ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2007 р. | № 47/603-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді | Добролюбової Т.В. |
суддів | Гоголь Т.Г., Рогач Л.І. |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Державного підприємства завод “Електроважмаш” |
на ухвалу та постанову | Господарського суду Харківської області від 15.11.2006 року Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.2006 року |
у справі | № 47/603-06 |
за позовом | Державного комітету України з державного матеріального резерву |
до | Державного підприємства завод “Електроважмаш” |
про | стягнення 9240860,00 грн. |
Представники сторін не реалізували право на участь у розгляді касаційної скарги про день, час і місце розгляду якої повідомлені судом вчасно.
Державним комітетом України з державного матеріального резерву у червні 2006 року заявлений позов, з урахуванням змін, про стягнення з Державного підприємства завод “Електроважмаш” 5030610,27грн. штрафних санкцій та зобов’язання відповідача повернути до державного резерву самовільно використані матеріальні цінності, зокрема, 897,78 тонн сталі динамної і 27,8 тонн прокату мідного. Обґрунтовуючи вимоги, позивач посилався на неналежне збереження матеріальних цінностей.
доповідач: Добролюбова Т.В
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.10.06, прийнятою суддею Светлічним Ю.В., порушено провадження у справі і призначено її розгляд на 20.11.06.
Державне підприємство завод “Електроважмаш” звернулось із зустрічною позовною заявою про стягнення з Державного комітету України з державного матеріального резерву 1 424 000,00 грн. збитків. Зустрічний позов вмотивований порушенням Держкомітетом приписів пункту 3 статті 7 Закону України “Про державний матеріальний резерв” щодо фінансування витрат підприємства.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.11.06, прийнятою суддею Светлічним Ю.В., зустрічну позовну заяву Державного підприємства завод “Електроважмаш” на підставі пунктів 1, 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, повернуто без розгляду. В обґрунтування ухвали, суд посилався на два порушення підприємством приписів статті 54 Господарського процесуального кодексу України: 1) до зустрічної позовної заяви не додано документів, підтверджуючих посадове становище Перетятько А.Ю. - особи, яка її підписала; 2) не надано доказів, які б підтверджували сплату державного мита у встановленому законодавством розмірі та порядку.
Харківський апеляційний господарський суд у складі головуючого –судді Бондаренко В.П., та суддів Лакіза В.В., Токар М.В. постановою від 18.12.06, резолютивну частину перевіреної ухвали від 15.11.06 залишив без змін. Обґрунтовуючи постанову апеляційний суд підтвердив, що до позовної заяви не були додані докази сплати держмита у встановленому порядку, що є самостійною підставою для повернення позову без розгляду, тому, перевірену ухвалу в цій частині залишив без змін. Окрім того, суд зазначав про відсутність підстав для повернення зустрічної позовної заяви з причин не додання документів, які підтверджують посадове становище Перетятько А.Ю., оскільки матеріали справи містять довіреність №248-1 від 15.08.06, яка надає останньому право подавати позовні заяви.
Державне підприємство завод “Електроважмаш” звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить ухвалу господарського суду Харківської області від 15.11.06 і постанову у справі скасувати, як прийняті з порушенням норм процесуального права, зокрема, приписів статті 54 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає, що апеляційна інстанція частково визначивши відсутність підстав для повернення першою інстанцією зустрічної позовної заяви залишила ухвалу без змін, чим порушила приписи статті 103, 106 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких апеляційна інстанція має право відмінити рішення частково. Разом з цим, заявник звертає увагу на те, що ним до зустрічної позовної заяви було додане платіжне доручення про сплату державного мита, що підтверджується текстом позову. Проте, платіжне доручення до скарги не залучене.
Від Державного комітету України з державного матеріального резерву відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий господарський суд України заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів процесуального законодавства, відзначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Державним комітетом України з державного матеріального резерву заявлена вимога про стягнення з Державного підприємства завод “Електроважмаш” 5030610,27грн. штрафних санкцій та зобов’язання відповідача повернути до державного резерву самовільно використані матеріальні цінності. Державне підприємство завод “Електроважмаш” звернулось із зустрічною позовною заявою від 14.11.06 №248-134, яка ухвалою господарського суду Харківської області від 15.11.06 на підставі пунктів 1, 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, повернута без розгляду. Апеляційний суд перевіряючи ухвалу суду першої інстанції дійшов правильного висновку про необгрунтованість повернення зустрічної позовної заяви на підставі пункту 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, оскільки матеріали справи містять доручення №248-1 від 15.08.06, яке підтверджує право Перетятько А.Ю. на підписання позовної заяви. Разом з цим, суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився з висновком місцевого суду щодо відсутності доказів сплати держмита у встановленому законом порядку та розмірі, що є самостійною підставою для повернення зустрічного позову без розгляду. Відповідно до приписів частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України справи порушуються за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Право відповідача на подання зустрічного позову, передбачено приписами статті 60 названого Кодексу, з якої вбачається, що відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов‘язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів, встановленими статтями 54-58 Господарського процесуального кодексу України щодо форми і змісту позовних заяв. Відповідно до приписів статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви, додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі та сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відтак, зустрічний позов повинен бути поданий з додержанням вимог встановлених статтею 57 Господарського процесуального кодексу України. Посилання скаржника на те, що ним було додане до зустрічної позовної заяви платіжне доручення про сплату державного мита, що вбачається з переліку додатків у позові, не спростовує встановленого судами попередніх інстанцій. Касаційна інстанція враховує, що належно оформлений документ про сплату держмита у встановленому розмірі при апеляційному і касаційному оскарженні також судам не надавався.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що оскаржена постанова у справі прийнята з дотриманням норм процесуального права, у зв’язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.06 у справі № 47/603-06 залишити без змін.
Касаційну скаргу Державного підприємства завод “Електроважмаш” залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
С у д д і Т. Гоголь
Л.Рогач