ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2007 р. | № 21/487 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Перепічая В.С. (головуючий), |
Вовка І.В., Гончарука П.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “КАШТАН” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2007р. та на рішення господарського суду м. Києва від 30.11.2006р. у справі за позовом Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальний поліс” до Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “КАШТАН” про стягнення сум |
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, додатку до касаційної скарги та відзиву на неї, суд
У С Т А Н О В И В :
У вересні 2006р. ЗАТ “Страхова компанія “Універсальний поліс” пред’явило в господарському суді позов до ЗАТ “Страхова компанія “КАШТАН” про стягнення 93528,06 грн. основного боргу та 39281,76 грн. пені, посилаючись на неналежне виконання останнім умов договору про факультативне перестрахування №17 від 26.01.2004р. та договору про факультативне перестрахування (ковер-нот) №05/143-1 від 13.04.2005р.
Рішенням господарського суду м. Києва від 30.11.2006р. (суддя Шевченко Е.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2007р. (судді Капацин Н.В. –головуючий, Андрієнко В.В., Розваляєва Т.С.), позов було задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 93528,06 грн. основного боргу та 36943,58 грн. пені, в іншій частині позову відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
У справі оголошувалась перерва з 21.02.2007р. на 21.03.2007р.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 12 Закону України “Про страхування” перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.
За приписом ст.987 ЦК України, за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником.
Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, між ЗАТ “Страхова компанія “Універсальний поліс” (страховик) та ЗАТ “Северсталь-груп” (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування засобів наземного транспорту №003/212 від 13.04.2005р.
У свою чергу страховиком 26.01.2004р. було укладено з ЗАТ “Страхова компанія “КАШТАН” (перестраховик) договір №17 про факультативне перестрахування (далі –Договір).
На підставі цього Договору сторони підписали 13.04.2005р. договір про факультативне перестрахування (ковер-нот) №05/143-1 (далі –Ковер-нот), за яким відповідальність перестраховика складає 100000 грн. –19,9928% від страхової суми.
Додатковою угодою №1 від 12.08.2005р. до Ковер-ноту у відповідності до Договору, сторонами об’єктом страхування було визначено майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України і пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням автотранспортним засобом, а саме Toyota Land Cruiser д.н. АА 4203 АН.
20.04.2005р. автомобіль страхувальника було викрадено.
Рішенням господарського суду м. Києва від 22.02.2006р. по справі №31/49, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2006р. та постановою Вищого господарського суду України від 20.03.2007р., викрадення 20.04.2005р. застрахованого транспортного засобу було визнано страховим випадком та зобов’язано ЗАТ „Страхова компанія „Універсальний поліс” на підставі пункту 11 Договору здійснити виплату страхового відшкодування ЗАТ „Северсталь-групп” в розмірі 460 165,60 грн.
Позивач платіжними дорученнями №434 від 05.05.2006р. та №267 від 23.05.2006р. перерахував страхувальнику 501 189,69 грн., в тому числі 460 165,60 грн. страхового відшкодування.
Розрахунок страхового відшкодування, здійснений позивачем, випливає з умов Договору і діючого законодавства та встановлений судом.
Страхове відшкодування відповідача у перестрахуванні частки ризику за Договором складало 93528,06 грн.
Відповідач, ЗАТ “Страхова компанія “КАШТАН”, не виконав своїх договірних зобов’язань і не перерахував страхове відшкодування ЗАТ „Страхова компанія „Універсальний поліс”.
Посилання відповідача на п. 6.1.1 Договору, згідно якого перестраховик не несе відповідальності та не здійснює виплати за збитками, причинами яких були намір або груба недбалість страхувальника, були обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки, як зазначено вище, рішенням господарського суду м. Києва від 22.02.2006р. по справі №31/49, що набрало законної сили, встановлено, що викрадення 20.04.2005р. застрахованого транспортного засобу є страховим випадком.
Крім того, вірним є висновок суду і про те, що станом на 20.04.2005р. позивачем було перераховано відповідачу всі чотири страхових премії, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень №468 від 14.04.2005р. та №501 від 20.04.2005р., а тому посилання відповідача на п. 3 Додаткових умов Ковер-ноту, за яким відповідальність перестраховика пропорційна фактично сплаченій перестрахувальній премії, та на те, що на день настання страхового випадку 20.04.2005р. позивачем було сплачено лише першу частину страхової премії, є помилковими.
(а.с. 73, 74)
Повернення ж відповідачем позивачу сплаченої частини страхової премії у розмірі 2925 грн. відбулося платіжним дорученням №352 від 09.11.2006р., тобто через півтора роки після настання страхового випадку.
До того ж, за приписами ч. 1 ст. 216, ч. 6 ст. 231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом же 11.9 Договору встановлено, що у разі невиконання узгоджених термінів виконання платежів за цією угодою, сторона, яка не виконала зобов’язання, сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,5% від суми платежу, яка прострочена, за кожен день затримки платежу, а тому стягнення пені є обґрунтованим.
З огляду вищевикладеного, суд доказам по справі в їх сукупності, у порядку виконання припису ст. 43 ГПК України, дав належне юридичне обґрунтування і прийшов до правильного висновку про задоволення заявленого позову в обсязі заявлених вимог.
Правильно з таким вирішення спору погодився і суд апеляційної інстанції.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновків про неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке привело чи могло привести до неправильного вирішення спору, а посилання в касаційній скарзі і на недоведеність обставин справи, як і перевірку та переоцінку доказів, то виходячи з припису ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, це виходить за межі перегляду справи в касаційному порядку.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “КАШТАН” залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2007р. та рішення господарського суду м. Києва від 30.11.2006р. без змін.
Головуючий В.Перепічай
С у д д і
І.Вовк
П.Гончарук