Справа №2-198/07
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
М.Запоріжжя 09.01.07.
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
Головуючого, судді Кухаря СВ.
при секретарі Живогляд І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору найму (оренди) та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про розірвання договору (найму) оренди та просив суд: розірвати договір найму (оренди) гаража-майстерні літ. А-2, розташованого у м. Запоріжжі по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 27 листопада 2004 року.
Далі до суду з зустрічним позовом звернувся відповідач та просив суд відшкодувати йому за рахунок позивача моральну (немайнову) шкоду в розмірі 1500 грн. В обґрунтування свого позову та у заперечення зустрічного позову позивач пояснив, що на підставі договору купівлі - продажу об'єкту нерухомості, зареєстрованого приватним нотаріусом м. Запоріжжя ( реєстр № НОМЕР_1), позивачеві належить на праві приватної власності гараж - майстерня (літ. А-2), розташований в м. Запоріжжі по АДРЕСА_1. Зазначений об'єкт нерухомості 27 липня 2004 року зареєстрований у БТ1. 27 листопада 2004 року позивач уклав договір найму (оренди) з ОСОБА_2 (орендатор) згідно якого, він передав йому на тимчасове платне користування для здійснення комерційної діяльності, гараж-майстерню, розташований на земельній ділянці площею 612 кв.м.
Згідно п. 3.1 зазначеного договору оренди відповідач зобов'язаний щомісяця до 15 числа наступного місяця сплачувати орендну плату в розмірі 100 гривень. Крім того, згідно п. 3.3 договору орендатор зобов'язаний оплачувати за електроенергію, газопостачання і т.п. Термін дії зазначеного договору 10 років.Незважаючи на це відповідач не виконує умови договору п. 3.1 ( оплата 100 гривень на місяць) і п. 3.2 щомісяця до 15 числа наступного місяця), тому що з моменту укладання договору оренда і по дійсний час він жодного разу не оплачував йому за оренду (що передбачено і ст. 762 п. 5. ЦК України). Крім того, ст. 782 п.1 ЦК України передбачає, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернути об'єкт нерухомості.
Крім того, відповідач порушив умови договору п. 1.3 (наймач без згоди позивача не мав права передавати зазначену нерухомість у суборенду ( що передбачено і ст. 783 п.2 ЦК України). Відповідач же 2 лютого 2006 року передав у суборенду гараж - майстерню приватному підприємцеві ОСОБА_3. за 5000 гривень.
У листопаду 2004 року позивач зробив самовільні прибудови в будинку, а саме: кафе 119,5 кв.м, готель 74,5 кв.м, сауна 90 кв.м, і торговельний кіоск і зварювальна ділянка 30 кв.м. Техніком БТ1 був складений тільки план поверхів і будівель, однак самовільні будівлі до даного часу ще не узаконені. Відповідач без його згоди завіз у кафе столи, устаткування для готування їжі, посуд повісив рекламу «кафе» і здійснював діяльність у сфері суспільного харчування без дозволу на розміщення об'єкта торгівлі.
Крім того, з метою збагачення відповідач став користуватися готелем, сауною, зварювальною ділянкою і торговельним ларьком чим порушив п. 4.3 договору оренди, користування нерухомістю відповідно до цільового призначення. Згідно ст. 773 п.2 ЦК України, якщо наймач користується річчю, переданої йому у найм, не по її призначенню або з порушенням договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору.Позивач, як він указав, неодноразово попереджав відповідача, що розірве договір оренди, якщо він не буде вчасно робити оплату і не припинить користуватися самовільними прибудовами: кафе,
2
готелем, сауною, зварювальною ділянкою і торговельним ларьком. Після цього відповідач не став пускати його в туди і позивач позбавлений був можливості здійснювати контроль, (чим порушив відповідач п. 4.2. договору, наймач має права доступ і контроль за станом і виконання робіт із призначення). На підставі договору оренда п. 4.3 відповідач зобов'язаний був застрахувати предмет оренди на користь позивача, однак він не виконав і ці умови, (ст. 771 ЦК України). Незважаючи на це відповідач у добровільному порядку розірвати зазначений договір не бажає, більш того загрожує позивачеві фізичною розправою. Згідно п. 4.1 договору позивач повідомив відповідача по дострокове розірвання договору за три місяці. 16 червня 2006 року він направив заяву з повідомленням у якому повідомив відповідача про розірвання договору оренди гаража - майстерні, розташований по АДРЕСА_1 м. Запоріжжя. Відповідач позов не визнав повністю та в заперечення вимог позивача та в обґрунтування своїх вимог суду пояснив, що всі вимоги позивача є безпідставними, що він орендну плату помісячно особисто виплачував позивачеві, який своїми діями по достроковому розірванню договору завдав йому моральної шкоди.
Вислухавши пояснення позивача, відповідача, представників позивача та відповідача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтованим і таким, що підлягає повному задоволенню, а зустрічний позов не обґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню по таким підставам. Так, на підставі договору купівлі - продажу об'єкту нерухомості від 23 липня 2004 року позивачеві належить на праві приватної власності гараж - майстерня (літ. А-2), розташований в м. Запоріжжі по АДРЕСА_1. Зазначений об'єкт нерухомості 27 липня 2004 року зареєстрований у БТІ. 27 листопада 2004 року позивач з відповідачем уклав договір найму (оренди) згідно якого, позивач передав відповідачеві на тимчасове платне користування для здійснення комерційної діяльності, гараж-майстерню, розташовану на земельній ділянці площею 612 кв.м.
Згідно п. 3.1 зазначеного договору оренди відповідач зобов'язаний щомісяця до 15 числа наступного місяця сплачувати орендну плату в розмірі 100 гривень. Крім того, згідно п. 3.3 договору орендатор зобов'язаний оплачувати за електроенергію, газопостачання і т.п. Термін дії зазначеного договору 10 років. Незважаючи на це відповідач не виконує умови договору п. 3.1 і п. 3.2 щомісяця, бо з моменту укладання договору - з 27 липня 2004 року і до подачі позову в суд відповідач тільки один раз оплатив позивачеві оренду в розмірі 100 грн., що підтверджується поштовим переказом вказаної суми від 15 червня 2006 року. Пояснення відповідача відносно того, що він постійно оплачував орендну плату суд оцінює критично. Оскільки договір оренди укладено письмово, виходячи з цього і докази його виконання повинні в першу чергу підтверджуватись письмово, окрім цього пояснення свідків допитаних за клопотанням відповідача, які всі є його друзями, у підтвердження виплати по оренді є суперечливими. Так свідок ОСОБА_4. пояснив, що в його присутності відповідач передавав позивачеві заборгованість по орендній платі в червні-липні 2006 року в розмірі 1000 грн., інший свідок ОСОБА_5, пояснив, що відповідач брав у нього в позику 3000 грн. в червні-липні 2006 року для оплати за оренду позивачеві, а свідок ОСОБА_6 пояснив, що в січні 2006 року відповідач позивачеві заплатив за оренду близько 1000-1500 грн. Тут є протиріччя - не зрозуміло, якщо орендна плата в січні була виплачена, то яким чином в червні вона могла бути в розмірі 1000 грн. Окрім цього не зрозуміло навіщо було відповідачеві в червні 2006 року окрім виплаченої 1000 грн. особисто позивачеві в присутності свідків ще йти на пошту та поштовим переказом вислати позивачеві ще 100 грн. Відповідач це пояснив тим, що в цей час позивач знаходився за межами міста, однак ніяких доказів цьому не надав, і є не логічним те, що маючи заборгованість за 10 місяців відповідач в період перебування позивача за межами міста невідкладно перераховував орендну плату за 1 місяць. Всі ці пояснення дали свідки які є друзями відповідача, про що вони самі вказали, і фактично спростували пояснення самого відповідача, про регулярну виплату орендної плати, оскільки виплата орендної плати в розмірі 1000 грн. (як в січні так і в червні 2006 року) говорить про заборгованість по орендній платі за 10 місяців. Що дає право наймодавцю згідно ст. 782 ЦК України відмовитися від договору найму та вимагати повернення йому речі. Крім того, відповідач порушив умови договору п. 1.3 - наймач без згоди позивача не мав права передавати зазначену нерухомість у суборенду, а це згідно п. 2 ч. 1 ст. 783 ЦК України є підставою для розірвання договору найму на вимогу наймодавця. Відповідач 1 лютого 2006 року передав у суборенду гараж - майстерню (що є предметом договору оренди між позивачем та відповідачем) приватному підприємцеві ОСОБА_3. за 5100 гривень орендної плати в місяць. Вказане підтверджується в тому числі і позовною заявою, яка є в матеріалах справи, яку відповідач подав до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя до. ОСОБА_3. Факт подачі позову він підтвердив. В самому позові вказано, що ОСОБА_2. в грудні 2005 року розмістив, в газеті "Привоз" об'яву про надання в оренду приміщення для СТО за адресою: м. Запоріжжя, АДРЕСА_1 далі в позові вказано, що він уклав
3
усну угоду з ОСОБА_3. і передав йому в оренду вказане приміщення за 5100 гривень орендної плати в місяць. Однак в зв'зку з заборгованістю по орендній платі він звернувся до суду і просив стягнути 2720 грн з ОСОБА_3. Відповідач підтвердив вказані обставини, вказав, що він дійсно звертався до суду і дійсно передавав в оренду спірне приміщення однак, оскільки між ним та ОСОБА_3 договір оренди був укладений усно то це на його думку не може вважатися підставою для розірвання договору оренди між ним та позивачем. Однак така позиція відповідача є хибною, бо згідно п. 2 ч. 1 ст. 783 ЦК України підставою для розірвання договору найму (оренди) є те, що: "наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі". Що фактично судом і було встановлено, доказів того, що на таку передачу дав згоду позивач суду не надано, а сам вказаний позов відповідача до Шевченківського районного суду, де жодним чином навіть не згадується власник майна (позивач), говорить про відсутність такої згоди.
Згідно ст. 773 п.2 ЦК України, підставою для розірвання договору найму (оренди) є і те, що: "наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі" переданої йому у найм.
У листопаду 2004 року позивач зробив на переданій в оренду території самовільні прибудови в будинку, а саме: кафе 119,5 кв.м, готель 74,5 кв.м, сауну 90 кв.м, і торговельний кіоск і зварювальна ділянка 30 кв.м. Які до цього часу не зареєстровані та є самовільними будівлями. Однак відповідач завіз у кафе столи, устаткування для готування їжі, посуд повісив рекламу «кафе» і здійснював діяльність у сфері суспільного харчування без дозволу на розміщення об'єкта торгівлі. Що підтвердили свідки і сам відповідач, який вказав, що він придбав устаткування для сауни для готелю (сам надав до справи відповідні квитанції на закупку устаткування), що вже само по собі говорить про нецільове використання предмету оренди, при цьому ж сам же відповідач пояснив суду, що майстерня-гараж відповідно до цільового призначення взагалі не використовується.
Позивач згідно п. 4.1 договору оренди повідомив відповідача по дострокове розірвання договору. 16 червня 2006 року він направив лист з повідомленням у якому повідомив відповідача про розірвання договору оренди гаража - майстерні, розташований по АДРЕСА_1 м. Запоріжжя. Вказане підтверджене особистим підписом відповідача на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Якихось доказів, того, що фактично встановленими правомірними діями позивача відповідачеві завдана моральна шкода суду не надано, що і не дає змоги задовольнити зустрічний позов.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 386, 391, 762, 763, 771, 773, 782, 783 Цивільного кодексу України, ст. ст. ст. ст. 6, 8, 10, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору найму (оренди) задовольнити повністю.
Розірвати договір найму (оренди) гаража-майстерні літ. А-2, розташованого у м. Запоріжжі по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 27 листопада 2004 року.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди відмовити повністю.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до Апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження з поданням її копії до апеляційного суду.