ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2007 р. | № 10/145-5/1/182-4/3/793 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О.В. –головуючого Коробенка Г.П. Фролової Г.М. |
за участю представників: |
позивача | Волощук Р.А. –дов. від 02.03.2005 року |
відповідача прокуратури | Теплова Я.С. –дов. від 15.08.2006 року Баклан Н.Ю. –посвід. від 05.01.2005 року |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” |
на ухвалу | Запорізького апеляційного господарського суду |
від | 18.01.2007 року |
у справі | № 10/145-5/1/182-4/3/793 господарського суду Запорізької області |
за позовом | Прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах Відкритого акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” |
до | Закритого акціонерного товариства “Херсонпостачзбут” |
про | стягнення 1 224 288, 38 доларів США |
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 19.03.2007 року, у зв’язку з перебуванням судді Полянського А.Г. у відпустці, для перегляду в касаційному порядку справи №10/145-5/1/182-4/3/793, призначеної до розгляду на 20.03.2007 року, утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий –суддя Муравйов О.В., судді –Коробенко Г.П., Фролова Г.М.
У липні 1998 року Прокурор Московського району міста Києва в інтересах Відкритого акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” звернувся до арбітражного суду Херсонської області з позовом до Закритого акціонерного товариства “Херсонпостачзбут” про стягнення з відповідача простроченої заборгованості за кредитним договором від 27.01.1997 року № 184-ВК в сумі 1 444 157, 15 доларів США, або 3 050 637, 56 грн.
17.04.2002 року позивач, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, подав клопотання про збільшення позовних вимог до 8 453 538, 99 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у Товариства з обмеженою відповідальністю “Тофія” за кредитним договором від 27.01.1997 року № 184-ВК виникла заборгованість. Оскільки Закрите акціонерне товариство “Херсонпостачзбут” є поручителем (договір поруки від 30.01.1997 року № 247) за вказаним вище кредитним договором, позивач просить стягнути з нього прострочену заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю “Тофія” за кредитним договором від 27.01.1997 року № 184-ВК.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.11.2006 року (судді: Туркіна Л.П. –головуючий, Місюра Л.С., Попова І.А.) по справі №10/145-5/1/182-4/3/793 господарського суду Запорізької області у позові відмовлено.
Мотивуючи судове рішення, господарський суд зазначає про те, що у даному випадку строк виконання зобов’язань за умовами кредитного договору та графіку погашення кредиту настав 25.01.1998 року, строк звернення кредитора з позовною заявою до поручителя скінчився 25.04.1998 року, що потягло за собою припинення зобов’язань відповідача за договором поруки, а посилання відповідача на ту обставину, що відповідно до частини 2 статті 194 Цивільного кодексу УРСР, строк пред’явлення вимог до поручителя у даному випадку встановлено протягом одного року, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки такий розрахунок строку може мати місце у випадку, коли строк виконання основного зобов’язання є невизначеним або його визначено моментом пред’явлення вимоги.
Не погоджуючись з рішенням суду, Відкрите акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Запорізької області від 14.11.2006 року по справі № 10/145-5/1/182-4/3/793 господарського суду Запорізької області.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.01.2007 року (судді: Мойсеєнко Т.В. –головуючий, Кричмаржевський В.А., Юхименко О.В.) по справі № 10/145-5/1/182-4/3/793 господарського суду Запорізької області апеляційну скаргу повернуто Відкритому акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України" без розгляду на підставі пункту 3 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючиcь з ухвалою суду, Відкрите акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 18.01.2007 року по справі № 10/145-5/1/182-4/3/793 господарського суду Запорізької області, в якій просить ухвалу у справі скасувати, а справу передати на розгляд до Запорізького апеляційного господарського суду, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення та неправильне застосування судом норм процесуального права, зокрема, статті 97 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, заявник зазначає про те, що ним було сплачено державне мито за розгляд апеляційної скарги у встановленому законодавством порядку та у відповідності з листом Вищого господарського суду України від 07.02.2002 року №06-4/8 “Про банківські реквізити для перерахування державного мита в іноземній валюті”.
Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін та прокурора, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Прокурор Московського району міста Києва в інтересах Відкритого акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” звернувся до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства “Херсонпостачзбут” про стягнення з відповідача простроченої заборгованості за кредитним договором від 27.01.1997 року № 184-ВК в сумі 1 444 157, 15 доларів США, або 3 050 637, 56 грн.
17.04.2002 року позивач, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, подав клопотання про збільшення позовних вимог до 8 453 538, 99 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.11.2006 року по справі № 10/145-5/1/182-4/3/793 господарського суду Запорізької області у позові відмовлено.
В рішенні суду зазначено про те, що розглядається позовна заява прокурора Голосіївського району м.Києва в інтересах Відкритого акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України”, м.Київ про стягнення з Закритого акціонерного товариства “Херсонпостачзбут”, м.Херсон 1 224 288,38 доларів США заборгованості за кредитною угодою від 27.01.1997 року № 184-ВК, укладеною між Державним експортно-імпортним банком України та ТОВ “Тофія”, по зобов”язанням якого у зазначеній угоді ЗАТ “Херсонпостачзбут”, м.Херсон виступило поручителем.
Не погоджуючись з рішенням суду, Відкрите акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Запорізької області від 14.11.2006 року по справі № 10/145-5/1/182-4/3/793 господарського суду Запорізької області.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.01.2007 року по справі № 10/145-5/1/182-4/3/793 господарського суду Запорізької області апеляційну скаргу повернуто Відкритому акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України" без розгляду на підставі пункту 3 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до статей 44, 45, 94 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються, в тому числі, з державного мита. Заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством. До апеляційної скарги додаються докази сплати державного мита.
Зокрема, суд зазначив, що згідно статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до бюджету місцевого самоврядування, крім випадків державного мита, що справляється з позовних заяв, які подаються до господарського суду, із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" підлягає поверненню, оскільки до скарги не надано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку (державне мито зараховано не до державного бюджету Орджонікідзевського району міста Запоріжжя).
Проте, з таким висновком колегія суддів не може погодитись та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 3 статті 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга (подання) не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Однак, при вирішенні питання стосовно повернення апеляційної скарги апеляційним господарським судом не взято до уваги лист Державного казначейства України № 21-08/97-499 від 23.01.2002 року, відповідно до якого для перерахування державного мита до державного бюджету в іноземній валюті встановлені наступні банківські реквізити:
Одержувач: Державне казначейство України
Банк одержувача: Державний експортно-імпортний банк України
МФО 322313
Ідентифікаційний код: 20055032
Рахунок одержувача: 2513101284489.
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, а саме з платіжного доручення № 6657 від 05.12.2006 року, державне мито за подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного господарського суду на рішення господарського суду Запорізької області від 14.11.2006 року по справі № 10/145-5/1/182-4/3/793 в сумі 2526,00 дол. США було сплачено саме на зазначений вище рахунок.
Крім того, про зарахування зазначеного мита до державного бюджету свідчить напис кредитної установи, скріплений першим і другим підписами посадових осіб та відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення, як того вимагає пункт 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року № 15.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції невірно застосовані приписи статті 97 Господарського процесуального кодексу України, що дає підстави для її скасування з направленням справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтею 1115, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” задовольнити.
Ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 18.01.2007 року по справі № 10/145-5/1/182-4/3/793 господарського суду Запорізької області скасувати.
Справу передати на розгляд до Запорізького апеляційного господарського суду.
Головуючий О. Муравйов
Судді Г.Коробенко
Г. Фролова