ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

15 березня 2007 р.

№ 16/174

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді           Стратієнко Л.В.,

суддів

Грека Б.М., Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства “Європа Плюс”

на	рішення господарського суду Кіровоградської області від 1 серпня 2006 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2006 року

у справі

№ 16/174

за позовом

акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” в особі Кіровоградської обласної філії “Укрсоцбанк”

до	приватного підприємства “Європа Плюс”

про	стягнення 752 287,52 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача –Гайченко А.В., Кисельов М.Є.

     відповідача –Нєкрасов А.В.     

ВСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 1 серпня 2006 року (суддя Л.Коротченко), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2006 року (судді Л.Лотоцька, Р.Бахмат, О.Євстигнєєв) позов задоволено, стягнуто з відповідача 625 000 грн. заборгованості по кредиту, 96 037,52 грн. процентів і штрафу в сумі 31 250 грн. з підстав невиконання умов договору кредиту від 08.12.2004 року за № 2320-04.

В касаційній скарзі приватне підприємство “Європа Плюс”, не погоджуючись з прийнятими по справі судовими актами, просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення. а постановлені у справі судові рішення –без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом Кіровоградської області та Дніпропетровським апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, між сторонами був укладений договір кредиту від 08.12.2004 року за № 2320-04, відповідно до умов якого позивач (кредитор) надав відповідачу (позичальник) кредит в сумі 250 000 грн. з кінцевим терміном погашення до 7 червня 2005 року зі сплатою 27 процентів річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку № 1 до цього договору, який є невід’ємною частиною цього договору.

Додатковою угодою від 05.04.2005 року № 2320-04/3 до договору кредиту від 08.12.2004 року за № 2320-04 сторони погодили інші суму кредиту 625 000 грн., строки для повернення кредиту - до 7 грудня 2005 року, та процентну ставку за його користування - 23 процента річних.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач свої зобов’язання за договором кредиту від 08.12.2004 року № 2320-04 виконав, надавши відповідачу кредит в сумі 625 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 08.12.2004 року на суму 250 000 грн., №  26 і № 27 від 18.01.2005 року на загальну суму 100 000 грн., № 718, 719, 720 і 721 від 06.04.2005 року на загальну суму 275 000 грн.  

Відповідач у встановлений сторонами строк до 7 грудня 2005 року погашення кредиту в сумі 625 000 грн. не здійснив. Таким чином, господарські суди дійшли правомірного висновку про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту в сумі 625 000 грн.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Зазначена стаття узгоджується з приписами пункту 4.3 договору, згідно з яким в разі порушення позичальником вимог пунктів 3.3.2 –3.3.18 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 5 процентів від суми кредиту за кожний випадок.

На момент звернення до суду з позовом –05.07.2006 року зобов’язання зі сплати процентів згідно з додатковою угодою від 05.04.2005 року відповідачем не були виконані. Тому, господарські суди дійшли правомірного висновку про стягнення з відповідача 96 037,52 грн. процентів за користування кредитом відповідно до пункту 1.1 кредитного договору, а також штрафу в розмірі 31 250 грн. згідно з пунктом 4.3 договору.

Отже, посилання скаржника на неправильне застосування господарським судом Кіровоградської області та Дніпропетровським апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових актів є безпідставними.

Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги не підтверджені матеріалами справи, досліджені та спростовуються висновками судів, а тому не приймаються колегією суддів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 1 серпня 2006 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2006 року у справі № 16/174 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного підприємства “Європа Плюс” - без задоволення.

Зупинення виконання рішення господарського суду Кіровоградської області від 1 серпня 2006 року скасувати.

Головуючий, суддя

Л.Стратієнко

Суддя

Б.Грек

Суддя

С.Самусенко