ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2007 р. | № 2/96-06 |
Вищий господарський суду України в складі колегії
суддів: | К.В.Грейц –головуючого, С.В.Бакуліної, О.І.Глос, |
розглянувши касаційну скаргу | СТОВ “Агрошляхбуд” |
на постанову | від 12.12.2006 |
Житомирського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду Вінницької області № 2/96-06 |
за позовом | ТОВ Агрофірма “Колос” |
до | СТОВ “ Агрошляхбуд” |
про | стягнення 48476,79 грн. |
за участю представників: - позивача | Ананька В.Т. |
- відповідача | не з’явились |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 27.03.2006 у справі №2/96-06 (суддя Мельник П.А.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського від 12.12.2006 (колегія суддів у складі головуючого судді Ляхевич А.А., суддів Вечірка І.О., Зарудяної Л.О.), позовні вимоги ТОВ Агрофірма “Колос” до СТОВ “Агрошляхбуд” про стягнення 48476,79 грн. заборгованості за виконані роботи та передані товарно-матеріальні цінності задоволені в повному обсязі.
Рішення та постанова у справі мотивовані приписами ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, в порушення яких відповідач не надав належних доказів виконання своїх зобов’язань і не довів факту відпуску цукрового буряку саме позивачеві, а, отже, наявний борг підлягає стягненню на користь позивача.
Не погоджуючись з рішенням та постановою у справі, СТОВ “Агрошляхбуд” в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 161 ЦК України, ст. 34 ГПК України, та внаслідок неповного з'ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, зокрема, судами не не враховано, що позивачем не пред’являлась вимога про оплату боргу, а, отже, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Представник скаржника своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористався.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що позивач - ТОВ Агрофірма “Колос” свої позовні вимоги про стягнення з відповідача - СТОВ “Агрошляхбуд” 48476,79 грн. заборгованості обґрунтував:
1) проведенням відповідно до усної домовленості з відповідачем глибокої оранки землі на площі 112 га (по ціні 120 грн. за га) на загальну суму 13440 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 26.12.2002, підписаного обома сторонами;
2) наданням відповідачеві на умовах договору товарного кредиту № 11-02Т від 12.02.2004, згідно якого позивач зобов'язався надати відповідачу цільову позику у вигляді товарного кредиту на строк з лютого 2004 року до 10.09.2004, а останній зобов'язався використати її за цільовим призначенням і повернути кредит коштами або продукцією сільгоспвиробництва у строк до 10.09.2004, товарного та грошового кредиту на загальну суму 186683,25 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 84 від 26.03.2004 на суму 19000 грн., № 43 від 12.05.2004 на суму 50000 грн., № 358 від 06.04.2004 на суму 10000 грн., № 309 від 08.10.2004 на суму 20000 грн., накладною № 302 від 17.09.2004, довіреність ЯИМ № 238435 від 17.09.2004, на поставку дизпалива на суму 5760 грн., накладними № 319, №319/1, № 319/2 від 5.10.2004, довіреність ЯЖЧ 083453 від 01.10.2004, на поставку аміачної селітри на суму 46750 грн. та НПК, бетоналу на суму 35173,25 грн.
За отриманий товарний кредит відповідач розрахувався частково, на суму 159464,02 грн., в т.ч. коштами в сумі 20000 грн. згідно платіжного доручення № 439 від 21.10.2004 та товаром: пшениця яра рання на суму 19000 грн. (накладна № б/н від 27.03.2004) та цукровий буряк на суму 120464,02 грн. (накладна № 130 від 11.10.2004);
3) передачею відповідачеві за усною домовленістю сторін у 2005 році товарно-матеріальних цінностей на суму 60317,56 грн.: насіння ц/буряка згідно накладних № 40/1 від 04.04.2005 на суму 1858 грн. та № 40/2 від 04.04.2005 на суму 12208,68 грн. (довіреність ЯИХ № 087621 від 04.04.2005), аміачної селітри, НПК на суму 27240 грн. за накладною № 46 від 12.04.2005 та насіння ц/буряка за накладною № 46/1 від 12.04.2005 на суму 19010,88 грн. (довіреність ЯИХ 087627 від 12.04.2005).
За даний товар відповідачем проведено розрахунки в сумі 52500 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 395 від 07.09.2005, № 440 від 28.09.2005 та № 415 від 29.09.2005.
Виходячи з наведеного судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачеві передано товарно-матеріальні цінності та сплачено кошти на загальну суму 260440,81 грн., за які останній провів часткові розрахунки в сумі 211964,02 грн., звідки заборгованість склала 48476,79 грн.
У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2005 позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 138 з вимогою перерахування заборгованості в сумі 48476,79 грн., яку останній залишив без відповіді та без задоволення.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про надання цій претензії статусу вимоги про виконання зобов’язання та зазначає, що факт надсилання претензії підтверджується фінансовим чеком № 28 від 02.12.2005 та описом вкладення в цінний лист, скерований на адресу ТОВ “Агрошляхбуд” (а.с.9,10), отже, посилання скаржника на не пред’явлення йому вимоги про сплату боргу визнається колегією суддів не обґрунтованим, оскільки спростовується матеріалами справи.
Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач, не заперечуючи по суті і обсягу отриманого від позивача товару і коштів, не надав суду належних доказів проведення розрахунків в повному обсязі, у зв'язку з чим борг відповідача перед позивачем в сумі 48476,79 грн. правомірно визнано таким, що підлягає стягненню.
При цьому, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, відповідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія суддів констатує, що відповідно до положень статті 1115 ГПК України встановлення фактичних обставин справи не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції, натомість касаційна інстанція перевіряє судові акти виключно на предмет їх законності та правильності застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства.
Отже, посилання скаржника на обставини, які стосуються належності актів звірки, складених між Бабинською філією ТОВ АФ “Колос”, яка не стороною у справ, та ТОВ “Агрошляхбуд” станом на 01.01.2003 та 01.11.2003, тобто, до виникнення спірних правовідносин, а також накладної №129 від 11.10.2004, що не містить підпису особи у прийнятті товару, та довіреності №307370 від 11.10.2004, в якій іншим почерком зроблено не оговорені дописки щодо ціни товару, не можуть бути прийняті до уваги колегії суддів, оскільки порушуючи питання доведеності, скаржник піддає сумніву фактичні обставини справи, достеменно встановлені в судах першої та апеляційної інстанції, і перевірка яких не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції.
Щодо посилання скаржника на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статті 161 ЦК України, колегія суддів зазначає, що в даному випадку має місце правомірне посилання на положення статті 161 Цивільного кодексу УРСР (1963р.), який діяв під час складення актів звірки між Бабинською філією ТОВ АФ “Колос” та ТОВ “Агрошляхбуд” станом на 01.01.2003 та 01.11.2003.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про підствність і ґрунтовність позовних вимог та вважає, що мотиви, наведені у касаційній скарзі не спростовують цих висновків.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що під час прийняття рішення та постанови у справі, суди попередніх інстанцій не припустились порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 12.12.2006 у справі № 2/96-06 господарського суду Вінницької області залишити без змін.
Касаційну скаргу СТОВ “Агрошляхбуд” залишити без задоволення.
Головуючий К.В.Грейц
Судді С.В.Бакуліна
О.І.Глос