ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
від "01" червня 2009 р. по справі № 07/33-75
від 01.06.2009р. № 07/33-75
за позовом підприємця ОСОБА_1, смт.Локачі
до Локачинського районного споживчого товариства, смт.Локачі
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Локачинська районна Рада, смт.Локачі
про визнання договору дійсним та визнання права власності
Суддя Сур’як О.Г.
Представники :
від позивача: ОСОБА_1 - підприємець
від відповідача: н/з
від третьої особи: н/з
Суть спору: Позивач – приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, уточненим заявою від 15.05.2009р., в якому просить визнати дійсним акт купівлі-продажу меблевого павільйону, що знаходиться в смт. Локачі, укладений між підприємцем ОСОБА_1 та дирекцією універмагу Локачинської райспоживспілки, оскільки даний правочин не був нотаріально посвідчений та визнати за підприємцем ОСОБА_1 право власності на столярний цех та індивідуальний магазин загальною площею 251,5м2, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1
Відповідач Локачинське районне споживче товариство в судове засідання не з’явився, у відзиві на позовну заяву від 13.04.2009р. №26 не заперечує проти позовних вимог, просить їх задовольнити та розглянути спір без участі його представника.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Локачинська районна Рада в судове засідання не зявилася, в листі № 3.16/73 від 14.04.2009р. зазначає, що об’єкт, на який претендує позивач ОСОБА_1, не відноситься до переліку об’єктів спільної власності територіальних громад сіл та селища району та Локачинська районна рада не заявляє самостійних вимог на предмет спору, просить розгляд даної справи проводити без участі її представника у судовому засіданні.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив наступне.
В 1994 році між дирекцією універмагу Локачинської райспоживспілки (продавець), яку згідно постанови №2 від 25.12.2003р. реорганізовано в Локачинське районне споживче товариство та підприємцем ОСОБА_1 (покупець) було укладено акт купівлі-продажу меблевого павільйону, що знаходиться в смт. Локачі, оціночна вартість якого становить 46 млн. крб. Згідно даного акту меблевий павільйон переходить у власність ОСОБА_1 після повної оплати його вартості.
Повна сплата вартості позивачем та передача йому нежитлового приміщення меблевого павільйону підтверджується квитанцією до прихідного касового ордеру № 439 від 21.03.1994р. та розхідною накладною № 44 від 01.04.1994р.(а.с.13-14).
Для цільового призначення даної будівлі (обслуговування столярного цеху та індивідуального магазину) на підставі договору купівлі-продажу від 13.02.2003р. Р №180 ВАС №921031 підприємцю ОСОБА_1, управлінням держкомзему ресурсів Локачинського району було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВЛ № 047422 від 09.10.2008р. та зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 020808600005, площею 514м2, яка розташована в АДРЕСА_1 (а.с.15).
Як зазначає позивач, в зв’язку із виробничою необхідністю ним було здійснено самочинне перепланування та добудова до існуючого меблевого павільйону.
Згідно технічного паспорта на дане приміщення, виготовленого Волинським обласним бюро технічної інвентаризації загальна площа забудови складає 251,5м2 (а.с.27-30).
Відповідність самочинно перепланованого приміщення та добудови до існуючого меблевого павільйону державним будівельним, санітарним і пожежним нормам підтверджується матеріалами справи (а.с.23-26).
Оціночна вартість даного майна згідно висновку експерта –оцінювача від 23.02.2009р. становить 9593грн. (а.с.33).
Позивач просить суд визнати дійсним акт купівлі-продажу меблевого павільйону, що знаходиться в смт. Локачі, укладений між підприємцем ОСОБА_1 та дирекцією універмагу Локачинської райспоживспілки, оскільки даний правочин не був нотаріально посвідчений та визнати за підприємцем ОСОБА_1 право власності на столярний цех та індивідуальний магазин загальною площею 251,5м2, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на підставі акту купівлі-продажу, укладеного між позивачем та універмагом райспоживспілки.
Статтею 144 Господарського кодексу України передбачено, що майнові права та майнові обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать, а згідно ст.147 Господарського кодексу, майнові права суб’єктів господарювання захищаються законом.
Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 ЦК).
Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу – це угода, за якою одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Зазначена угода спрямована на безповоротне відчуження продавцем майна і перехід його у власність (повне господарське відання чи оперативне управління) покупця, виступає юридичною підставою виникнення права власності іншої сторони за угодою на придбаний згідно договору об’єкт.
Відповідно до ст.657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Разом з тим, у відповідності до ст.220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
В даному випадку мають місце усі обставини, необхідні та достатні для визнання дійсним в судовому порядку акту купівлі-продажу меблевого павільйону, що знаходиться в смт. Локачі, укладеного між підприємцем ОСОБА_1 та дирекцією універмагу Локачинської райспоживспілки. Враховуючи вищевикладене, господарський суд прийшов до висновку про підставність заявлених позивачем вимог та необхідність їх задоволення.
Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом
Згідно ч.5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Оскільки при розгляді справи не встановлено факту неправомірності набуття права власності на приміщення меблевого павільйону, що знаходиться за адресою смт. Локачі, вул. Грушевського, 2А, та самочинне перепланування даного приміщення не порушує права інших осіб, суд задовольняє вимогу позивача про визнання за ним права власності на дане приміщення.
Позивач не наполягає на відшкодуванні відповідачем судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.144, 147 Господарського кодексу України, ст.ст. 202, 220, 328, 376, 626, 655, 657 Цивільного кодексу України ст.ст. 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
в и р і ш и в :
1. Позов задовольнити.
2. Визнати дійсним акт купівлі-продажу меблевого павільйону, що знаходиться в смт. Локачі, укладеного між підприємцем ОСОБА_1 та дирекцією універмагу Локачинської райспоживспілки в 1994 році.
3. Визнати за підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) право власності на столярний цех та індивідуальний магазин /літер А-1/, загальною площею 251,5м2, що знаходиться за адресою: Волинська область, АДРЕСА_1
Суддя О.Г. Сур’як
Суддя Сур'як О. Г.