ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2007 р. | № 7/611-42/350 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. –головуючого, |
Самусенко С.С., |
Чабана В.В., |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Дочірньої компанії “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Прикарпаттрансгаз” Дочірньої компанії “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” |
на рішення та постанову | господарського суду міста Києва від 25 липня 2006 року Київського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2006 року |
у справі | № 7/611-42/350 |
господарського суду | міста Києва |
за позовом | ВАТ “Прикарпаттяобленерго” |
до | Дочірньої компанії “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” |
про | спонукання до укладення договору |
за участю представників сторін |
від позивача –Редченко В.А., | від відповідача –Яцишин І.В. |
В С Т А Н О В И В:
Вищим господарським судом України постановою від 30.05.2006 скасовано рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2005 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2006 у справі № 7/611, якими було відмовлено у задоволенні позову ВАТ “Прикарпаттяобленерго” до Дочірньої компанії “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України”, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.07.2006 у справі № 7/611-42/350 (суддя Паламар П.І.) позов ВАТ “Прикарпаттяобленерго” задоволено частково, визнано договір на постачання електричної енергії між ВАТ “Прикарпаттяобленерго” та ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” укладеним з 17.03.2005 в редакції згідно листа ВАТ “Прикарпаттяобленерго” № 040/699 від 11.02.2005, в іншій частині позову відмовлено.
Господарський суд міста Києва керувався ст.26 Закону України “Про електроенергетику”, ч. 6 ст. 179, ч. 4 ст. 181 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, зазначаючи про відповідність законодавству України вимог ВАТ “Прикарпаттяобленерго”.
Київський апеляційний господарський суд постановою від 22.12.2006 у справі № 7/611-42/350 (колегія суддів: головуючий –Андрієнко В.В., судді –Студенець В.І., Малетич М.М.) рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2006 залишив без змін, погодившись з висновками господарського суду міста Києва.
У касаційній скарзі Філія “Управління магістральних газопроводів “Прикарпаттрансгаз” НАК “Нафтогаз України”, яка представляє ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України”, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2006 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2006 у справі № 7/611-42/350 та прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі.
У касаційній скарзі ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм ст. ст. 174, 180, 181, 184 ГК України з огляду на неналежне дослідження загального порядку укладення господарських договорів та дотримання його сторонами.
Крім того, ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” посилається на порушення господарськими судами правил територіальної підсудності розгляду справ у господарського суді всупереч ст.15 Господарського процесуального кодексу України та вважає, що на день розгляду справи був відсутній предмет спору з викладених у скарзі підстав, тому просить припинити провадження по справі.
Вищим господарським судом України ухвалою від 19.02.2007 у справі №7/611-42/350 порушено касаційне провадження.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів, розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача по справі, представників сторін, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов’язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Згідно статті 26 Закону України “Про електроенергетику” споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Згідно ч. 4 ст. 181 ГК України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
За ст.1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 11.02.2005 ВАТ “Прикарпаттяобленерго” направило з листом № 040/699 на адресу ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” проект договору про постачання електричної енергії.
ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” повернуло позивачу проект вищезазначеного договору з супровідним листом, в якому зазначено, що на території Івано-Франківської області від імені ДК “Укртрансгаз” діє структурний підрозділ “УМГ “Прикарпаттрансгаз” і йому надано право укладати господарські договори від імені ДК “Укртрансгаз”.
Вищий господарський суд України вважає, що попередніми судовими інстанціями при новому розгляді справи дотримано статтю 11112 ГПК України та виконано вказівки, що містилися в постанові ВГСУ від 30.05.2006 у справі №7/611.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звернуло увагу на те, що обсяг повноважень керівників філій та представництв, які діють від імені юридичної особи, не впливає на загальний порядок укладення договору юридичною особою.
Судова колегія касаційної інстанції вважає, що господарськими судами попередніх інстанцій згідно ст. 187 ГК України належним чином досліджено загальний порядок укладання господарських договорів суб’єктами господарювання, з урахуванням положень ст.ст. 181, 184 ГК України та їх дотримання сторонами у справі.
За дослідженими матеріалами справи господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що запропоновані ВАТ “Прикарпаттяобленерго” умови договору, які передбачають постачання ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” електричної енергії, відповідають вимогам Закону України “Про електроенергетику” та Правилам користування електричною енергією.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Враховуючи те, що всупереч вимог ст. 181 ГК України ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” протягом встановленого двадцятиденного строку не надіслав ВАТ “Прикарпаттяобленерго” два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором, при цьому не заперечуючи проти постачання ВАТ “Прикарпаттяобленерго” електричної енергії, запропонований ВАТ “Прикарпаттяобленерго” проект договору про постачання електричної енергії вважається прийнятим відповідно до вимог ч. 2 ст. 642 ЦК України.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з господарськими судами попередніх інстанцій з приводу того, що, оскільки запропонований ВАТ “Прикарпаттяобленерго” проект договору про постачання електричної енергії прийнятий ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України”, вказаний договір є укладеним з часу перебігу двадцятиденного строку для надсилання протоколу розбіжностей, тобто з 17.03.2005.
З урахуванням наведеного колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій про відповідність вимог ВАТ “Прикарпаттяобленерго” господарському та цивільному законодавству України.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов’язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.
Згідно ч. 3 ст. 95 ЦК України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Відповідно до ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Враховуючи те, що відповідно до статуту ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” місцезнаходженням компанії є м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, то суди вірно визначили, що ВАТ “Прикарпаттяобленерго” звернулося до господарського суду з дотриманням вимог ст. 15 ГПК України.
Враховуючи вищенаведені встановлені господарськими судами попередніх інстанцій обставини у даній справі, оскільки посилання ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” в касаційній скарзі про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 174, 180, 181, 184 ГК України та ст.15 ГПК України, та інші доводи в обгрунтування касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час здійснення касаційного провадження та не впливають на правомірність прийнятих судових рішень, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає оскаржувані рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Дочірньої компанії “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Прикарпаттрансгаз” Дочірньої компанії “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2006 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2006 у справі № 7/611-42/350 залишити без змін.
Головуючий суддя В. Карабань
Судді: С.Самусенко
В. Чабан