Справа № 2-5816/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"02" лютого 2012 р.Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді АНТИПОВОЇ Л.О.

при секретарі П’ятаченко Г. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, суд –

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2. боргу за договором позики в сумі 382 694,85 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем порушено умови договору позики, в частині своєчасного повернення грошових коштів, що є предметом позовних вимог.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги зменшив та просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 35 000 доларів США, що на дату розгляду справи за курсом НБУ становить 279 639,50 грн., процент за користування грошовими коштами в розмірі 12 884,49 грн., та 3% річних в розмірі 3 286,72 грн., а всього на загальну суму 295 810,71 грн., починаючи з 01.07.2011 року по день розгляду справи та витрати, пов’язані з розглядом справи в розмірі 1820 грн..

Відповідач до суду з’явився, позовні вимог не визнав, заперечував проти їх задоволення, посилаючись на те, що дійсно він отримав у ОСОБА_2 гроші, але не вказував дату на розписці.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За ч.2 ст.1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом встановлено, що відповідачем було написано розписку про взяття у позивача суми коштів в розмірі 35 000 доларів США, зі змісту якої вбачається, що відповідач за першою вимогою позивача зобов’язується повернути відповідно до розписки борг (а.с. 6), однак дату написання відповідачем зазначено не було.

В ході розгляду справи представник позивача підтвердила факт того, що дату написання розписки було написано позивачем, а не відповідачем.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

В порядку ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України визначено наслідки порушення договору позичальником, серед іншого передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

З пояснень позивача вбачається, що він звертався до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів, однак на момент подання позовної заяви до суду відповідачем не було виконано своїх обов’язків, грошові кошти не сплачено.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем умов договору позики, в частині несвоєчасного його виконання, тягне за собою цивільно-правову відповідальність, що передбачена як умовами укладеного між сторонами договору, так і вищенаведеними нормами Цивільного кодексу України, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу за договором позики в розмірі 295 810,71 грн., яка складається: сума боргу в розмірі 279 639,50 грн., процент за користування грошовими коштами в розмірі 12 884,49 грн., та 3% річних в розмірі 3 286,72 грн., а всього на загальну суму 295 810,71 грн.

Так, статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про стягнення ОСОБА_2, боргу за договором позики є обґрунтованими та підлягає задоволенню в повному обсязі, тому суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача борг за договором позики в сумі 295 810,71 грн.

Крім того, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1820 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 526, 625, 651, 1046, 1047, 1048,1050 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 58, 88, 208, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 295 810,71 грн., який складається з: боргу за договором позики в розмірі - 279 639,50 грн., процент за користування грошовими коштами в розмірі 12 884,49 грн., та 3% річних в розмірі 3 286,72 грн., а всього на загальну суму 295 810,71 грн., та витрати, пов’язані з розглядом справи в розмірі 1820 грн., а всього на загальну суму 297 630,71 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: