Головуючий у 1 інстанції - Епель О.В.

                                    Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

                                                                   Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                          П О С Т А Н О В А   

          Іменем України

09 червня 2009 року                                               справа № 2-а-116/09/0523

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

В С Т А Н О В И Л А :

    В грудні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради  у виплаті одноразової грошової допомоги за 2008 рік та стягнути недоотримані кошти, передбачені ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту», як інваліду війни 2 групи.

Постановою Київського районного суду м. Донецька  від 06 лютого 2009 року позов було задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за зазначеним видом грошової допомоги за 2008 рік у сумі 3448 гривень.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме: питання щодо розміру разової грошової допомоги ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вирішується відповідно до закону про державний бюджет на відповідний рік, яким установлюються розмірі цієї допомоги.

   Особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу обґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1 є інвалідом війни 2 групи.

Фактично позивач отримав від Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради  в 2008 році - 400 гривень, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань». При цьому відповідач керувався Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів», який дозволяв встановлювати конкретні розміри спірної допомоги Кабінету Міністрів України.

Статтею 12 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасникам війни виплачується щорічна одноразова допомога до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Положення п.п. «б» п.п. 2 пункту 20 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», згідно якого розмір допомоги до 5 травня визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України" визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 10-рп від 22.05.2008 р.    

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають силу з дня постановлення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, Рішення Конституційного суду України зворотної сили не мають.

    Відповідач сплатив визначену діючим на час виплати законодавством суму щорічної разової допомоги до Дня Перемоги, доки Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів» ще не був визнаний неконституційним. Тобто, на час вчинення оскаржуваної дії (сплати певної суми) орган владних повноважень діяв в межах закону, тому його дії не можна вважати протиправними.

Відтак місцевий суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині задоволення вимог позивача, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з відмовою в позові.

    Керуючись ст.ст. 195-196, п.3  ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 206, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради - задовольнити.

Постанову Київського районного суду м. Донецька від 06 лютого 2009 року у справі № 2-а-116/09 - с касувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради «про оскарження дій, стягнення сум» - в ідмовити .

    Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили.

    Головуючий:                               І.В.Сіваченко

    Судді:                                 С.П.Дяченко

                                    О.А.Нікулін