ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2007 р. | № 14/402/06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого | Поляков Б.М. |
суддів: | Катеринчук Л.Й. (доповідач) Ткаченко Н.Г. |
розглянувши касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Альянс», с. Чорноморка |
на ухвалу | господарського суду Миколаївської області від 03.11.2006 |
у справі господарського суду | № 14/402/06 Миколаївської області |
за заявою | Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліотта», м. Миколаїв |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний», с. Яселка |
про | банкрутство |
в судовому засіданні взяли участь представники :
від заявника касаційної скарги | не з’явились |
від заявника | не з’явились |
від боржника | не з’явились |
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.11.2006 (суддя Цвєткова П.В.) порушено провадження у справі №14/402/06 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний»(далі: “Боржника”) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Аліотта»за загальною процедурою відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, заборонено посадовим особам боржника або власнику його майна чи уповноваженому ним органу або іншим особам вчиняти певні дії щодо майнових актів, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, заборонено посадовим особам боржника або власнику його майна чи уповноваженому ним органу або іншим особам вчиняти дії щодо реорганізації чи ліквідації юридичної особи –боржника.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.11.2006, товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс»звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 03.11.2006 в частині вжиття заходів до забезпечення вимог кредитора шляхом заборони посадовим особам боржника або його власнику його майна чи уповноваженому ним органу або іншим особам вчиняти дії щодо реорганізації чи ліквідації юридичної особи, посилаючись на порушення норм процесуального права, а саме ст.ст. 66, 67 ГПК України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинної на момент винесення оскаржуваного судового акту, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За приписами частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України та частини 5 пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі: «Закону») передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом .
Відповідно до абзацу 21 статті 1 Закону сторонами у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).
Згідно пункту 1 статті 11 Закону суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п’ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Законом, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до пунктів 4, 5 статті 11 Закону у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника. З метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника суддя у підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою зобов’язує заявника подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк за його рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство.
Згідно частини 1 статті 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Отже, чинне законодавство про банкрутство пов’язує набуття прав кредитора, як сторони у справі про банкрутство, із його зверненням з грошовими вимогами до боржника у процедурі банкрутства та визнанням таких вимог в порядку визначеному спеціальним законодавством.
Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.11.2006 при порушенні провадження у справі судом прийнято заяву до розгляду в підготовчому засіданні на 05.12.2006, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та вжито заходів на забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони посадовим особам боржника або власнику його майна чи уповноваженому органу або іншим особам вчиняти певні дії щодо майнових активів боржника, також заборонено посадовим особам боржника або власнику його майна чи уповноваженому органу або іншим особам вчиняти дії щодо реорганізації чи ліквідації юридичної особи –боржника.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, товариство з обмеженою відповідальністю «Сонячний»подало до Одеського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду в частині вжиття заходів до забезпечення вимог кредитора шляхом заборони посадовим особам боржника або власнику його майна чи уповноваженому ним органу або іншим особам вчиняти певні дії щодо майнових актів.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.12.2006 (головуючий Лашин В.В., судді Єрмілов Г.А., Воронюк О.Л.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний»задоволено , ухвалу господарського суду Миколаївської області від 03.11.2006 скасовано в частині заборони посадовим особам товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний»або власнику його майна чи уповноваженому ним органу або іншим особам вчиняти певні дії щодо майнових активів боржника.
Зазначена постанова суду апеляційної інстанції у касаційному порядку не оскаржувалась.
Матеріалами справи підтверджується, що скаржник –товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Альянс»не є учасником провадження у справі, оскільки публікації про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Сонячний»не було, вимоги касатора, як кредитора не заявлялись та не розглядались у встановленому порядку. Відтак, скаржником не доведено порушення його прав прийнятим у справі судовим актом.
Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 12 закону господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів для забезпечення вимог кредиторів. Законодавцем не обмежено перелік таких заходів.
За приписами частини 11 статті 13 Закону після призначення розпорядника майна і до припинення процедури розпорядження майном органи правління боржника не мають права без згоди розпорядника майна приймати рішення про реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) і ліквідацію боржника.
Матеріалами справи підтверджується, що на момент порушення провадження у справі розпорядник майна не призначався.
Відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України, погоджується з висновками суду першої інстанції про доцільність вжиття на стадії порушення провадження у справі до моменту призначення розпорядника майна боржника заходів заборони посадовим особам боржника або власнику його майна чи уповноваженому органу або іншим особам вчиняти дії щодо реорганізації чи ліквідації юридичної особи –боржника та не вбачає порушення приписів чинного матеріального та процесуального права при вжитті зазначених заходів на забезпечення вимог кредиторів.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів статей 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, не вбачає підстав для скасування ухвали господарського суду Миколаївської області від 03.11.2006 у справі в частині вжиття зазначених заходів забезпечення вимог кредиторів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115,,1117,1119,11111 ГПК України Вищий господарський суд України –
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми
«Альянс»залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 03.11.2006 залишити без змін.
Головуючий Б. Поляков
Судді Л. Катеринчук
Н. Ткаченко