ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2007 р. | № 3/155 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Остапенка М.І. |
суддів : | Борденюк Є.М. Харченка В.М. |
розглянувши касаційну скаргу | Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Івано-Франківськ |
на постанову | Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2006 року |
у справі за позовом до про | ВАТ "Прикарпаттяобленерго" в особі філії – Івано-Франківського РЕМ Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Івано-Франківськ стягнення коштів |
В С Т А Н О В И В:
у серпні 2006 року, ВАТ "Прикарпаттяобленерго" в особі філії –Івано-Франківського РЕМ звернулося до господарського суду про стягнення на його користь з Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району 3 284,22 грн. пені, 364,02 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, 996,27 грн. річних, а всього - 4 6644,81 грн., посилаючись на порушення термінів розрахунків за спожиту електроенергію у період липня 2003 року –серпня 2006 року, відповідно до умов договору на постачання електроенергії №413 від 08.09.2003 року.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.2006 року у задоволенні позову відмовлено.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2006 року, апеляційну скаргу позивача задоволено, рішення господарського суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено. Стягнуто з відповідача 4 644,81 грн. штрафних санкцій та 271 грн. на відшкодування судових витрат.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.02.2007 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального права і просить її скасувати, як незаконну, залишивши рішення господарського суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постановлені у справі рішення господарського суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду –скасуванню, з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд, виходячи з наступного.
Як зазначається у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від "Про судове рішення" від 29.12.1976 року з наступними змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Проте, постановлені у справі судові рішення не можна визнати такими, що відповідають зазначеним вище вимогам.
Предметом судового розгляду є спір, щодо розрахунків за електроенергію, яка постачалась відповідачу на умовах договору №413 від 08.09.2003 року та обсяг відповідальності відповідача за порушення своїх договірних зобов’язань.
За умовами договору №413 від 08.09.2003 року, сторони складають акти спожитої електроенергії 18 числа кожного місяця (п.2.3.3 договору) і на підставі цього акту відповідач отримує рахунки на оплату спожитої електроенергії, які повинен сплатити на протязі трьох днів (п.2 додатку №2 до договору).
Наведене потребувало з’ясування обставин щодо часу виникнення у відповідача боргових зобов’язань за кожен розрахунковий період та часу прострочки їх виконання .
Але, всупереч покладеному на суд обов’язку щодо повного та всебічного з’ясування дійсних обставин справи, суди на зазначене уваги не звернули, час виникнення та прострочки зобов’язань за кожен розрахунковий період не встановлювали і даних щодо цього у рішеннях не навели, а тому, висновки суду першої інстанції та апеляційного господарського суду про права та обов’язки сторін не можна визнати вичерпними і такими, що відповідають дійсності.
Задовольняючи позов у повному обсязі, апеляційний господарський суд не звернув уваги, що пеня обрахована за рік, у той час як відповідно до частини шостої ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано; розрахунок індексу інфляції та відсотків здійснено позивачем без урахування строку позовної давності.
При такому положенні, постановлені у справі судові рішення не можуть залишатися без змін і підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно повно та всебічно з’ясувати дійсні обставини справи, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, врахування вини відповідача, постановити законне та обґрунтоване рішення.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.2006 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2006 року скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді Є.М.Борденюк
В.М. Харченко