СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
01.06.2009 Справа № 2-а-49/09/2703
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дадінської Т.В.,
суддів Лядової Т.Р. ,
Щепанської О.А.
секретар судового засідання Колб Т.П.
за участю представників сторін:
позивач ОСОБА_1 - паспорт АР НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ УМВСУ в м. Севастополі ІНФОРМАЦІЯ_1 р.;
прокурор Прокуратури м. Севастополя - Стець Ігор Васильович, посвідчення № 523 від 18.10.2007 р.
розглянувши апеляційну скаргу Прокуратури м. Севастополя на постанову Ленінський районний суд м.Севастополь (суддя Проценко О.І. ) від 16.02.09 у справі № 2-а-49/09
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Прокуратури м. Севастополя (вул. Павліченко, 1, Севастополь, 99011)
про визнання бездіяльності неправомірною та відшкодування моральної шкоди
ВСТАНОВИВ:
Постановою Ленінського районного суду м. Севастополя (суддя Проценко О.І.) від 16 лютого 2009 року у справі № 2-а-49/09 (№ 2-а-49/09/2703) позов ОСОБА_1 до Прокуратури м. Севастополя про визнання бездіяльності неправомірною, спонукання до виконання певних дій та відшкодування моральної шкоди було задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Прокуратури м. Севастополя, яка виразилася у неприйнятті рішень про порушення кримінальної справи за заявами ОСОБА_1 від 09.07.2007р. за ч. 3 ст. 127,365,373,374 КК України, від 19 грудня 2007р. зі ст. 364,367,185 КК України, від 24.12.2007р. за ст. 364,364 КК України, від 13.02.2008р. за ст.ст. 364,365,367 КК України, від 23.03.2008р. за ст. 342 КК України, від 01.04.2008р. за ст. 367 КК України, від 09.04.2008р. за ст. 364 КК України, від 09.04.2008р. за ч. 2 ст. 382 КК України та зобов'язати відповідача розглянути заяви у встановленому ст. 97 КПК України порядку та прийняти відповідні процесуальні рішення. З Прокуратури м. Севастополя на користь ОСОБА_1 було стягнуто у відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 1000 грн. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, якою просить змінити постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення апеляційної скарги та позовних вимог у повному обсязі; надати правову оцінку порушення судом першої інстанції строку розгляду справи; вказати в постанові про факт порушення відповідачем положень статті 12 Закону України «Про звернення громадян»; визнати юридичний факт порушення відповідачем наказу Генерального прокурора України № 66/13-ок від 24 червня 2004 року та підпунктів 3.2 та 3.8 Інструкції до вказаного наказу; встановити, що по заяві від 24 грудня 2007 року треба було порушити кримінальну справу відносно працівників УБОЗ за зловживання владою та службовим положенням (ч. 3 ст. 364 КК України) та за службовою халатністю ( ч. 2 ст. 367 КК України), за заявою від 23 березня 2008 року - порушити кримінальну справу відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3, прокурора Стец І.В. по ч. 2 статті 383 КК України; задовольнити позовні вимоги у частині відшкодування моральної шкоди у повному обсязі у сумі 1000000 грн. Заявник апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції допущені описки у резолютивної частини рішення та не вказані усі статті та заяви позивача.
У судових засіданнях позивач підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Не погодившись з постановою суду, Прокуратура м. Севастополя звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції від 16 лютого 2009 року, ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення нормам матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги вказав, що преамбулою Закону України «Про звернення громадян»передбачено, що цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити до органів державної влади, об'єднань громадян, відповідно до їх статуту, пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Звернення громадян адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянину про результати розгляду. Прокуратурою м. Севастополя, як органом, уповноваженим розглядати заяви і скарги громадян, а також здійснювати передбачені законодавством заходи реагування, у відповідності з вимогами Закону України «Про звернення громадян»розглянути заяви позивача та надано йому належні відповіді. Заявник апеляційної скарги посилається на пункт 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року та посилається на недоведеність фактів спричинення позивачу будь-якої моральної шкоди, її розмірів та відсутність доказів, які це обґрунтовують. Прокуратура м. Севастополя посилається на те, що суд першої інстанції не притягнув в якості другого відповідача Управління Державного казначейства України.
У судових засіданнях представник Прокуратури м. Севастополя підтримав апеляційну скаргу прокуратури та просив її задовольнити.
Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення позивача та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Ленінським районним судом м. Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга Прокуратури м. Севастополя задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що з липня 2007 по квітень 2008 року позивач неодноразово звертався із письмовими заявами до Прокуратури м. Севастополя в порядку статті 97 Кримінально-процесуального Кодексу України про порушення кримінальних справ відносно працівників УБОЗ УМВД України в м. Севастополі за ознаками злочинів, передбачених статтями 127, 185, 342, 364, 365, 367, 373, 374, 382 Кримінального кодексу України.
Обставини, викладені в заяві ОСОБА_1 по факту вчинення працівниками УБОЗ УМВД України в м. Севастополі злочинів, передбачених статтями 125, 364, 365, 373 Кримінального кодексу України при його затриманні та допиті 23 червня 2006 року, розглянути і за наслідками перевірки прийнято постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 09 липня 2008 року.
За іншими заявами позивача, а саме - за заявами від 09 липня 2007 року, 09 грудня 2007 року, від 19 грудня 2007 року від 24 грудня 2007 року, від 13 лютого 2008 року, від 23 березня 2008 року, від 25 березня 2008 року, від 01 квітня 2008 року, від 09 квітня 2008 року про порушення кримінальних справ Прокуратурою м . Севастополя процесуальні рішення в порядку статті 97 Кримінального кодексу України прийнято не було.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язаний не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:
1) порушити кримінальну справу;
2) відмовити в порушенні кримінальної справи;
3) направити заяву або повідомлення за належністю.
Однак, Прокуратурою м. Севастополя рішення у відповідності з вказаними вимогами частини 2 статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України за вищевказаними заявами прийнято не було.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР із змінами та доповненнями дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінально-процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством і законодавством про захист економічної конкуренції.
Таким чином, судова колегія вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо неправомірності бездіяльності відповідача при розгляді заяв позивача про скоєння злочину. Заяви позивача свідчать про те, що це не заяви у розумінні Закону України «Про звернення громадян», тому суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 щодо не розгляду вищевказаних заяв.
Судова колегія вважає, що у частині відшкодування моральної шкоди у сумі 1000 грн. суд надав належну оцінку обставинам, у зв'язку з якими він стягнув моральну шкоду з відповідача. Розмір стягнутої моральної шкоди судова колегія визнає розумним. Судова колегія вважає, що суд першої інстанції не повинен був залучати до участі у справі у якості другого відповідача орган Державного казначейства України, тому що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди було пред'явлено до конкретного суб'єкта владних повноважень у межах публічно-правового спору, а не до Держави Україна.
Таким чином, суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Матеріали справи свідчать про те, що судом першої інстанції у резолютивної частині судового рішення допущені описки щодо статей Кримінального кодексу України, вказаних у заявах позивача про скоєння злочину позивача від 24 грудня 2007 року, від 23 березня 2008 року, в заяві від 01 квітня 2008 року (№ 1), а також судом першої інстанції не вирішено питання щодо позовних вимог по заяві від 25 березня 2008 року.
При таких обставинах справи, постанова Ленінського районного суду м. Севастополя від 16 лютого 2009 року у вказаній частині підлягає зміні.
Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 стосовно встановлення судом юридичного факту про порушення відповідачем вимог статті 12 Закону України «Про звернення громадян», а також юридичного факту про порушення відповідачем вимог Наказу Генерального прокурора України № 66/13-ок від 24 червня 2004 року та підпунктів 3.2 та 3.8 Інструкції к даному Наказу, то судова колегія зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
До компетенції адміністративних судів не відносяться спори щодо визнання тих чи інших юридичних фактів. Оцінюючи правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, адміністративний суд дає правову оцінку таким діям (бездіяльності) чи рішенням у мотивувальної частині судового рішення.
Суд першої інстанції у судовому рішенні вказав, що звернення ОСОБА_1 були направлені у порядку статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України, вони не мали розглядатися у порядку Закону України «Про звернення громадян», тоді як жодних процесуальних документів за ними не виносилося, а також не були проведені процесуальні дії, передбачені статтею 97 Кримінально-процесуального кодексу України, а тому суд дійшов до висновку, що дії Прокуратури м. Севастополя щодо відмови на заяви про порушення кримінальної справи простим повідомленням про відсутність підстав для порушення кримінальних справ, є неправомірними та таким, що суперечать вимогам статей 97, 99 Кримінально-процесуального кодексу України.
Не має повноважень адміністративний суд і щодо встановлення обставин відносно того, чи треба було порушити кримінальну справу чи ні.
Порушення судом першої інстанції строку розгляду справи, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для зміни або скасування судового рішення.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Прокуратури м. Севастополя залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Абзац 2 резолютивної частини постанови Ленінського районного суду м. Севастополя від 16 лютого 2009 року у справі № 2-а- 49/09 (№ 2-а-49/09/2703) змінити.
Викласти абзац 2 резолютивної частини постанови в наступній редакції.
Визнати неправомірною бездіяльність Прокуратури м. Севастополя, яка виразилася у неприйнятті рішень про порушення кримінальної справи за заявами ОСОБА_1 від 09 липня 2007 року за частиною 3 статей 127, 365, 373, 374 Кримінального кодексу України; від 19 грудня 2007 року за статтями 364,367, 185 Кримінального кодексу України; від 24 грудня 2007 року за статтею 364, частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України; від 13 лютого 2008 року за статтями 364, 365, 367 Кримінального кодексу України; від 23 березня 2008 року за частиною 2 статті 383 Кримінального кодексу України; від 25 березня 2008 року за частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України; від 01 квітня 2008 року за частиною 3 статті 365, частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України; від 09 квітня 2008 року за статтею 364 Кримінального кодексу України; від 09 квітня 2008 року за частиною 2 статті 382 Кримінального кодексу України та зобов'язати Прокуратуру м. Севастополя розглянути заяви у встановленому статтею 97 Кримінально-процесуального кодексу України порядку та прийняти відповідні процесуальні рішення.
В інший частині постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 16 лютого 2009 року у справі № 2-а-49/09 (№ 2-а-49/09/2703) залишити без змін.
Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з моменту проголошення.
Повний текст судового рішення виготовлений 09 червня 2009 р.
Головуючий суддя Т.В. Дадінська
Судді Т.Р.Лядова
О.А.Щепанська