ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

19 березня 2007 р.

№ 7/548

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. –головуючого,

Самусенко С.С.,

Чабана В.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги

Київського міського управління юстиції

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2005 року

у справі

№ 7/548

господарського суду

міста Києва

за позовом

ТОВ “Глобал Юкрейн”

до	Київського міського управління юстиції

про	стягнення 71 206 грн. 23 коп.

за  участю  представників

сторін

від позивача –не з`явився,

від відповідача –Соломко О.В., Слободяніна О.В.

В С Т А Н О В И В:

ТОВ “Глобал Юкрейн” звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Київського міського управління юстиції про стягнення 59 090 грн. 65 коп. основного боргу, 5 056 грн. 21 коп. - пені, 4 613 грн. 53 коп. –по індексу інфляції, 857 грн. 37 коп. - 3% річних за уточненими позовними вимогами.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що відповідач свої зобов`язання стосовно оплати вартості наданих послуг виконував до 01 березня 2004 року, після чого оплату припинив, не оплативши рахунки - фактури на загальну суму 59 090 грн. 65 коп., зазначаючи при цьому, що свої зобов`язання по договору виконав належним чином, надавши на підтвердження суду акти про надання послуг органам Державної виконавчої служби від 26 травня 2004 року, 28 травня 2004 року та 13 жовтня 2004 року.

Рішенням від 15 вересня 2005 року з посиланням на ст.129 Конституції України та ст.33 ГПК України господарський суд міста Києва позов ТОВ “Глобал Юкрейн” до Київського міського управління юстиції залишив без задоволення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2005 року скасовано рішення господарського суду міста Києва від 15 вересня 2005 року у справі № 7\548, прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги ТОВ “Глобал Юкрейн”, стягнуто з Київського міського управління юстиції на користь ТОВ “Глобал Юкрейн” 59 090 грн. 65 коп. основного боргу, 6 488 грн. 75 коп. інфляційних нарахувань, 4 377 грн. 68 коп. пені, 1 249 грн. 14 коп. річних, 712 грн. 06 коп. державного мита за подачу позовної заяви, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 356 грн. 03 коп. державного мита за подачу апеляційної скарги.

У касаційній скарзі Київське міське управління юстиції просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2005 року у справі № 7\548, посилаючись при цьому на ст. 614 ЦК України, ст.ст. 101, 104, 105 ГПК України, лист Міністерства юстиції України від 16 листопада 2004 року №19-32/2090, та залишити без змін рішення господарського суду міста Києва від 15 вересня 2005 року.

Вищим господарським судом України ухвалою від 19 лютого 2007 року у справі № 7\548 порушено касаційне провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм процесуального права місцевим та апеляційним господарськими судами, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 18 грудня 2003 року сторонами був укладений договір № 8, за умови якого позивач зобов`язався надати послуги із супроводу доступу до інформаційних ресурсів Міністерства юстиції України робочих місць органів Державної виконавчої служби, а відповідач здійснювати оплату протягом 5-ти днів з дня отримання рахунків, що виставляються позивачем до п`ятого числа місяця, наступного за звітним.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вказує, що відповідно до рахунків-фактур, додатків до них та актів позивачем надані послуги на загальну суму 59 090 грн. 65 коп. за період з березня 2004 по січень 2005 року.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не прийняла до уваги акти, складені відповідачем про те, що доступ до інформаційних ресурсів не був забезпечений, оскільки вказані акти не затверджені, складені без представника позивача, позивач про неполадки у інформаційній системі з боку відповідача не повідомлявся, лист Міністерства юстиції України від 16 листопада 2004 року №19-32/2090 щодо необхідності розірвання договорів з позивачем датований ще до укладання між сторонами спірного договору.

З огляду на вище вказане колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в розмірі 59 090 грн. 65 коп. обґрунтовані та такі що підлягають задоволенню з нарахуванням інфляційних, річних та пені.

Однак, такий висновок апеляційної інстанції є передчасним.

Не можна погодитися і з рішенням місцевого господарського суду з урахуванням нищенаведеного.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарськими судами попередніх інстанцій не було досліджено питання щодо порядку підписання договорів у даному випадку, дію спірного договору в часі, не вивчено докази надіслання позивачем до Київського міського управління юстиції рахунків та претензій щодо договору №8 від 18.12.2003, не досліджено питання надання, отримання послуг, їх обсяг і порядок оплати та  розмір заявленої суми до стягнення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийняті господарськими судами оскаржувані судові рішення не ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, тому вказані рішення не відповідають положенням ст.43 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно п. 3 ч. 1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції скасовує рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду і передає справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду слід врахувати вищенаведене, всебічно, повно і об’єктивно розглянути в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та у відповідності до закону вирішити спір.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Київського міського управління юстиції задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 15 вересня 2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2005 року у справі № 7\548 скасувати.

Справу № 7\548 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                            В. Карабань

Судді:                                                                                С. Самусенко

                                                                                                    

                                                                                                    В. Чабан