Справа № 2604/3891/2012
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
"09" квітня 2012 р.
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Антипової Л.О.
при секретарі: П`ятаченко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Головне управління юстиції в місті Києві, Комунальне підприємство “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна”, Житлово-будівельний кооператив „Конструктор” про визнання права власності на Ѕ частину квартири в порядку спадкування за заповітом, суд -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на Ѕ частину квартири № 64 в будинку № 47/1 ЖБК „Конструктор” по вул. Ентузіастів в м. Києві в порядку спадкування за заповітом після смерті її батька ОСОБА_3, померлого 10.02.2009 року та просить визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті батька, свої вимоги мотивуючи тим, що після смерті її батька ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне йому за життя майно, в тому числі на половину квартири № 64 в будинку № 47/1 ЖБК „Конструктор” по вул. Ентузіастів в м. Києві, але відповідач по справі –її рідний брат ОСОБА_3 незаконно отримав в нотаріальній конторі свідоцтво про право власності в порядку спадкування за заповітом на всю квартиру, чим порушив її право на спадкування і це змусило її за захистом своїх спадкових прав звернутись із відповідним позовом до суду про визнання цього свідоцтва недійсним та визнання за нею права приватної власності на частину цієї квартири в порядку спадкування за заповітом.
Відповідач в судовому засіданні, не зважаючи на невизнання позову в своїх запереченнях, в процесі розгляду справи позов визнав та не заперечував проти його задоволення.
Треті особи: Головне управління юстиції в м. Києві та ЖБК “Конструктор”, до суду не з’явилися, повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили. За таких обставин суд вважає можливим слухати справу за їх відсутності на підставі наявних в справі матеріалів.
Представник третьої особи ЖБК “Конструктор”в судовому засіданні просив винести рішення згідно чинного законодавства, на розсуд суду.
Суд, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи ЖБК “Конструктор”, дослідивши матеріали даної справи, а також матеріали цивільної справи № 2-199/10 Дніпровського районного суду м. Києва за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Головне управління юстиції в м. Києві, КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, Сьома київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права на спадщину вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні батьки сторін по справі - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебували в шлюбі з 26.09.1948 року. Від даного шлюбу народилося двоє дітей: син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка після взяття шлюбу 03.12.1980 року взяла прізвище чоловіка –ОСОБА_1.
В 1963 році батьки сторін по справі, перебуваючи в шлюбі, на всю родину отримали спірну по справі 3-х кімнатну ізольовану квартиру № 64 в будинку № 47/1 житлово-будівельного кооперативу „Конструктор” по вул. Ентузіастів в м. Києві, загальною площею 61,90 кв.м., в тому числі житловою - 43,50 кв.м. Членом ЖБК була мати сторін –ОСОБА_5
Згідно довідки ЖБК „Конструктор” від 15.01.1992 р. № 150, виданої на члена ЖБК ОСОБА_5 - пай станом на 1992 рік виплачено повністю. З цього часу ця спірна квартира стала спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_3
Оскільки спірна квартира була отримана батьками сторін під час шлюбу, в силу ст. 22 КоБС УРСР ( ст.ст.60,70 СК України), ОСОБА_3 мав право власності на Ѕ частину вказаної квартири на яку розповсюджується режим спільної сумісної власності подружжя.
16.05.1998 року в 10-й Київській державній нотаріальній конторі ОСОБА_5 склала заповіт, за яким все належне їй на момент смерті майно заповідала сину –відповідачу по справі ОСОБА_2
Згідно діючого законодавства, відносно спірної по справі квартири, ОСОБА_5 мала право розпоряджатися лише належною їй половиною цієї квартири, оскільки згідно ч. 2 ст. 1226 ЦК України суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
04.12.2005 року ОСОБА_5 померла.
Після її смерті відкрилася спадщина на належну їй Ѕ частину спірної квартири. В цей час її чоловік та батько сторін по справі ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 залишався постійно проживати та був зареєстрований в спірній квартирі АДРЕСА_2, а сторони по справі –їх діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом з батьками не проживали та не були там зареєстровані.
05.05.2006 року ОСОБА_2 звернувся до Сьомої київської державної нотаріальної контори із заявою (вх.№ 1008) про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_5, померлої 04.12.2005 р. де вказав, що він є спадкоємцем за заповітом належного спадкодавцю майна, в тому числі і спірної по справі квартири. Вказане спадкове майно він приймає, просить видати йому свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Крім нього спадкоємців згідно ст. 1241 ЦК України немає ( фотокопія спадкової справи № 461 Сьомої київської державної нотаріальної контори а.с.99 цивільної справи № 2-199/10).
20.10.2008 року за реєстровим № 10685 у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7Є, батько сторін по справі ОСОБА_3 склав заповіт, за яким все належне йому на день смерті майно ( крім гаражного боксу № 86 в ГБК „ Русанівський-1”, який заповідав відповідачу ОСОБА_2, земельної ділянки по вул.Садовій, 68 в м. Києві, яку заповідав своїй онуці ОСОБА_4 та автомобіля НОМЕР_1, який заповідав неповнолітньому правнуку ОСОБА_8 - заповідав позивачці по справі ОСОБА_1
Окрім спірної по цій справі Ѕ частини квартири, під час розгляду судом справи № 2-199/10, волевиявлення батьків сторін по справі - спадкодавців ОСОБА_5 та ОСОБА_3 щодо розпорядження майном, сторонами по справі не оспорювалося.
10.02.2009 року батько сторін по справі ОСОБА_3 помер.
Після його смерті відкрилась спадщина на його майно, в тому числі і на належну йому на праві приватної власності Ѕ частину спірної по справі квартири, яка була його часткою у спільній сумісній власності подружжя.
На а.с.82-97 цивільної справи № 2-199/10, з фотокопії матеріалів спадкової справи № 332 Сьомої київської державної нотаріальної контори, відкритої після смерті ОСОБА_3 вбачається, що після смерті спадкодавця ОСОБА_3, померлого 10.02.2009 р., спадкоємець за заповітом ОСОБА_1, (а.с.95) 21.05.2009 р. тобто у передбачений ст.ст. 1269-1270 ЦК України шестимісячний з часу відкриття спадщини строк, 21.05.2009 року надіслала до Сьомої київської державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини нотаріально посвідчену заяву про прийняття спадщини після смерті свого батька спадкодавця ОСОБА_3
20.02.2009 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до Сьомої київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері –ОСОБА_5, померлої 04.12.2005 року, на квартиру АДРЕСА_3 ( а.с.106 справи № 2-199/10) і 20.02.2009 року таке свідоцтво йому було видано на всю квартиру (а.с.109).
29.05.2009 р. ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2, треті особи Головне управління юстиції в м. Києві, Сьома Київська державна нотаріальна контора, КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права на спадщину.
В своїх письмових запереченнях проти позову від 12.08.2009 р.., відповідач ОСОБА_2 посилається на те, що позивачка ОСОБА_1 не надала суду доказів про прийняття спадщини після смерті заповідача ОСОБА_3, у неї взагалі відсутні підстави на спадкування майна після смерті ОСОБА_3, викладені нею в позові доводи є безпідставними, нічим не підтвердженими та не відповідають дійсності.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02.04.2010 року в позові відмовлено ( справа № 2-199/10, а.с.8-10).
Ухвалою колегії суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 09 листопада 2010 року ( справа № 22-8413) апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02.04.2010 року залишено без змін (а.с.11).
Рішенням Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.08.2011 року, яке згідно вимог ч. 1 ст. 349 ЦПК України набрало законної сили з моменту його оголошення, скасовані рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02.04.2010 року (справа № 2-199/10) та ухвала апеляційного суду м. Києва від 10.11.2010 року в частині відмови ОСОБА_1 в позові про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, зобов`язання скасувати реєстрацію права власності на квартиру, визнання права на спадкування та зобов`язання видати свідоцтво про право на спадщину. В цій частині ухвалено нове рішення, яким її позов в цій частині задоволено частково - за позивачкою ОСОБА_1 визнано право на спадщину на Ѕ частину квартири АДРЕСА_4 з одночасним зобов`язанням Сьому київську державну нотаріальну контору видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на Ѕ частку вказаної квартири.
Цим же рішенням ВССУ від 25.08.2011 р. визнано частково недійсним ( на Ѕ) свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_5, видане державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори 20.02.2009 року на ім`я ОСОБА_2, з зобов`язанням КП Київське міське БТІ скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_2 в Ѕ частині.
На виконання рішення ВССУ від 25.08.2011 року нотаріальна контора скасувала в Ѕ частині свідоцтво про право на спадщину на ім`я відповідача по справі ОСОБА_2 відносно квартири АДРЕСА_3, а Київське міське БТІ скасувало реєстрацію права власності ОСОБА_2 на Ѕ частину вказаної квартири.
Відносно видачі позивачу ОСОБА_1 Сьомою київською державною нотаріальною конторою свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на Ѕ частину вказаної квартири, то листом від 29.09.2011 р. № 2380/02-14 Сьома київська державна нотаріальна контора повідомила ОСОБА_1 про неможливість видачі на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за заповітом оскільки, на думку нотаріальної контори, ОСОБА_3 тільки теоретично мав право власності на дану квартиру, яка була придбана з ОСОБА_5 під час зареєстрованого шлюбу. Документально цей факт ніяк не підтверджений. Тобто ОСОБА_3 не виділив своє право власності – не отримав свідоцтво про право власності, а при оформленні свідоцтва про право на спадщину необхідно, щоб спадкоємець, згідно з п. 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, надав нотаріусу правовстановлювальний документ про належність майна спадкодавцеві. На сьогоднішній день такий документ відсутній і за ОСОБА_3 відсутня реєстрація права власності в Бюро технічної інвентаризації ( п.2 ст.1299 ЦК України). В зв`язку з цим ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до суду з позовом про визнанням права власності на дане майно.
Рішенням ВССУ від 25.08.2011 р. встановлено, що спірна по справі квартира була спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на підставі ст. 22 КпШС України. ОСОБА_5, заповідаючи все своє майно ОСОБА_9, могла заповісти останньому лише Ѕ частину цієї квартири, оскільки друга половина квартири належала ОСОБА_10 на праві спільної сумісної власності подружжя. Половина квартири не являється спадщиною, оскільки право на цю частку виникло у ОСОБА_3 на підставі норм КпШС України, а не в порядку спадкування.
Крім того ОСОБА_3 до самої смерті проживав в квартирі, право його не було порушено, відповідач ОСОБА_2 вже після смерті батька ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_5. Враховуючи наведене, та обставина, що ОСОБА_3 за життя не оформив свою долю у спільній сумісній власності подружжя, не може бути підставою для відмови позивачу ОСОБА_1 в позові щодо її спадкових прав на цю частку квартири. Наведене надало ВССУ підстави ухвалити 25.08.2011 р. рішення про визнання за позивачем право на спадщину на Ѕ частину квартири АДРЕСА_6.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ч.2 ст.255 ЦК України письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв`язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.
Згідно ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини.
Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
На а.с.82-97 цивільної справи № 2-199/10, з фотокопії матеріалів спадкової справи № 332 Сьомої київської державної нотаріальної контори м.Києва, відкритої після смерті ОСОБА_3 вбачається, що після смерті спадкодавця ОСОБА_3, померлого 10.02.2009 року, спадкоємець за заповітом ОСОБА_1,(а.с.95) 21.05.2009 р., тобто у передбачений ст.ст.1269-1270 ЦК України строк, надіслала до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини нотаріально посвідчену заяву про прийняття спадщини після смерті свого батька спадкодавця ОСОБА_3 Цей лист, в зв`язку зі зміною Сьомою київською державною нотаріальною конторою своєї поштової адреси, не був отриманий своєчасно. В зв`язку з цим Сьома київська державна нотаріальна контора 04.09.2009 р. винесла постанову про відмову позивачці ОСОБА_1К.у вчиненні нотаріальної дії –видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Згідно пункту 10 додатка 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 18.02.2002 року № 7/5, рішення судів про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна є правовстановлювальними документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на нерухоме майно.
Наведені вище обставини свідчать про те, що спадкодавцю ОСОБА_10 на день його смерті та відкриття спадщини 10.02.2009 року належала на праві власності Ѕ частина квартири № 64 в будинку № 47/1 ЖБК „Конструктор” по вулиці Ентузіастів в м. Києві на підставі ст.22 КпШС України в якості спільної сумісної власності подружжя, це майно він у передбаченому законодавством порядку заповідав позивачці ОСОБА_1, яка була позбавлена свого права власності на це майно в результаті отримання відповідачем по справі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину в порядку спадкування за заповітом на всю спірну по справі квартиру, а не тільки на належну йому Ѕ її частку, та перешкоджав позивачці в здійсненні її права на спадкування цієї частки за заповітом після смерті батька –спадкодавця ОСОБА_3
За таких обставин суд не приймає до уваги посилання відповідача ОСОБА_2 в своїх запереченнях проти позову від 09.04.2012 р. про те, що він не перешкоджає позивачці ОСОБА_1 в здійсненні її права власності в порядку спадкування на Ѕ частину спірної по справі квартири.
Таким чином судом встановлено, що спадкодавцю ОСОБА_10 на час відкриття спадщини внаслідок його смерті 10.02.2009 року, в якості його долі в праві спільної сумісної власності подружжя, належала Ѕ частина квартири № 64 в будинку № 47/1 ЖБК „Конструктор” по вул. Ентузіастів в м. Києві, яку він заповів 20.10.2008 року позивачу по справі та яка позбавлена можливості зареєструвати своє право власності на це майно, оскільки Сьомою київською державною нотаріальною конторою на ім`я відповідача ОСОБА_2 20.02.2009 року було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 на всю квартиру АДРЕСА_5, яке зареєстровано в реєстрі за № 2-269 (спадкова справа № 461).
Рішенням Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ) від 25.08.2011 року ( справа № 6-4162 св 10) визнано частково недійсним ( на Ѕ) свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_7, видане державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори 20.02.2009 року на ім`я ОСОБА_2, з одночасним скасуванням в КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна права власності на його ім`я Ѕ частини вказаної квартири та визнанням за ОСОБА_1 права на спадщину на Ѕ частину вказаної квартири.
Оскільки єдиним, передбаченим діючим законодавством правовстановлюючим документом, на підставі якого позивач може належним чином здійснити реєстрацію свого права власності на Ѕ частину спірної по справі квартири є рішення суду про визнання за нею права власності на це майно, своїх позовних вимог з часу первинного звернення до суду в травні 2009 року вона не змінювала –її позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачені нею витрати за сплату судового збору в розмірі 2 000 грн.
Керуючись ст.ст. 392, 1218, 1223, 1234, 1269, 1270, 1301 ЦК України, ст.ст.22, 28 КпШС України, 1969 року, ст.ст.60, 61, 70 СК України, ст.ст.10, 11, 88, 212-215 ЦПК України суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Головне управління юстиції в місті Києві, Комунальне підприємство “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна”, Житлово-будівельний кооператив „Конструктор” про визнання права власності на Ѕ частину квартири в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 право приватної власності на Ѕ частину квартири № 64 в будинку № 47/1 Житлово-будівельного кооперативу „Конструктор” по вул. Ентузіастів в місті Києві в порядку спадкування за заповітом після смерті батька –ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, померлого 10.02.2009 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2 000 грн.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: