скасувати .  

Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському  районі Луганської області про визнання відмови в нарахуванні і виплаті підвищення до пенсії як дитині війни неправомірною, зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком - задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність  Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області  щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_2 як дитині війни з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області  здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_2 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням фактично виплачених сум .

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 грн. 70 коп.

Рішення у повному обсязі складено і підписано у нарадчій кімнаті  та проголошено  10 червня 2009 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складання  постанови у повному обсязі.

Головуючий:      Т.П.Бадахова

Судді:       Р.Ф.Ханова

                                                                                                                          М.І.Старосуд